Ярослав Ткачівський. «Княжа криниця, або і серцем, й словом свічу на…

Ярослав Ткачівський. «Княжа криниця, або і серцем, й словом свічу на…

«Українська літературна газета», ч. 15 (333), 5 серпня 2022
 
МЕДОВО-СПАСЬКИЙ  МАКОВІЙ

Я – Маковій! – вродився нині,
на світ мене привів Медовий Спас.
Молюся за батьків, які вспомині,
котрі не тільки в небі – й серед нас.
 
Зійшов на Маковея в світ цей грішний,
або святий – можливо се і те:
бо тут закони міряються грішми,
побожні посягають на святе…
 
Мене ще вчора розпинали, вірте,
із жил моїх робили тятиву.
А я свій біль переливав у вірші,
в яких непереможеним живу.
 
Не знаю, скільки ще мені лишилось
Медових Спасів святкувати ще,
бо дехто душу штрикає, мов шилом, –
словечком гострим, щоб збудити щем.
 
Та я живучий, вірте, всім прощаю,
ви, друзі й недруги, мене простіть.
Тут не себе, а Слово величаю
й завітні Божі істини прості.
 
Я – Маковій: між пеклом і між раєм,
та серце ще яскраво блискотить.
Щоправда,  вік свічею догорає –
життя, як мить…
 
ДУША СПІВАЄ

Недремна ніч лягла на аркуш спати,
де в кожній букві – гріє часу мить…
І вірші, і пісні у світ полинуть з хати,
бо ще душа співає, а не спить.
 
Бо ще горю, бо ще живе надія:
воскреслий день постане по імлі.
За волею Творця, живу і дію…
І серцем, й словом свічу на Землі.
 
КНЯЖА ВОДА

Святводу пив із Княжої криниці…
Я – змалку непосида й відчайдух,
Творець й батьки вселили в мене дух.
А потім галичанка білолиця
(з якою дотепер мені не спиться),
зустрілась у квітучому саду.
 
І в юності також пив княжу воду,
цілющу, животворчу та святу –
я брав тоді у всьому висоту:
обрав князівну, чарівну на вроду,
у слові став співцем свого народу,
і сам з народом кожен день росту.
 
Гамую спрагу з Княжої криниці
ковтками предковічної води
(доньку й онуку теж везу туди),
щоб обминало зло та люди ниці,
аби омити наші душі й лиця,
з долонь напитись свіжої водиці –
веди туди нас, Господи, веди…
 
ПЛАЙ ДО ВЕРШИНИ

Йдуть на Говерлу зрячий і сліпий,
і кожному здається, що  успішні…
Я пілігрим такий, як Бог зліпив,
живу собі в поезії та в пісні.
 
Душею у Карпатах не змілів –
щоденно піднімаюсь аж за хмари.
Плаями* з гір крокую по землі
й отут сліди лишаю не намарно.
 
То що мені ще треба від небес?
У слові  перелину в позачасся.
Із Музою вікую, а чи без…
Я – на вершині неземного щастя!
_________________
*Плай (говір.) – стежка, дорога в горах.
ПОЕЗІЯ – поцілунок ТВОРЦЯ
Поезії – мов сповіді душі,
осмислені, омріяні й не часті…
Ростуть слова, зворушливо-квітчасті,
немов цвітуть в Карпатах бриндуші.
Поезія – Говерла мого щастя.
 
О, лірико,  Ти – серця мого сад,
ночей та буднів пісня лебедина,
стрімкої долі золота година,
що з музикою лине в небеса,
аби цвів світ під сонцем і людина.
 
Все дякую Творцеві за цей дар,
за іскру Божу та недремні ночі,
де творчі муки, як уста жіночі,
з яких кохання п’ю хмільний нектар,
а вірші – весни й солов’ї співочі…
 
Поезія – мій веселковий світ,
з якого в гості прилітає  Муза,
шукання рими, вірте, не обуза,
бо в рідній мові – перла й первоцвіт,
в моєму слові – сповіді та музика…
 
НАРОДЖЕННЯ ПЕРЛИН

Закоханим
Хай буде кожна мить святковою
і поцілунки поміж кавою…
Скажи, який солодший трунок –
гаряча кава чи цілунок?
 
Замислилась ти ненадовго.
– Міркую про ефект від того:
за кавою можна сидіти,
а від цілунків – будуть діти…
Тож, замість кави, вибираю
найкращу мить земного раю.
 
Від слів твоїх я став щасливим:
рясніли поцілунків зливи,
котрих ціле життя чекали…
В серцях цвіли весільні кали,
квітки святкові у букетах
на двох – для Музи і Поета.
 
За нами споглядали люди:
цікаво, що ж то далі буде?
А ми цвіли, немовби квіти,
і в душах брунькувались діти.
Весніла ти, цнотливо-чемна,
така жадана наречена…
На хвильку мить свята завмерла –
зі слів народжувались перла.
 
ПЕРЛИНКА ЩАСТЯ

О, як Вона казково танцювала,
як граціозно перед ним пливла.
Здалось Йому, зозуленька кувала
й весна з’єднала навіки тіла.
 
Бо душі їх, поєднані в єдину,
давно Всевишнім вінчані вгорі.
Велів Творець: люби-шануй людину,
котру під сонцем для життя зустрів.
 
Немов кіно, отой чарівний танець,
а Він  глядач єдиний на весь зал.
Ще мить –  Він Їй зорю з небес дістане –
й зоріла ув очах обох сльоза…
 
В житті таке трапляється нечасто:
сльозинка та – перлинка щастя!
 
* * *
Літо. Серпень. Спека.
Зоряниць вогні.
Ти близька й далека,
як в чужому сні…
Сняться губи й перси
у серпневу ніч.
А колись не вперше
вимовила «Ні!».
 
Пахла рута-м’ята
й слів  гіркий полин –
і душа розп’ята,
і розлуки плин.
 
Я відплив удалеч,
у чужі міста.
Снився рідний Галич
і твої вуста,
 
кольору малини,
не відчув їх смак.
…Вже до мене линеш,
щоб сказати «Так».
 
Знову літня спека
й крижана межа…
Ти близька й далека,
рідна і чужа.
 
ПРИСТРАСНЕ ЛІТО
Літо. Нас троє в наметі.
Я, Ваші губи. І ніч.
Микола Холодний
 
Серпнева ніч – хмільна й свята:
вже вкотре п’ю твої вуста.
Ти просиш, засинаймо, любий,
а я твої смакую губи –
це мого щастя висота…
 
Шепнула ніжно: щастя спільне –
кохання навіки й всесильне…
Земне блаженство для обох,
як спарував на долю Бог –
під небом зоряне весілля.
 
Зірки танцюють і серця…
Яка ж чудесна мить оця!
Хоч і коротка ніч серпнева,
ти в ній, кохана, королева,
й жагуче літо без кінця…
 
Вже ніч у вічність понеслась,
весніє мого серця в’язь
і зріють роси кришталеві,
й сіяють перса королеви –
я їх співець, володар, князь.
 
Дарунок Музи для Співця
й сльозинка щастя до лиця.
Недремна ніч аж до світання.
Нас троє: Ти, Я і Кохання –
усе за волею Творця…
 
МАРЕННЯ ЯНГОЛА

Де б не був, а мрієш домом
та найближчими людьми.
І долаєш перевтому,
щоби знов зустрілись ми.
Сонце, роси, квіти, трави –
зустрічають всі мене…
Я вже вдома, Боже правий,
справді щастя неземне.
 
Сходиться моя родина –
незабутня мить оця.
Жаль, немає в хаті сина
й котиться сльоза з лиця.
Обіймаю внучку й дочку,
ти припала до грудей…
Смуток танув у садочку –
ніби все як у людей.
Та чомусь в душі тривожно,
серце б›є, немов крильми.
Це молитва: «Скільки можна,
Господи, подай нам мир?!
Хай сини прийдуть додому,
наші янголи земні…».
…Що там далі? Невідомо –
все це діялося в сні.
 
Бачив хату, батька, неньку
й обіймав… свій автомат.
Роси плакали раненько
і текла сльоза гіренька,
й вітер кров сушив…  То брат
а чи син – в одному двоє:
український янгол-воїн
у бою поліг й нема…
Тиша зойкнула німа:
«Мамо, ма…».
 
СПІВЕЦЬ

Олівчик я між перстами Творця:
карбую час на вічності скрижалях…
Ніхто ж не знає, як в блакитних далях –
мабуть, святим потрібно й олівця.
 
Скоропис я, за волею Отця,
вночі з небес епістоли фіксую:
мережить олівець пісні не всує –
народ співає витвори співця.
 
На паперті – мій пульс і віку темп,
мелодія сердець та Світло світу.
Із манускриптами прийду для Звіту
поміж букетів білих хризантем.
 
В писаннях – спів і біль, епоха й мить,
святе і грішне, й що на думку спало.
Сіяє Слово, бо поет – як спалах –
у Зореслово іскрою злетить…
 
Моя душа – мов аркуш на столі –
вся списана й освячена словами…
Усім єством блаженствую, що з вами,
що я співець тут сущий – між століть.

* * *
Для всіх я – «той, що ще не все сказав»*,
не мовлене таїться не зумисне.
Намолена  бринить в душі сльоза,
і пісня ще на струнах серця висне.
 
Течуть думки по кінчику пера,
бо у мені їх муза не заперла.
Й зринає вірш чи пісня, бо пора,
якщо народ сприйняв слова за перли.
 
Цвіте душа й квітує буйно сад –
плоди життя: красиве та корисне.
Вернутися б ще в молодість назад,
та риба не кує і рак не свисне…
 
Тому й творю, фіксую в слові все,
хоч творчі муки – це синонім страти.
Молю Творця, щоб віршами пісень
я встиг усе народові сказати.
____________________
*«Народе мій, я ще не все сказав» – рядок із вірша Ярослава Ткачівського «Помилуй  мене, Отче, що єси…», який став відомою фразою в літературно-мистецьких колах  і пізніше дав назву біобібліографічному довідникові, виданому Івано-Франківською ОУНБ ім. І.Франка до 55-літнього ювілею письменника.

хоч творчі муки – це синонім страти.
Молю Творця, щоб віршами пісень
я встиг усе народові сказати.
____________________
*«Народе мій, я ще не все сказав» – рядок із вірша Ярослава Ткачівського «Помилуй  мене, Отче, що єси…», який став відомою фразою в літературно-мистецьких колах  і пізніше дав назву біобібліографічному довідникові, виданому Івано-Франківською ОУНБ ім. І.Франка до 55-літнього ювілею письменника.

litgazeta.com.ua

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Ярослав Ткачівський. «Княжа криниця, або і серцем, й словом свічу на…

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Закон про мову зобов’яже місцеві друковані медіа виходити українською

З 16 липня для місцевих друкованих медіа набуває чинності 25 стаття закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», яка зобов’язує медіа мати версії держ

Лондонський книжковий ярмарок очолюватиме новий директор

Новим директором Лондонського книжкового ярмарку стане Адам Ріджвей. Про це Читомо повідомила заступниця виконавчого директора PR-компанії Midas Амелія Найт.
Раніше ярмарок очолював Гар

Оце кіно! Або як розповісти підліткам про кінематограф?

Ольга Бірзул. Твоя книга про кіно. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2024. — 164 с. / 14+
 
Не кожен, хто вважає себе кіноманом, здатен відрізнити фільми нової французької хвилі від ар

Проєкт Читомо і PEN «Слова і кулі» вийде друком у форматі книжки

В Україні виходить друком збірка інтерв’ю з українськими письменниками та журналістами, які стали військовими та волонтерами «Слова і кулі».
До видання увійдуть розмови з людьми, які «р

Створили петицію щодо усунення Булґакова з публічного простору

Громадські активісти закликали підтримати петицію щодо усунення Міхаїла Булґакова з публічного простору Києва. Про це йдеться у петиції на сайті Київської міської ради.
Автор петиції —

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"