Я все ще тут

Я все ще тут

Я все ще тут

Вирішила сьогодні вийти до вас. 11 днів, а здається, мов декілька років минуло, якщо чесно. Усі живемо з мрією та вірою у перемогу, щиро бажаємо почути два слова “Війна закінчилась”, очікуємо коли з нашої землі зникнуть вороги. І я вірю що це буде дуже скоро.

23 лютого я, як завжди, гуляла увечері з чоловіком і на небі були такі зорі. Таке чисте небо, жодної хмаринки, лише безкрає небо, усипане мільярдами зірок. І всередині було так добре, так затишно. Були мрії на майбутнє. Ми збирались у подорож, придбали нову валізу.. у яку наступного дня я мусила скидати документи та медикаменти за списком до тривожної валізки. А потім перекладати усе це у сумку для спортзалу, бо з валізою бігти до укриття не можливо. 

Зараз це здається чимось.. далеким. Мов ціле життя тому, хоч минуло лише 11 днів.

У мене розвинувся синдром Фантомної сирени.. ще з самого ранку 24 лютого. Але зараз я можу спати. Перші три дні взагалі не могла заснути. Життя перетворилось на очікування. Очікування чогось. Очікування сирени, очікування відбою сирени, очікування закипання чайника, щоб випити заспокійливого чаю, очікування новин. 

Я точно знаю скільки часу потрібно, щоб зібратись, підготувати квартиру та добігти до укриття. Ніколи не думала, що ці знання знадобляться. Придбала пляшечку йоду. Ніколи не думала, що йод – такий дефіцитний, та й не користувалась я ним ніколи. Ніколи у житті не говорила рідним, що люблю їх, стільки разів.

Мені, як і всім вам страшно. Страх, лють, бажання миру, сльози і молитви – усе це сплелось воєдино і я уже не розумію де закінчується одне та починається інше. Тому і не можу писати. Обидві книги, що зараз у процесі, повинні були бути добрими, веселими.. 23 лютого я вирішила додати до однієї з книг пісню “Ніч яка місячна..”, а зараз розумію, що остання місячна ніч була саме тоді, 23 лютого. А з 24 я не розрізняю що на тому небі. Хоча ні. Розрізняю. Нещодавно злякалась сяяння Венери, бо вона здалась мені надто підозрілою. Дожились. Я народилась та виросла у приватному будинку і любила вечорами дивитися на зорі, а тепер боюсь що побачу там ракету. Я навіть з квартири вийти боюсь, якщо чесно. 

Коли усе це закінчиться на нас чекає довгий шлях відновлення. Відновлення країни, яку ми неодмінно відбудуємо! Відновлення своєї психіки. Та відновлення довіри до інших народів. Ми впораємось. Ми вистоїмо. Ми – сильна нація. Але боляче, що силу цю довелось проявити у таких страшних умовах.

Ми ж гостинна та дружня сімʼя, так, саме сімʼя, бо кожен із нас майже родич. Якщо так розібратись, то наші рідні є по всій Україні. Нас виховували та навчали бути привітними, гостинними, дружніми та турботливими. І я вірю, що коли усе це закінчиться, ми такими будемо знову. Збиратимемось разом не від повітряної загрози, а щоб поспілкуватись за одним столом. Розмовлятимемо не про події і “Дай Бог щоб його збило ППО”, а про свої прості, буденні справи, розповідатимемо хто і що прочитав та чиї діти у які гуртки ходять. І вірю, що ми більше ніколи не боятимемось різких звуків, не здригатимемось та спатимемо міцно, бо усі наші рідні живі та у безпеці. Я вірю в це, чесно. Навіть плани будую, щоб трохи відволіктись. Хочу написати книгу для дітей про міфи. Люблю я міфологію. І, мабуть, читатиму цю книгу своїм дітям, які неодмінно будуть. 

Тримаймося, мої любі. 

P.S. Я б хотіла трішки пояснити щодо мого спевдоніму. Соль – це скандинавська богиня сонця. Тож ні, мінералу російською мовою тут немає)

Оригінал статті на Букнет: Я все ще тут

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

О котрій годині ви сідаєте за читання?

В довоєнні часи мені вдавалося почитати тільки дорогою на- з роботи. В шкільні та студентські роки читати вдавалося і вдома, і на навчанні, хоч щодня і щогодини (мабуть, частково, це через дефіцит друзів). Зараз, хоча

Види фентезі. Короткий огляд. Класичне Літрпг

Доброго ранку, дорогі читачі. Сьогодні у нас піджанр з якого власне і почався сам жанр (так, вийшов каламбур і все ж таки вважаю, що цей вид варто виділити окремо).

Класичне ЛітРпг

Головні умови:

1. герой точно знає, що

Знижка -25% + новини

Слава Україні!

Сьогодні діє знижка -25% на даний роман!

У тексті є:мажор, студенти гумор, незаймана героїня

Анотація до книги “Моє очкасте нещастя”

Все почалося з того, що мені час від часу доводиться бути феєю

Пропоную прочитати дану інформацію.

Сьогодні діє знижка на книгу – “Я буду зверху. Ти не проти?”

  Я буду зверху. Ти не проти?

Я вагітна від мого викладача. Від чоловіка, який викинув мене зі свого життя. Розтоптав.
Я навчилася жити без нього. Навчилася

Марія Морозенко. З Україною в серці

Бринить у кожнім серці Україна,Як промінь сонця в росяних стежках. Вдивляється у світ очима сина,Колоситься духмяно у стіжках.Гаями шелестить і вітровієм, Цвітінням саду, щебетом гаїв.Тремтить сльозою ч

Перейти до блогу

Нові автори

Софія Заяць

Мій роман піднімає декілька тем: 1 Тема сексуальних домагань , через чоловіків і призму винуватий сам. 2 Ціна людського життя. 3 Тема технологій за якими люди не бачать людей. В мому фентезі є 4 основних легенди які формують його кістяк. 1 Мору (малі деталі є в Арці Істина ангела , один з найулюбленіших персонажів бо […]

Тоня Твіст

м. Київ Письменниця, перекладачка, авторка освітніх програм в «Lucky Academy». Пише для дітей та дорослих. Також пише детективи. Випускниця літературних шкіл, курсів та академії детектива. Публікується під псевдонімом в різних літературних журналах та збірниках. Лавреатка та фіналістка багатьох літературних конкурсів, серед яких: міжнародний літературний конкурсу до Дня Студента, (Канів, 2019); міжнародний літературний конкурс «Коли наблизитися…» […]

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Діана Анджейчик Кількість робіт: 6 Денис Нарбут

Народився 13 березня 1985 року в м.Армянськ (АР Крим, Україна). Після смерті батька, переїхав з матір’ю та братом в м.Вознесенськ, Миколаївська обл. Публікуватися почав з 16 років у друкованих газетах, книгахзбірниках, альманахах у м.Вознесенськ та м.Миколаїв та інтернетпорталах України. Протягом тривалого часу писав мало. З середини 2020 року повернувся до активного написання віршів та публікацій. […]

Перейти до "Нові автори"