Флешмоб “Літературне дежавю”

2021-06-12 17:33:34 Умираючий Лебідь

Флешмоб “Літературне дежавю”

Шановні читачі, трішки запізно вирішила приєднатися до флешмобу колеги Мар’яни Долі “Літературне дежавю”, оскільки довго думала який же уривок і з якого твору взяти:) Усе-таки знайшла все потрібне для флешмобу, а тепер залишається Вам лише вгадати з якою книгою є схожі моменти, що описані нижче;)  Дам підказку: назва того літературного твору не раз була згадана в новелі;)

Уривок із новели “Де хмари співають”:

 

“Ох, небеса! Якби я вміла ще й вірші писати, то б усі мої поезії вже були б про вас!

 Так, досить балакати, час уже політати! 

 Оскільки розминка в мене вже була, тому розвертаюся в горизонтальній площині на триста шістдесят градусів і роблю простий віраж. І так тричі, а тоді набираю висоту. Перший етап, тобто введення, – виконаний, приступаю до прямолінійної ділянки. Готово. Ну а зараз висновок і поворот на вертикалі під кутом дев’яносто градусів, тобто пікірую. Тепер прямолінійно знижуюся. 

 Холодне повітря б’є в обличчя, а волосся позаду майорить, немов прапор. Як я виглядаю збоку? Не дуже смішно? 

 Ой, там попереду маленька хмаринка якраз на моєму шляху й трішки більша за мене. Сповільнюся й розправлю крила і руки, та й пролітаю крізь неї. Обертаюся й переконуюся, що пробила її і там залишився отвір у формі тіла ангела. Те, що й треба було. Радості немає меж, бо завжди хотіла це зробити й ось випала така прекрасна нагода.

 Щодо нагод, думаю, що скоро матиму змогу політати навколо веселки й крізь неї, а також погратися, як із хмаринкою. Де ж ти, веселко?

 Що там у нас далі? Ах, так, «Бочка»! Обертаюся й роблю повільні, потрійні, горизонтальні повороти. Можна було й швидкі, але не впевнена, чи мене не знудить під час фігури. Не треба було наминати кексики перед сном.

 Розвертаюся на невеликій швидкості навколо себе. «Чакра Флорова» – виконано. Ще можна декілька разів її повторити, бо одного мені замало. До речі, ця фігура нагадує мертву петлю, проте остання виконується на великій швидкості і є небезпечною.

 «Штопор». Багато пілотів загинули, коли намагалися вийти з цього зигзагу, але я все одної її роблю. Починаю повільно йти на зниження зигзагом. Ух, аж голова закрутилася.

 Напевно, вас цікавить те, чи зустрічалася я вже з літаками. Моя відповідь така: ні, зустрічі з літаками ще не було й, думаю, не буде (ось чого-чого, а цього точно мені не потрібно). А ось щодо птахів, то так. На щастя, я встигала їх помітити першою і спокійно розвернутися, щоб не зустрітися головою до голови.

 Нарешті мій улюблений Імельман! Вертикально піднімаюся вгору, а тоді роблю напів бочку у верхній частині. Готово! Ой, ще хочу повторити. Не буду марнувати час, адже він іще потрібен, щоб щось нове попробува!

«Ти вільний бути самим собою, тут і зараз, і ніщо не може тобі завадити»”.

 

Чекатиму на Ваші здогадки-відповіді.

P.S. Нове оповідання «Цуцик» зі збірки дитячих оповідань “Дивосвіт” уже давно опубліковане:)

З любов’ю,
Умираючий Лебідь 

Оригінал статті на Букнет: Флешмоб “Літературне дежавю”