Яким був New York Camp у Карпатах для підлітків з Донеччини

Яким був New York Camp у Карпатах для підлітків з Донеччини

У селищі Славському на Львівщині  відбувся табір для молоді New York Camp, присвячений пам’яті письменниці Вікторії Амеліної. Про це Читомо повідомили його організатори.

Подія стала продовженням Нью-Йоркського літературного фестивалю, заснованого письменницею Вікторією Амеліною. Табір мав на меті підтримати молодь з Донеччини, котрій довелося евакуюватися через повномасштабне російське вторгнення в Україну.

 

У New York Camp взяли участь 14 підлітків з Нью-Йорка та інших міст Донеччини. Більшість із них у 2021 році брала участь у конкурсі есеїв для підлітків «У пошуках справжніх історій», що відбувався під патронатом фестивалю, або відвідувала сам фестиваль. 

 

Головна організаторка New York Camp Оля Русіна розповідає: «До кінця червня ми з Вікою встигли майже допрацювати програму, запросити усіх учасників та лекторів. Коли Віка загинула, ми з нашими співорганізаторами з Нью-Йорка мали сумніви, чи доцільно взагалі тепер проводити табір. Я не уявляла його без Віки, у мене досі зберігаються всі наші нотатки з початковими ідеями, її коментарями. Але вирішили, що табір має все ж відбутися. Він був дуже важливий для Віки і, зрештою, підлітки Нью-Йорка дуже на нього чекали. Коли я спостерігала за підлітками на таборі, мені згадалося, як після конкурсу есеїв на НЛФ у 2021 році Віка говорила про його учасників  — формально вони були суперниками, бо це все ж конкурс, але насправді вони дуже підтримували одне одного, вболівали і раділи одне за одного. Я дуже рада, що на таборі утворився й закріпився такий самий простір взаємопідтримки та довіри між усіма учасниками. Що ньюйоркці багато говорили про відчуття дому, хоча були за сотні кілометрів від рідного містечка. Мені би хотілося, аби в кожному куточку нашої країни вони почувалися як вдома».

 

Під час табору відбулися майстер-класи із креативного та гумористичного письма, сторітелінгу, журналістики, культурного менеджменту, акторської майстерності тощо. Підлітки  створювали власні проєкти та практикувалися в емоційному колажуванні.

 

Лекторами New York Camp стали:

 

  • письменниця та журналістка Оля Русіна;
  • журналістка Олена Максименко;
  • радіоведуча та письменниця Олена Гусейнова;
  • письменниця та перекладачка Катерина Міхаліцина;
  • культурна менеджерка Софія Челяк;
  • журналіст і письменник Себастьєн Гоберт;
  • режисерка і сценаристка Марина Степанська.

 

За словами Ольги Русіної, лекторів та лекторок обрали ще разом із Вікторією Амеліної у травні-червні. Організаторам було важливо, аби це було люди із різних сфер — письменництво, журналістика, кіно, живопис — аби кожен з учасників табору міг найти щось особливе для себе.

 

Початковий склад лекторів мінімально змінився: режисерка Ірина Цілик, яка мала долучитися у серпні, у вересні не змогла через іншу поїздку, але порадила свою колегу та подругу Марину Степанську. Участь у таборі також взяв французький журналіст Себастьєн Гобер, співавтор книги про український Нью-Йорк. На NYCamp він розповів про роботу іноземного журналіста в Україні.

 

«Один з учасників, хлопець з Нью-Йорка, який захоплюється фотографією, із власної ініціативи провів також майстер-клас із фотографування, був навіть конкурс на краще фото з призами. Тому дуже класно, що підлітки тут також взяли ініціативу у свої руки. Вони насправді робили це постійно — в останній вечір табору вони самі організували прощальну танцювальну вечірку, у якій брали участь усі, від самих підлітків до лекторів, організаторів та наших наймолодших учасників, хлопчиків 6 і 8 років (це брат однієї з дівчат та син чергової лікарки, яка була з нами на таборі, вони також походять із Донеччини та виїхали після 24 лютого). Це було дуже класно, думаю, ми всі ще будемо довго згадувати ці танці», — розповідає Оля Русіна.

 

Учасники New York Camp написали листи в майбутнє й закоркували їх у пляшку, яку відкриють на другому Нью-Йоркському літературному фестивалі, який відбудеться в українському Нью-Йорку після перемоги України в російсько-українській війні. Окрім того, учасники малювали картку Нью-Йорка майбутнього, а двоє наймолодших хлопчиків, коли гралися паперовими літачками, зробили навіть цілий «аеродром Нью-Йорк». Кілька підлітків перетворили свої історії на подкасти, над якими працюють з Оленою Гусейновою. 

 

Учасниця табору Аліна Шелудченко розповідає: «Після кемпу я зрозуміла одну дуже важливу річ. Дім – це не про чотири стіни, в яких ти живеш. Дім – це люди, біля яких ти почуваєшся затишно, це спогади, від яких тобі стає тепло на душі. І спогади з NYCamp  — саме ті, які я берегтиму все життя. Чекаю зустрічі в тому ж складі в нашому незламному Нью-Йорку». 

 

У межах NYCamp у Славському народному домі також відбулися літературні читання «Справжні імена. Справжні історії». Співорганізаторка New York Camp, голова ГО «Ініціативна молодь українського Нью-Йорка» Христина Шевченко, а також письменниці Катерина Міхаліцина та Олена Гусейнова говорили про український Нью-Йорк, читали поезію Вікторії Амеліної, власні тексти та вірші поетів з українського Сходу. Нью-Йоркці отримали у подарунок від односельців, які досі перебувають у фронтовому селищі, синьо-жовтий прапор з написом «Незламній молоді українського Нью-Йорка».

 

Христина Шевченко розповідає: «Табір — це продовження Віки в кожному з нас, в кожному молодому серденьку усіх учасників. Не вистачало її порад, її підтримки, завжди хотілось написати, подзвонити, спитати, чи все робимо правильно, але залишається тільки вірити, що вона була б задоволена. Учасники кемпу отримали статус “Незламна молодь Українського Нью-Йорка”, тож тепер немає жодного шансу на поразку. Це та молодь, яка досягне всього, чого забажає».

 

 

Для Читомо Оля Русіна розповіла, що табір мав дві мети — з одного боку, дати нью-йоркцям можливість зустрітися, побути поруч, відпочити та відновитися, а з іншого — залучити самих нью-йоркців до створення цього табору і спільного простору.

 

«Я добре пам’ятаю, скільки сил, праці і часу Віка вклала у підготовку цього табору упродовж кількох останніх тижнів життя, вона називала його “головним проєктом НЛФ у 2023 році”. Я вважаю, що нашим обов’язком перед нею було зробити так, аби це все не пішло намарне. І вже на самому таборі, спостерігаючи за підлітками та організаторами, я зрозуміла, що ця зустріч насправді була нам всім дуже потрібна. Хоча у липні-серпні, коли ми готувалися до табору, я все одно не могла уявити його без Віки, здавалося, що скільки б ми не зробили — все одно це виглядатиме не так, як має бути. І певною мірою, звісно, так і було. Бо Віки вже не буде поруч. Весь НЛФ уже ніколи не буде таким, як колись. Але від цього він не стає менш дорогим для нас»,—наголосила вона.

 

«Я дуже рада, що ми все-таки це зробили, хоча підготовка до табору була дуже складною і емоційно, і організаційно. Як я вже казала, я до останнього не могла уявити табору без Віки, але також багато думала про те, як говорити про неї з підлітками — адже вони також переживають втрату, і під час табору не можуть не думати, що Віка могла би бути поруч, якби не р*сня. Якщо все це складно для нас, дорослих, то для них і поготів. У нас на таборі була традиція, яку придумали нью-йоркці — “Вечірня свіча”: у кінці кожного дня ми сідали в коло, передавали одне одному свічку, і той хто її тримав — говорив про свої враження та емоції від дня, що минув. Саме в ці хвилини ми часто говорили про Віку, іноді плакали. Але насправді уже в той момент я відчула, що нам усім це було потрібно — і підліткам, і дорослим. Узагалі на таборі вдалося створити дуже цінний простір, у якому були і веселощі, і взаємопідтримка, і серйозні розмови, і місце для кожного, щоб побути поруч із іншими або на самоті, залежно від потреб. Для мене особисто це найцінніша річ на NYCamp», — сказала Оля Русіна.

Читайте також: Справжні історії: як пройшов перший літературний фестиваль в українському Нью-Йорку
Фото: Валерія Панасенко, Тимофій Небиков («ГО Імун»), Олена Максименко

Оригінал статті на Suspilne: Яким був New York Camp у Карпатах для підлітків з Донеччини

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Як зміниться Osnovy Publishing, отримавши нових власників

Відтепер видавництвом Osnovy Publishing володітиме Українська школа політичних студій (УШПС).  Про це повідомили 14 червня на сайті школи.
Право власності на 100% частки в Osnovy Publis

В Україні започаткували видавничий проєкт ilostmylibrary

Галерея сучасного мистецтва в Івано-Франківську «Асортиментна кімната» запустила власний малотиражний видавничий проєкт ilostmylibrary, що видаватиме нішеву нонфікш-літературу англійськ

Конкурси воєнної поезії і короткої прози оголосили довгі списки

Конкурс воєнної короткої прози від видавництва «Білка» та конкурс воєнної поезії пам’яті Гліба Бабіча оголосили короткі списки 2023 року. Про це повідомила на своїй фейсбук-сторінці дир

Виходить книжка свідчень жінок про війну, які збирала Вікторія Амеліна

На початку 2025 року вийде друком книжка Вікторії Амеліної War & Justice Diary: Looking at Women Looking at War («Щоденник війни і правосуддя: Дивлячись на жінок, що дивляться на війну»

Вбивство священного оленя на Оболоні — про «Катананхе» Софії Андрухович

Після 800-сторінкової «Амадоки», що охоплювала величезні шматки історії української культури і яку завбачливо в іноземних перекладах розділяли на кілька томів, Софія Андрухович створила

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"