Ще одна гарна новина!)

Ще одна гарна новина!)

Ще одна гарна новина!)

Слава Україні!

Ще моя бабуся говорила, що Благовіщення велике свято і завжди в переддень готувала багато страв, щоб в цей день відвідати храм Божий та відпочивати в сімейному колі. Розповідала всім історії, добрі повчальні історії. 

Ось і я вирішила сьогодні, в тяжкий для нас час трішки потішити вас:)

 

Ще в жовтні я писала, що готую історію з співавтором і на Букнеті вона з’явиться в квітні. І вона буде в квітні, а саме  16 квітня. Я вже говорила про неї на своїй сторінці у фб, але сьогодні вирішила зробити блог і відкрити поки тільки назву, а співавтора будемо вичисляти разом 😉

Книга написана повністю, тож оновлення через день автори гарантують:)

Пропоную два шматочки один написаний мною, інший співавтором 😉

Марта:

Хочу прибрати рюкзак зі столу, але він вислизає і падає на підлогу.

Підтискаю зі злості губки та нахиляюся, щоб підняти. Двері аудиторії відчиняться, підіймаю очі та впираюся поглядом у відполіровані до блиску туфлі. Тягну поглядом вгору: блакино-темні штани на кант, розстебнутий піджак, з під якого видніється защеплена на декілька ґудзиків жилетка; ще вище білосніжна сорочка та краватка червоного кольору. Легенька щетина, гострі вилиці, пухкі губи та вже знайомі блакитні очі.

Серце пропускає удар, в горлі пересихає, тіло пробиває те саме, незрозуміле тремтіння, що й в кафе. Слова сказані незнайомцем звучать в голові, змушуючи серце тріпотіти.

Відчуваю як сором відбивається на щоках рум’янцем і швидко відводжу погляд. Дурепа нащо так розглядати?!

Втягую голову в шию, удаю, що не впізнаю чоловіка та повертаюся обличчям до трибуни.

Кожен його крок, як удар по моїй голові та оголеним нервам, а ще – як постріл в серце. Не можу второпати, що відбувається зі мною, коли знаходжуся поряд з цим чоловіком.

— Всім дякую, що прийшли, — говорить до всіх, але дивиться до мене. Заглядає прямісінько в душу, змушуючи тремтіти, як маленька, впіймана ластівка. Іскорки в блакитних очах затягують немов вири, не дозволяють відвести погляду та змушують тонути в чистому океані.

Час йде, він говорить, а я немов зачарована. Дивлюся, вивчаюкожний його рух, але не розумію жодного слова. Здається він говорить іноземною мовою.

Гарний, добрий, але зайнятий…

Руслан

 

— Марто, я хотів ще раз подякувати тобі, — кажу перше, що приходить в голову, коли наші погляди зустрічаються.

Дійсно  беру і зупиняю її, навіть не подумавши…

Нахиляюсь вперед, мало не торкаючись губами щоки, однак вчасно зупиняюсь.

— Дякую, — шепочу на вухо і майже одразу відсторонююсь.

Дивиться мені прямо в очі. Її погляд здається мені глибоким, як океан. Не розумію, чому відчуваю себе як загіпнозований, причарований…

Прядка волосся кумедно перекриває обличчя і я усміхаюсь. Рука сама тягнеться вперед. Торкаюсь прядки та закладаю дівчині за вухо, так і не відсторонюючи руки.

І тільки коли бачу, що вона червоніє, розумію, що напевно перейшов якусь межу.

— Було приємно знов побачити тебе, — щиро кажу, злегка відсторонюючись.

Дівчина лише киває, після чого розвертається і мало не кулею вилітає з аудиторії.

 

МИРНОГО НЕБА! ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА! ДЯКУЮ ЗА ВАШУ ПІДТРИМКУ! 

 

Ваша Каміла

 

Оригінал статті на Букнет: Ще одна гарна новина!)

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Продовження попаданки!

Усім привіт! 

Оновлення книги Академія дружин драконів вже на сайті! 

 

                        Запрошую до прочитання 

поціновувачів фентезі,

Досьє на персонажа

Ім’я: Белла

Фамілія: Франкс

Рід: Франкс

Країна: Україна (перебування в цей момент)

Вік: 16

Ріст: 165 см

Характер: хитра; весела; вигадлива.

Родичі: Ян Косориконіг – зведений брат ; Ольга Косориконіг – опікун.

Сильні

Не варто проходити повз)

Ваша підтримка дуже важлива для мене)Підтримайте мене та цю книгу)І деякий подарунок для вас)

Няня по зальоту

Оце я потрапила! Так, саме такі думки завітали до мене в голову, коли я дізналася, що мені доведеться підміняти

Я теж хочу собі принца!

Привіт всім) Останнім часом мене тягне на історії про королівства)) Як тільки я дочитала до останньої випущеної глави книжку Юліанни “Та єдина, яку він шукав”, то одразу почала шерстити букнет на ще щось подібної тематики

Нова обкладинка та трішки перчику)

Слава Україні! 

Шановні читачі, хочу повідомити, що історія

“День студента”

отримала нову обкладинку! Ось так вона виглядає зараз)  

Також хочу поділитися враженнями про книгу, яку нещодавно почала

Перейти до блогу

Нові автори

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Діана Анджейчик Кількість робіт: 6 Денис Нарбут

Народився 13 березня 1985 року в м.Армянськ (АР Крим, Україна). Після смерті батька, переїхав з матір’ю та братом в м.Вознесенськ, Миколаївська обл. Публікуватися почав з 16 років у друкованих газетах, книгахзбірниках, альманахах у м.Вознесенськ та м.Миколаїв та інтернетпорталах України. Протягом тривалого часу писав мало. З середини 2020 року повернувся до активного написання віршів та публікацій. […]

Ірина Каспрук

Я – Ірина Каспрук. Поетеса, авторка поетичної збірки “Вплітаючи квіти у своє волосся”. Друзі часто називають мене Сонячна, тому більше моєї поезії ви знайдете у соцмережах за #sonyachna. Детальніше ознайомитись з моєю творчістю можна ось тут : https://www.facebook.com/irkaspruk/

Камелія Кількість робіт: 8 Перейти до "Нові автори"