Ідеальна ненависть чи кохання, буває?

Ідеальна ненависть чи кохання, буває?

Ідеальна ненависть чи кохання, буває?

Вітаю усіх, красунечки)) 

Цикл: Неідеальні від Ема Ноель

                Неідеальна. Навчи мене кохати (книга 1)              

 Неідеальний. Навчи мене ненавидіти (книга 2)

(*якщо натиснути на обкладинки, ви перейдете на книгу)

                          

 

#кохання і пристрасть #зустріч через роки #спільна дитина

 

Анотація до книги “Неідеальний. Навчи мене ненавидіти”

— Ти моя, Лано, — сказав він мені тоді. І я майже повірила, що у простого хлопця і дівчини з вищого суспільства може щось вийти.
Він обіцяв навчити мене кохати, але замість цього у моєму серці оселилася ненависть.
Я кинула його ледь живого після того, як мій хлопець зі своїми дружками побили його до півсмерті. А він кинув мене одну, розгублену, яка потребувала його підтримки.
Життя зіграло злий жарт, помінявши нас місцями, але він ніколи не дізнається про мою маленьку таємницю.
Прочитати передісторію можна в безкоштовній книзі “Неідеальна. Навчи мене кохати”

 

Уривок:

Я продовжую прибирати у кабінеті, намагаючись впоратися якомога швидше, тільки б не перетнутися з цим тираном знову. У мене пальці та коліна досі тремтять, і навіть балаканина маленької Марти не відволікає. І бувають же такі люди, від яких, навіть в очі не дивлячись, хочеться стиснутися у грудочку та стати невидимкою?

Закінчивши з прибиранням, скидаю свої речі в кишені фартуха і знімаю рукавички. Сказавши «бувай» Марті, яка буркоче, що я занадто швидко закінчила, штовхаю свою підлогомийну машину до виходу, нарікаючи на те, що вона така важка і повільна, коли знову відчиняються двері.

— Ви ще тут? — чую незадоволене позаду. І щось віддалено знайоме у цьому голосі змушує мене різко обернутися, замість того щоб відчинити двері і звалити геть.

— Чернов? — виривається раніше, ніж я встигаю усвідомити весь сенс цього слова.

— Лана? — не менш здивоване й розгублене у відповідь.

Це не може бути реальністю. Що ж це за спотворений всесвіт, де він у костюмі з голочки в кабінеті гендиректора, а я — у фартусі прибиральниці?

Той самий Чернов, якого я ненавиджу всім серцем, стоїть переді мною весь такий гарний у костюмі з голочки, і витріщається на мене, як на інопланетянина. Що, не чекав? Та я ось теж не чекала, що доля нас зіштовхне таким чином. Я мріяла про інше — дзеркальний світ, де я буду при всьому, а він — ні з чим.

За що, га?

Минає, напевно, хвилини дві, перш ніж його обличчя розслабляється, а за кілька секунд губи згинаються у злісній посмішці. Він робить лінивий крок у мій бік, а я дивуюся, як він змужнів, у плечах став ширшим, риси обличчя загрубіли, а погляд такий хижий, що аж мурашки шкірою.

— Не знав, що нинішня золота молодь так розважається, — цідить холодно. Навіть голос іншим став — жорстким, з металевими нотками та сталевим стрижнем. — Невже настільки всім переситилася, що вирішила спробувати себе у ролі прибиральниці? — вигинає брову, підходить ще на крок ближче.

Потім обходить мене, а я стою та поворухнутися не можу. У нього й справді аура такою важкою стала, що одним тільки поглядом обеззброює, знерухомлює, позбавляє волі та бере повний контроль у свої руки. Щось мені недобре стає. Коліна тремтять, і клубок підступає до горла. І перед очима мушки танцюють.

— Марто, піди погуляй, поки дорослі розмовляють, — ласкаво вимовляє, звертаючись до доньки.

Його голос цієї миті настільки змінюється, що вся напруга з мого тіла зникає. У пам’яті спливають ніжні дотики, ласкавий шепіт, спокій, який я відчувала колись поруч з ним. Колись мені було добре…

Грюкіт дверей змушує мене здригнутися, виринувши зі спогадів. Клацання замка повертає напругу в тіло. Якого біса він замкнув двері? Липкий страх сковує мене, а разом з ним з’являється нове, раніше невідоме почуття. 

— Ну так що, Лано? Як воно — твоє ідеально? — вимовляє з глузуванням. Підходить до столу, який я, розпластавшись перед ним, полірувала, і спирається об нього сідницями та долонями.

Я стежу за ним поглядом, повертаюся тілом. Так, як це потрібно робити, коли перед тобою небезпечний звір: не показувати слабину, бути напоготові, не повертатися спиною, не дивитися в очі…

— Чудово, як бачиш, — відповідаю, вперто тримаючи марку, не прогинаючись й не показуючи, як у мене все кепсько. Дивлюся на його руки.

Хоча до цього моменту я була впевнена, що у мене все добре.

— Боже, ти існуєш, — сміється Чернов, закинувши голову вгору. Дивлюся на його обличчя, розглядаю гарні губи, вигнуті у злій посмішці. — Навіть у мріях своїх не міг уявити, що все повернеться настільки… — спрямовує на мене погляд, у якому виблискує єхидне зловтішання. Розумію, що дивлюся йому в очі, але нічого вдіяти з цим не можу. Раніше мені подобалося зникати в тому світі спокою й затишку, що панував у його погляді. А тепер там тільки холод. — Шикарно, — цідить злісно.

І сміх у нього гарний. Не міг він зробити мені послугу і стати товстим, страшним й таким нікчемним, як я пророкувала йому?

— Намилувався? Задоволений? А тепер двері відчини, мені працювати треба, — не чекаючи відповіді, повертаюся до нього спиною і хапаюся за ручку підлогомийної машини. Штовхаю її у зачинені двері, демонструючи свій рішучий настрій.

Даремно повернулася спиною. Даремно…

 

 

 

Оригінал статті на Букнет: Ідеальна ненависть чи кохання, буває?

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Всеукраїнський рейтинг «Книжка року-2023» оголосив переможців

Всеукраїнський рейтинг «Книжка року-2023» оголосив переможців конкурсу. Про це повідомили на сайті Буквоїд.
У конкурсі за всіма категоріями (7 номінацій по 2-4 підномінації в кожній) оц

Відійшов у засвіти відомий науковець-українознавець і громадський діяч Петро Кононенко

Національна спілка письменників України з глибоким сумом повідомляє, що 28 лютого після важкої хвороби відійшов у засвіти відомий науковець-українознавець, громадський діяч, доктор філологічних наук, пр

Літературна премія Європейського Союзу оголосила номінантів

Оголосили номінантів літературної премії Європейського Союзу 2024 року (European Union Prize for Literature, EUPL). Про це повідомляють на сайті EUPL.
До журі цього року увійшов українс

Відомі фіналісти міжнародної премії з арабської художньої літератури

Міжнародна премія з арабської художньої літератури 2024 (IPAF) визначила короткий список фіналістів. Про це повідомляється на сайті премії.
До короткого списку потрапили 6 книжок:
 

«С

В Канаді презентували книжку “Листи з України”, підготовану відомою журналісткою Le Devoir

Цієї середи, 28 листопада, в Монреалі представили книжку «Листи з України» (фр.« Lettres d’Ukraine »), ініційовану та укладену Маґдалін Бутро (Magdaline Boutros), журналісткою-міжнародн

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"