Хотіла припинити. Не буду
2022-03-01 11:24:27 Рита Адлер

Хотіла припинити. Не буду

Знаєте… так несподівано й болюче все сталося…

І в світлі цих подій я вирішила: досить, не час писати “рожеві фентезі”. Не час. Таке не потрібне.

Я вирішила сьогодні написати правим пальцем лівої ноги останню главу і більше не писати – фентезі. Бо кому воно потрібне, в цей час? Це майже гріх.

Проте…

Щойно прочитала лист-звернення Сергія Грушко… Дуже проникливо і чесно.

Моя душа розірвана надвоє: я зрозуміла – що помилялася, що думала в аффекті чи як там воно… бо – насправді, саме тепер потрібні фентезі. Саме тепер. Бо я сама після розмови з донькою, яка лишилась в Києві…

Насправді, увечері слід читати саме таке, саме тепер, бо сон дуже потрібний, спокійний, озодровлюючий. Бо щоб протистояти ворогові, ми маємо бути сильними. Бо це велика брехня – про те, що щось можна вимолити наколінах, в бесиллі та сльозах, що слід померти… Ні, слід жити, бо що наша земля без нас?

Отож я маю стріпнутися та поринути у чарівний світ фентезі, аби вхопитися за кінчик запеленгованої мною історії та донести її вам, до сну, до розваги, для перемоги.

Справді, мені й самій від того смішно. Але. Нехай це буде і моїм вкладом, ось в цьому сегменті, ось таким.

Сьогодні я не можу писати про страшні трагедії, аби не впасти у депресію – бо рівень моєї емпатії зашкалює. І тоді я пишу фентезі.

Я простягаю свою відкриту долоню до кожного українця тепер.

Продовжую писати.

Оригінал статті на Букнет: Хотіла припинити. Не буду