Інна Ковальчук. «Важка хода безжальної доби»

Інна Ковальчук. «Важка хода безжальної доби»

* * *
 
злітає знову збита з неба зірка,
повітря ловить вибухів луну,
і діти Маріуполя, Охтирки
не гратимуть ніколи у війну
 
тополі горді посхиляли крони,
на мить гальмує стомлена Земля,
бо тихо плаче київська Мадонна,
що прикривала тілом немовля
 
хлопчина йде на битву, як на прощу,
і вкотре дух перемагає плоть…
візки порожні, ті, на львівській площі,
рахує сам розгніваний Господь…
 
 * * *
 
підвал напівтемний, застиглий під шаром бетону,
він прихисток нині, надія, і лікар, і брат,
смиренно ховає тривогу, і сльози, й прокльони,
і слухає тишу,
і вірить,
і дихає в такт
 
десь там нагорі помирають розбиті дороги,
сьогодні крокує по них кровожерна війна,
підвал милосердний мовчить і приймає пологи,
бо це –
Україна,
а ще –
незнищенна вона
 
* * *
 
то чим нас порадують інші реальності –
там попелом поле укрите, чи квітами,
бо тішиться лютий, нагий і безжалісний,
тримаючи руку на горлі у Стрітення
 
то що там під цими незмінними касками,
куди покалічені душі заховані –
похмура тривога, війною обласкана,
тече з моніторів гнітючою повінню
 
то знову холодна реальність ламається,
бо хоче назватися втраченим іменем…
століття двадцяте до нас посміхається
і тягне своє павутиння розірване
 
* * *
 
важка хода безжальної доби
по ранах міста, по тілах полеглих,
стікає кров’ю заповідь “Не вбий!”
і поруділе пір’я голубів
несеться вітром по уламках цегли
 
а хтось любив, молився і просив:
“Мій добрий Боже, не забудь про мене”,
тепер запнула тиша голоси,
і тільки виють десь дворові пси,
зачувши знову київські сирени
 
холодний дим, розриви вдалині –
у ранок ти заходиш, як у воду,
як нота на обірваній струні,
та прошиває гостро, ніби ніж,
і біль,
і гнів,
і цей весняний подих
 
* * *
 
ще день, ще ніч,
Великдень скоро,
невтомний абрикос розцвів –
цей квітень щедрий і суворий…
не плачте, мамо,
ми живі
 
прокинувся Батурин, Крути,
озвався пам’яті фантом,
але ж нестерпно важко бути
броньованим живим щитом
 
лише до світла
крок за кроком
йдемо по спаленій траві –
здається, зранку чув сороку…
не плачте, мамо…
ми живі
 
 * * *
 
проростає трава
крізь горіле чужинське залізо,
миють небо дощі, відшкрібаючи сажу зі хмар,
рясно виткнувся квіт і схиляє голівки донизу
на розбитих подвір’ях,
де звичного слова нема
 
сонце пестить солдат,
і потрібно живим відпочити,
хай спочине рука, що відводила нині біду,
та надійна рука, що тебе рятувала, мій світе,
знову прийде сюди та й усе приведе до ладу
 
неминуча весна,
зачекались поля на зернину,
заклопотаний час нагадав про серпневі жнива,
із мечем і сапою сьогодні стоїть Україна,
крізь чужинське сміття кожен день
проростає трава
 
* * *
 
не злетиш, не заснеш,
не завієшся в росяні трави,
не торкнешся років
ні душею, ні навіть крильми,
не зачепить очей
золота гордовита постава,
як не стане того,
що в людей називається “ми”
 
не проллється з криниць
череда непосидливих крапель
у долоні землі,
й журавлі у світи відлетять,
як загубиться “ми”
на задимленій, зніченій мапі,
де рукою в руці
зроду креслили
кола буття

litgazeta.com.ua

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Інна Ковальчук. «Важка хода безжальної доби»

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

В Україні запровадили механізм добровільної відмови від вченого звання

У Кабінеті міністрів затвердили постанову, що визначає механізм добровільної відмови від вченого звання. Її оприлюднили на вебпорталі органів виконавчої влади України.
До затвердження р

У Словаччині поет скоїв напад на прем’єр-міністра країни Роберта Фіцо

Прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо поранили під час стрілянини перед Будинком культури у Гандлова, де проходило засідання уряду. Про це повідомив словацький новинний сайт Aktualit

Хто з українських письменників-класиків одягав вишиванки

Щороку в третій четвер травня українці святкують День вишиванки. Зараз вишита сорочка є невіддільним символом української ідентичності, котру українці одягають не лише на свята. Цікаво,

Із життя пішла канадська письменниця і нобелівська лавреатка Еліс Манро

У віці 92 років померла канадська письменниця, майстриня короткого оповідання, лавреатка Нобелівської премії з літератури-2013 Еліс Манро.
Еліс Манро народилася 10 липня 1939 року в Онт

Стало відомо, які книжки Україна представить на виставці у Польщі

Наприкінці травня в Палаці культури й науки у Варшаві відбудеться Міжнародний книжковий ярмарок, на якому Україна представить національний стенд і літературну програму. Про це повідомил

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"