Ярослава Павличко. «Те колесо часу зрадливо-німе…»

2022-07-24 21:00:00 НСПУ

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ КНЯГИНІ ОЛЬГИ

Невидимий край
для серця
сльозою віків
воїни
при дорозі –
Пліснесько відійшло…
Ці потаємні вали
горнуться до пташини
знаком розлук і титл
жовта поникла
трава
віща княгине Ольго
твоя емаль
у ранах
 
(воїни встали рано –
як козаченьки засвіт)
 
твоя емаль
у ранах
букви як обереги
витягуєш
з прасторіч
 
див
поверх древа
кличе
свище
кричить
зове
 
і у розломах часу
ірмосами
стіка
 
 РОЗМИСЛИ ПРО ЮРІЯ ДРОГОБИЧА
 
У глибині ночей Болонії
при свічі зорі
ще готик Кракова ув очах
Осяює шлях до Дрогобича –
синіх відрогів Карпат.
 
О, як скрипить перо
у тиші,
наповненій протуберанцями дзвону,
архіволюти котяться
до твого розкритого
аркуша
пергаменту – палімпсеста
біжить у манускриптах
латинська в’язь
каролінського мінускула
заклечана лігатурами
Пише твоя свобода
літерами злотими
небо веселкою вигинається
і середньовічна
схолястична латина
розсипається
хвилями
Середземного моря
закодована
у літерах-постаментах
«Misalle Romanum»
із канонічною
терпкою
мелодією маскаронів і метопів,
густого накипу простору
часу і мислі.
О! Маестро духу,
У твоєму міжбрів’ї
підкова сріберна
запозичена
із часів праскіфських.
Як зрозуміти епоху,
настромлену на вістря місяця?
Як зрозуміти…
Щоби твоє минуле
не зникло із матриці
будучини
крізь регіт вітрів
заграви блискавки
крізь щит історичний
козацьких степів Дону
і Савур-могили.
Сину зварича Юрій Котермак – Дрогобич
із історичного Завалля,
що родився біля Солоного ставка
Твоя теорія про затемнення і
фази місяця укладена
напрочуд
правдиво
відбивається у дзеркалі
21 віку
і калина на твоїх
раменах
червоним бризком
запише
передбачувальну історію…
під мелодію «А ми тую червону калину піднімемо…» –
Не забувши,
хто писав про наш край Дрогобич
у далекій італійській
terra incognita.
 
 * * *
Як з Бережан до кадри
Січовики манджали…
…………………………………
Як нам з очей зникала
Та Золотая Липа.
Р.Купчинський

Є книжка. Дорога. І – часоплин.
Шумить поміж берегом Стрипа.
Стрільці січовії давно відійшли,
та золотом плаче все Липа.
 
На схід всі, на схід  – у трикутник борні –
вчесні мужі гордовиті і мужні.
Правнукам прийдіте у чорному сні,
бо тії постали дворушні.
 
Як пам’ять пекельна зненацька дійме.
І остро заверне стрілецькі дороги.
Те колесо часу зрадливо-німе
жорстоко засвічує знак остороги.

litgazeta.com.ua

Оригінал статті на НСПУ: Ярослава Павличко. «Те колесо часу зрадливо-німе…»