Хай мені грець!

Хай мені грець!

Хай мені грець!

Я не знаю, може хтось ще не в курсі, але я тут почала викладати нову книгу.

Сьогодні о 20.00 буде друга.

Кому в лом зайти до мене на сторінку та почитати книгу по-людськи, друкую especially for you (еспешилі фор ю) тобто, спіціяльно для вас, уривок першої глави нової легкої та смачної, мов мій улюблений тортик “Пташине молоко”, чудо-книги від Мії Натан під простою та близькою кожному назвою “Упс!”

(по нашому “Ой!” або “Рятуй-милуй мою душу грішну!”)

“Хай мені грець!” — це я не вам і не собі. Це назва першої глави. А далі там таке:

 

   “Моя таємнича оголена сусідка по ліжку, нарешті, заворушилася. Вона спробувала підвести голову з подушки. Вийшло в неї не відразу.  

   — Якого біса? — хриплим голосом сказала вона кудись в подушку. Потім все ж таки спромоглася піднятися й сісти в ліжку. — Хто там ще телембенька? Що за сучий потрох? — втомленим роздратованим голосом кинула вона кудись у Всесвіт своє обурення й широким жестом відкинула волосся з обличчя. 

   Матір моя Василина! А щоб я здох! Хай би мене краще живцем в асфальт закатали! Хай би я краще з якимось хлопцем отак прокинувся! Хоча ні, це вже занадто! Краще в асфальт!

   — Софіє Вікторівно!!!

   — Господи, Яне! Ти ще чого репетуєш? Голова й так гуде, наче мені в скроню з гаубиці шмальнули! До речі, привіт! Яка воно година, не знаєш? 

   Я не встиг нічого відповісти, як у двері почали просто гатити кулаком.

   — От гадство! От є ж такі нелюди неадекватні. Якщо не відкривають, значить нікого нема вдома, — пробурмотів собі під ніс мій вранішній кошмар, на ім’я Софія Вікторівна. — Відвернись, будь ласка, а то мені якось незручно. Й з тебе ковдру зривати не хочеться, бо тоді тобі буде незручно, так же? 

   Та так же! Мовчки відвертаюся, щоб усім було зручно. Чую, як прошурхотіли, від’їжджаючи в бік, дверцята шафи. 

   — А хай тобі! Де той клятий халат? Яне, не дивися! Я ще не все!

   — Як скажете, Софіє Вікторівна! Не турбуйтеся! 

   У двері знову почали дзвонити, буквально гвалтуючи дзвінок.  

   — Краще Я відкрию, — сказав я. — Можливо, там дійсно якісь неадеквати. А судячи з того, як вони ломляться, так воно і є. Тож, краще я. Будь ласка, киньте мені штани! 

   — Лови! — прозвучало водночас з тим, як штани прилетіли мені в голову та боляче вдарили пряжкою ременя. Але й на тому дякую.

 

   — Дякую! — кинув я їй. — Одну хвилину! Я швидко. 

   — О, так я тоді візьму ковдру, бо все ніяк не можу знайти свого халата, — сказала Софія-лоботомія, як ми називаємо її поміж собою, та швидко зірвала з мене накривало. 

   (У нас, до речі, є ще купа варіантів, як її можна називати. Від цілком очевидних: Софія — тиранія або ж деспотія до менш приємних: Софія — психіатрія, істерія, тахікардія, гіпертонія, трудотерапія і т.п., і т.д. Були ще й варіанти на злобу дня, типу, Софія — пандемія та пневмонія. Але зупинилися на лоботомії, бо так виносити мозок, як вона, не вміє ніхто.)

   Я якраз нап’яв штани, коли вона рушила до дверей.

   — Я сам! Не треба так поспішати! Та ще й в одній лише ковдрі, — спробував я зупинити ту квапливицю, старанно уникаючи прямого звертання до неї.

   Погодьтесь, якось воно дивно, коли ти звертаєшся до дівчини, з якою тільки-но лежав голісіньким під однією ковдрою та швидше за все провів бурхливу ніч, на Ви та на ім’я, по-батькові.

   — Тоді пішли разом, — зупинилася на хвильку вона. — Все ж я тут господиня. Й, найбільш ймовірно, оце все по мою душу.

   А там уже й стук-грюк, й дзвінок так затято телембенькав, що здається почав підхрипувати. Нарешті додалася ще одна складова до цієї какофонії звуків.

  — Сова, відчиняй! Ведмідь прийшов! — заволав з-за дверей дзвінкий жіночий голос. Занадто дзвінкий як для мого нинішнього стану.  

 — Відбій! — сказала Софія. — Це не неадеквати, це Інка з Дімасіком! Хоча… вони якраз ще ті неадеквати! Іду, іду! — загорлала вона в коридор. — Вгамуйтесь там! Зараз відкрию! Майте терпіння, якщо вже припхалися!

   З-за дверей почулося ображене:

   — Припхалися?! Соня, ты говоришь обидно! — з таких справ аж перейшла на російську Інка. — Самі нас вчора зазивали, що дурні! А я казала, що не нада!

   — Та хто ж знав, що ви й правда припретесь. Сама ж казала, “що не нада”, — перекривила Інку Софія, відчиняючи двері.”

Хто зсумувався за “Виходь за мене, милий!” дуже рекомендую піти ознайомитись з новинкою! Це таке саме, тільки інакше, як любе говорити мій молодшенький. 

 Буктрейлер осьо-сьо:

 P.S. Кому треба рецепт тортика, пишіть у коментарях. 

 P.P.S. Пост щось вийшов занадто довгий. Даруйте, більше не буду.

Чудового настрою та вдалих вихідних всім добрим людям!

Й тепла: в душах та в оселях!

 

Оригінал статті на Букнет: Хай мені грець!

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Всеукраїнський рейтинг «Книжка року-2023» оголосив переможців

Всеукраїнський рейтинг «Книжка року-2023» оголосив переможців конкурсу. Про це повідомили на сайті Буквоїд.
У конкурсі за всіма категоріями (7 номінацій по 2-4 підномінації в кожній) оц

Відійшов у засвіти відомий науковець-українознавець і громадський діяч Петро Кононенко

Національна спілка письменників України з глибоким сумом повідомляє, що 28 лютого після важкої хвороби відійшов у засвіти відомий науковець-українознавець, громадський діяч, доктор філологічних наук, пр

Літературна премія Європейського Союзу оголосила номінантів

Оголосили номінантів літературної премії Європейського Союзу 2024 року (European Union Prize for Literature, EUPL). Про це повідомляють на сайті EUPL.
До журі цього року увійшов українс

Відомі фіналісти міжнародної премії з арабської художньої літератури

Міжнародна премія з арабської художньої літератури 2024 (IPAF) визначила короткий список фіналістів. Про це повідомляється на сайті премії.
До короткого списку потрапили 6 книжок:
 

«С

В Канаді презентували книжку “Листи з України”, підготовану відомою журналісткою Le Devoir

Цієї середи, 28 листопада, в Монреалі представили книжку «Листи з України» (фр.« Lettres d’Ukraine »), ініційовану та укладену Маґдалін Бутро (Magdaline Boutros), журналісткою-міжнародн

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"