Хто живе у темній вежі?

Хто живе у темній вежі?
Сонце ласкаво освітлювало ліс, потік якого зуміла втримати неширока річка. Кілька сосен росли над урвищем, немов ледве не оступилися, оголивши вузлувате коріння.
Не дуже висока, але й не низька: ледь-ледь визирала з-за соснових верхівок. Не квадратна, але й не ідеально кругла. Вона була зроблена з темного каменя, але не чорного, а лише на кілька тонів темнішого за найстаріші сосни. Ні жаху не викликала вежа, ні пошани, ні цікавості, здавалася давно покинутою і нікому не потрібною.
Хто побудував її і нащо? Які закляття і пророцтва лунали громом з її верхівки? І які прокляття розрізняли кати у передсмертних воланнях ув’язнених, болем переконаних, що ніколи не вийдуть із її підземелля?
Ніхто не пам’ятав… Та й, щиро кажучи, не дуже бажав замислюватися, чия безумна уява витворила її, а чия спробує зруйнувати. Рідко хто з мандрівників, що випадково опинявся тут, дивувався холодним відблискам на відполірованому камені і доріжкою, яка ніколи не заростала травою. Як і багато років тому, починалася біля старої сосни і незмінно вела до замкнутих дверей вежі.
Мандрівники згадували легенди, на які таке багате Граньянське королівство, або створювали свої, коли мали хист казкарів. І йшли далі, щоб ніколи не повернутися до тої річки, до того лісу і до тої вежі.
Але сьогоднішні відвідувачі не були випадковими. Вони впевнено вишукували шлях між деревами. Шестеро вершників, чиї коні ніби облиті металом, а у самих на головах красуються шоломи з хижими птахами. Лише один із них обрав для себе білого коня з тонкою коштовною вуздечкою і жіночим сідлом. Вершницю ховав атласний плащ, що кольором нагадував про тяжке пробудження зимового неба.
Подорожні зрівнялися з вежею. Вершниця легко зістрибнула на землю, не чекаючи на допомогу, і з острахом наблизилася до дверей. І ніби пригорнулася до старого темного дерева, скріпленого металевим візерунком із ледь поіржавілих кованих смуг.
Не насмілюючись зняти сіру рукавичку, жінка постукала залізним кільцем, затиснутим у пташиному дзьобі.
***
А що це за вежа і хто насправді у ній живе, дізнаєтеся з моєї нової книги “Заморська гостя”!
Оригінал статті на Букнет: Хто живе у темній вежі?
Блог
Знайшли невідомий раніше автограф вірша «Мені однаково», написаний рукою ШевченкаВ Україні виявили невідомий раніше автограф вірша «Мені однаково, чи буде», а також інші документи, написані рукою Тараса Шевченка — відповідну експертизу провели в Інституті літератури
Володимир Мельниченко. Тарас Шевченко: «Христос Воскрес! Воістинно Воскрес!»“Українська літературна газета”, ч. 4 (372), квітень 2025
«НА ВЕЛИКДЕНЬ НА СОЛОМІ…»
У поетичній творчості Тараса Шевченка лексема «Великдень» зустрічається лише тричі… Та ж як яскраво й душевно, несподів
Державний комітет телебачення і радіомовлення України оприлюднив перелік видавництв, які зразково виконують вимоги закону «Про обов’язковий примірник документів». Про це повідомили на
15 професійних подій Книжкового Арсеналу, які радить ЧитомоКнижковий Арсенал у 2025 році матиме близько 200 подій. Фестиваль потроху повертає собі колишній розмах: у допандемійні та доповномасштабні роки кількість заходів досягала і 450, потім
У Харкові презентували фентезі-роман «Сніжний Ізюм»У Харкові відбулася презентація дебютного фентезі-роману Аліни Дихман “Сніжний Ізюм”.
Роман написаний як “книга в книзі”, повідомляє кореспондент Укрінформу.
У центрі твору — 28-річна героїня, яка працю
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.