Ціна свободи у книжці Ukraїner «Деокупація. Історії опору українців. 2022»

Ціна свободи у книжці Ukraїner «Деокупація. Історії опору українців. 2022»

Богдан Логвиненко. Деокупація. Історії опору українців. 2022 – Ukraїner, 2023 – 280 с.

 

У травні мультимедійний проєкт Ukraїner представить нову книжку «Деокупація. Історії опору українців. 2022». Це збірка репортажів, що складається з історій українських військових, співробітників поліції, волонтерів, партизанів і простих мешканців, які пережили окупацію, з понад 20 звільнених міст та сіл на півночі, півдні та сході України.

Географія книжки побудована відповідно до хронології звільнення ЗСУ окупованих росіянами територій. У ній йтиметься про Бучу, Гостомель, Іванків, Тростянець, Суми, Чернігів, Харків, Ізюм, Лиман, Святогірськ, Херсон тощо.

Публікуємо уривок видання, наданий Ukraїner.

Лиман

листопад 2022

 

Віталій Овчаренко — колишній ультрас ФК «Шахтар», медіакоординатор сайту «Майдан», який виник ще в 2004 році під час Помаранчевої революції, а нині — воїн. Він називає себе донеччанином, бо значну частину життя провів в обласному центрі. Походить із Лиману, там залишаються його близькі. Віталій не вірить, що всіх українців вдасться об’єднати ідеєю спільної ідентичності — завжди будуть люди, для яких духовні цінності важать менше, ніж матеріальні блага. Але…

— Мої однокласники кажуть: «Ми не дуже любимо Україну, але прекрасно розуміємо, шо при ній є перспективи. Спокійно живемо, маємо невеликий бізнес, нас усе влаштовує. Якщо прийдуть росіяни, то все розкрадуть. Не хочемо так». Раціонально все розуміють.

 

Віталія не було в Лимані, коли місто окупували, — його бригада перебувала під Бахмутом. Та саме його підрозділ, 8-й полк ССО, був одним із перших, хто зайшов у Лиман та деокуповував його. Коли Віталій потрапив у батьківський дім, не міг позбутися відчуття: будинок наче зґвалтований.

 

— Важкувато морально, особливо першої ночі: ковдри у власній кімнаті пахнуть чужими людьми. Всюди валяються чужі речі, а половину нашого майна розмародерили. Досі чую запах чужинців у своєму будинку.

У Віталія вкрали светри, в яких він ходив, коли на вихідні приїжджав до мами в гості. Натомість у хату знесли різну побутову техніку, поцуплену із сусідніх будинків: плазму, мікрохвильовку тощо. За підрахунками Віталія, у його невеличкому домі жило близько 15 росіян. Вони так поспішали втекти, що залишили свої документи. Час від часу Віталій передає у соцмережах «привіти» такому собі Ростику — російському командиру, якого ідентифікував.

 

Після окупації навіть ті, хто ставився до росіян прихильно, зрозуміли різницю між двома країнами та ціну свободи:

 

Люди розказували: не дай боже, росіяни угледять якусь синьо-жовту стрічку або зачують питоме українське слово, вже не кажучи про щось погане про саму Росію. Окупація — це постійний самоконтроль навіть за власною мімікою, бо будь-який підозрілий погляд росіяни та їхні колаборанти могли сприйняти вороже. Люди не виходили з дому, щоб не наражати себе на ризик.

 

Говоримо з Віталієм про партизанів. Він розповідає, що навіть на територіях, окупованих уже понад дев’ять років, є «вуха» та «очі» нашої розвідки. Всі добре знають, де живе той чи інший зрадник. Таким чином місцеві патріоти допомагають звільняти наші території.

Підрозділи, що заходили до Лиману, добре знали, де стоять росіяни та скільки їх. Часто були відомі назви спецпідрозділів та навіть імена російських солдатів. Усе — завдяки місцевим мешканцям, що передавали дані впродовж усього періоду окупації. Після операції зі звільнення околиць Харкова відкрилось вікно можливостей для деокупації на східному напрямку. Українські Збройні сили обійшли Лиман із села Шандриголове та селища Ямпіль, оточивши місто з різних боків.

 

— Однієї прекрасної миті росіяни та колаборанти зібралися в колону й почали відступати. Тоді ж більша частина їх і загинула. Наші ЗСУ знищили їхній спецпідрозділ «Барс» при виході, — каже Віталій.

 

У перші дні після деокупації на в’їзді до Лиману всюди стояли розбиті російські колони. По лісах, посадках і дорогах валялися тіла росіян. Один іноземний журналіст навіть записав стендап на фоні гори трупів.

 

Передзамовити книжку

 

Оригінал статті на Suspilne: Ціна свободи у книжці Ukraїner «Деокупація. Історії опору українців. 2022»

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

«Місто» Валер’яна Підмогильного тепер можна прочитати і польською

Роман «Місто» Валер’яна Підмогильного видали у Польщі. Про це повідомили на фейсбук-сторінці видавництва Wydawnictwo KEW.
«Сміливо сучасний, часом надто полемічний, іронічний та інтерте

Перекладачка Ірина Маркова потребує допомоги

Перекладачка Ірина Маркова потребує допомоги у лікуванні. Про це повідомили на фейсбук-сторінці видавництва Komubook.
«Талановита перекладачка і просто дуже мила та розумна дівчина Ірин

Букерівська премія-2024 назвала фіналістів

Букерівська премія оголосила короткий список творів, що претендують на нагороду у 2024 році. Про це повідомили на сайті премії.
До короткого списку увійшли:
 

Not a River («Не річка»),

Переклади Асєєва і Жадана — у довгому списку премії PEN America

Книжки Станіслава Асєєва «Світлий шлях: історія одного концтабору» і Сергія Жадана How Fire Descends («Як сходить вогонь») у перекладі англійською номінували на премію PEN America Trans

Читомо запускає книжкову «Вітрину новинок-2024» у зміненому форматі

До міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» Читомо оголошує запуск проєкту «Вітрина новинок». 
«Вітрину новинок» Читомо організовує щорічно, починаючи з 2015 року. Проєкт втілюють у

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"