Що далі? На виставці «Далі» обговорили фільм, переклад книжки й іменний фонд

2024-01-23 08:00:00 Дарина Головань

22 січня, у день народження полеглого на фронті поета Максима Кривцова, відбулося відкриття виставки його світлин «Далі: Я поверну собі своє життя».

Фотовиставка складається з 24 фоторобіт Максима Кривцова: деякі портрети залишились неназваними, деякі мають тільки рік. Якісь з них Максим Кривцов ілюстрував власними поезіями, тож вони і йдуть пліч-о-пліч.

 

 

 

Провести виставку своїх фоторобіт із війни Максим Кривцов планував у грудні 2023 року, але не встиг: 7 січня його вбили військові збройних сил Росії.

 

Виставка мала стати нагадуванням собі й іншим — Росія веде війну проти України, а Збройні сили — єдине, що втримує Україну від окупації та зникнення. «Хочеться, щоб цей військовий простий побут трішки та накладався на побут міста, створюючи єдину картинку», — писав Максим Кривцов на своїй сторінці.

 

 

На його запит про проведення виставки відгукнулося чимало культурних діячів. У розмові між Максимом і кураторською групою Squat 17b виникли різні ідеї — від поєднання виставки з поетичними читаннями до зміни фокуса — від малюнку до тексту, де в поєднанні між собою його роботи й поезії отримали б додаткове прочитання.

 

«22 січня Максим мав святкувати день народження — на нулі чи в колі близьких. Хоч Росія забрала його життя, але друг “Далі” мав те, що неможливо вбити. Рукописи й світлини, відскановані знімки, переписані руками й опубліковані в соцмережах, перечитані уважними очима вірші на сторінках книги. Весь цей доробок промовляє — “Я поверну собі своє життя”», — розповіла Дар’я Криж, співзасновниця культурного проєкту Squat 17b, кураторка виставки.

 

 

За словами кураторської групи виставки, вона — це сукупне бажання друзів і близьких віддячити, зробити все, щоб Максим зрадів.

 

«Найбільше всі ми хочемо, щоб він відповів. Прокоментував, дав опис портрета, щоб пояснив, як бути з кожною з робіт. Втім, цього не станеться. І ми взяли на себе цю відповідальність. У листуваннях з Максимом є побажання, якою він хотів бачити виставку. І ми намагались слідувати цим побажанням», — каже команда організаторів.

 

За словами Марії Кравченко, співзасновниці благодійного фонду «Доступ» і подруги Максима Кривцова, на виставку прийшло багато відвідувачів. «І всі читали вірші [Максима]. І слухали, затамувавши подих, а потім трималися, аби не плакати. І плакали. І… і взагалі так багато було усього, а [Максима] не було», — написала вона.

 

Рідні й знайомі ділилися спогадами про Максима Кривцова:

 

• Олена Смолярчук:

 

Ми сиділи в кінотеатрі на задньому ряді й дивилися фільм. Він їв сирний попкорн, гладив моє волосся і цей сирний попкорн лишався на мені. Ми бігли з кінотеатру до метро під дощем і він намагався мене прикрити курточкою. Такий простий спогад, але він дуже цінний для мене.

 

• Катерина Приймак:

 

Його побратими говорили: він повертався з операції зі спокійним обличчям, а потім через 2-3 дні з’являвся новий вірш, де він надзвичайно потужними метафорами художньо передавав пережите.

 

• Марія Кравченко:

 

Максим був дуже світлою людиною і важливо продовжувати нести це світло і пояснювати, що ми втрачаємо на цій війні й кого забирають росіяни. Ми втрачаємо дуже чіткі й сильні історії. Ми втрачаємо людей, які боролися і борються за цю країну.

 

• Маргарита:

 

Мені запам’яталася його людяність і бажання боротися за справедливість. Він ходив на мітинги, для нього була важлива громадська діяльність. Це борець за справедливість, він воїн не лише на фронті.

 

Поезію свого полеглого сина читав і тато Максима Кривцова. «Він дуже добрий. Він любив нас, любив усіх. Дуже беріг нас: тата, маму, сестру. Він ніколи нічого особливо не розповідав, щоб нас не засмутити. Він був наполегливий. Він обов’язково закінчував дистанцію, яку починав бігати», — сказав Олександр Кривцов.

 

 

Усі роботи, а також листівки з ілюстраціями українських художників і художниць можна придбати. Виручені з продажу робіт кошти передадуть на збереження пам’яті про Максима Кривцова.

 

«Упродовж цього року ми будемо робити багато заходів. По-перше, це презентація збірки. Також плануємо заснувати фонд імені Максима Кривцова. Будуть різні проєкти: літературний фестиваль, обов’язково якесь пам’ятне місце, стипендії для підтримки військових поетів-літераторів. Цим поетам треба видаватися вже, вони можуть загинути у будь-який момент», — зазначила громадська активістка і подруга Максима Кривцова Катерина Приймак.

 

Марія Кравченко додала, що плануються виставки в інших містах і переклад поезії Максима Кривцова. «Ми залишили синій блокнот. Просимо вас залишити якісь відгуки про світлини, вірші Макса, якісь спогади, враження, будь-що, що вам захочеться написати. Ми передамо цей блокнот батькам і рідним. Це можна зробити протягом усієї виставки до 3 лютого», — наголошує вона.

 

 

Інші фотографії Максима — на його фейсбук-сторінці.

 

 

Окрім відвідування виставки, пам’ять полеглого Максима Кривцова можна вшанувати, придбавши його збірку та переглянувши документальний фільм «Поет спеціальних операцій» Ірини Стороженко.

 

Максим Кривцов — кулеметник, спецпризначенець Сил спеціальних операцій, поет і фотограф. Учасник Революції Гідності у 2013–2014 роках, доброволець ЗСУ. Згодом працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і в Veteran Hub. У 2022 році знову добровольцем пішов на фронт.

 

«Його знають як поета та військовослужбовця, і мало хто, що він спецпризначенець Сил спеціальних операцій. Революція Гідності, ДУК “Правий сектор” та Національна гвардія України. За час повномасштабної війни навряд існує місце вздовж лінії фронту, де б Максим Кривцов з позивним “Далі” не виконував надскладних задач, більшість з яких досі під грифом “секретно”. Київщина, Запоріжжя, Донеччина та Харківщина – про бойовий шлях він міг розповідати лише через свою поезію, за якою можна відстежити хронологію подій», — розповів про його бойовий шлях військовий і поет Валерій Пузік.

 

 

У 2023 році у видавництві «Наш формат» вийшла перша повноцінна збірка Максима Кривцова «Вірші з бійниці». Як повідомило видавництво у соцмережах, першою країною, де вийде переклад збірки, стане Болгарія. Книжку надрукує видавництво Paradox Publishing, її перекладатиме Албена Стаменова.

 

 

Фото: Дарина Головань

Оригінал статті на Suspilne: Що далі? На виставці «Далі» обговорили фільм, переклад книжки й іменний фонд