«Українці в Польщі: історія порятунку»: дипломанти першої хвилі конкурсу документальної прози
Юлія Бережко-Камінська
Із червня 2022 року Інститут літератури оголосив прийом творів документальної прози українців, які внаслідок війни в Україні опинилися в Польщі. За умовами конкурсу, в жанрі журнальної статті, щоденника, мемуарів, есе чи нарису необхідно розповісти про власний досвід або досвід інших людей, які змушені були рятувати свої життя і родини в сусідній державі.
Саме цим і поділилися перші учасники конкурсу.
«Усе, що відбувалося, здається фантасмагорією. Але це правда. Це реальність. Страшна реальність… Фантасмагорична реальність», – розпочинає свою історію Олександра Жукова з Бородянки, що на Київщині.
«Мамо, прокидайтеся, почалось», – вони рвучко заходять до кімнати і вмикають телевізор, не відриваючись від своїх смартфонів… Було зрозуміло, що саме почалося…» – схвильовано згадує Інеса Доленник із Кривого Рогу.
«Не знаю, чи смерть буває білою. Коли вона наближається, тобі якось усе одно, у що вона вдягнена (темно-зелений мундир німецького офіцера вермахту чи вицвіле хакі з масними плямами від тушонки російського солдата), байдуже, якою мовою говорить тобі вмирати. Смерть темних кольорів, нічних, безжальних. Болотяних? Тьмяних? Ненависних? І пахне чиїмись останками, тілами, яких лишилося пів або чверть, яких залишили тут. Хтось має це прибрати, казав сусід Санька, брав лопату, сміттєві пакети, незношені маски з епохи ковіду і йшов у березень, потім у квітень, і в травень пішов би, та його не стало. Постріл у голову…» – веде свою оповідь Роксолана Жаркова зі Львова.
У кожній історії – біль, страх, відчай, нерозуміння, як жити далі, утрати, страждання, жаскі й часом сурреалістичні деталі. У кожній історії – скалічені життя. Але разом із тим – щемні слова вдячності полякам – раніше зовсім не знайомим людям, – які зустріли, прийняли, втішили, розрадили, підтримали, нагодували, вдягли і дали надію на подальше життя.
«У мене немає дому. Ці слова пронизують наскрізь. Як дідусь зрозумів, що в мене немає дому? На зупинці заходить вагітна жінка, я хочу звільнити їй місце, та вона зупиняє мене усмішкою: не треба, – і йде далі, сідає позаду нас. Вона теж знає, що в мене немає дому?» – запитує Ірина Феофанова, яка потрапила до Кракова з Ірпеня.
«Христя розгублена, слова вдячності застрягають у горлі, сковують судомою рот. Полька просто обіймає всіх по черзі, й ці обійми багато про що говорять. У них і теплота, і турбота, і біль, і розуміння…» – пише вінничанка Наталія Доляк.
«Коли їдете подорожувати, то знаєте, коли повернетеся. А тут не знаєш, чи повернешся і чи буде куди»… Але «досвід переживання травматичних подій учить нас жити одним днем. Тому в Кракові я найперше купила собі красивий одяг. І горнятка, як у Чеслава Мілоша… Кілька разів на тиждень ходжу на Казімєж купувати на базарі полуницю. Вони вкрали в нас весну, але принаймні я об’їмся полуницею – цього їм у мене не вкрасти. Я купую дитині морозиво й суп в українців, що відкрили ресторанчик за рогом. Я позичаю українські книжки, щоб читати їх уголос дитині. Щоб у неї було хоча б щось, що пов’язує її з домом. Я знову почала писати. Хоча б цей текст. Я пишу це, щоб не забути. Пишу з думкою про те, що колись це все буде в минулому, і я згадуватиму ці дні геть з іншої перспективи. З перспективи нашої – і вашої, дорогий Польський Народе, – Перемоги», – підсумовує свій твір киянка Ольга Купріян.
Журі конкурсу були українські письменники: Любко Дереш, Таня П’янкова та Юлія Бережко-Камінська. Із-поміж надісланих робіт обрано десять найкращих, авторами яких є:
- Жаркова Роксолана (лідер дипломантів першої хвилі);
- Купріян Ольга;
- Феофанова Ірина;
- Доленник Інеса;
- Доляк Наталія;
- Кущенко Олена;
- Жукова Олександра;
- Маркелова Тамара;
- Обшарська Раїса;
- Донченко Олена.
За словами журі, конкурсні роботи з документалістики оцінювати особливо складно, адже необхідно дуже тонко витримати баланс між яскравістю фактажу та художнім рівнем викладу. Однак твори фіналістів першої хвилі цікаві як своїм смисловим наповненням, так і свідчать про достойний рівень літературного оформлення.
Нагадуємо, конкурс триває до 15 жовтня 2022 року.
Наступні кваліфікаційні етапи:
- 10 фіналістів із числа авторів робіт, поданих від 16 липня 2022 року до 31 серпня 2022 р.
- 10 фіналістів із числа авторів робіт, поданих від 1 вересня 2022 року до 15 жовтня 2022 р.
Фінал:
- переможці 1-го, 2-го і 3-го місць будуть обрані з 30-ти фіналістів.
Заявки надсилайте електронною поштою на адресу konkurs.ukraina@instytutliteratury.eu.
Докладніше про умови конкурсу — за посиланням.
posestry.eu
Оригінал статті на НСПУ: «Українці в Польщі: історія порятунку»: дипломанти першої хвилі конкурсу документальної прози
Блог
У Британії до бібліотеки повернули книжку Джорджа Орвелла через півстоліттяУ Великій Британії до бібліотеки в місті Галл повернули роман Джорджа Орвелла, який мали віддати ще 50 років тому. Про це повідомляє BBC.
Примірник «Дороги на Віґан-Пірс» у твердій палі
Кандидатка мистецтвознавства Олександра Шутко, володіючи турецькою мовою, на підставі османських архівних документів написала низку досліджень – «Роксолана: міфи та реалії» (вийшла 2017 року в стамбульсь
У столиці перейменують ще одну бібліотекуУ Києві перейменують бібліотеку ім. О. Герцена, що у Святошинському районі, на бібліотеку імені Сергія Вакулишина. Про це повідомили на сайті Київської міської ради.
Ця книгозбірня вход
Переклади творів чотирьох українських авторів вийшли чи невдовзі вийдуть друком за кордоном: Сергія Жадана й Анни Сєдих, Валеріана Підмогильного і Віктора Домонтовича.
Збірка вибраних в
Білоруське видавництво «Янушкевіч», що працює в Польщі, отримало дозвіл від правовласників серії книжок Джоан Ролінґ про Гаррі Поттера. Про це повідомили на фейсбук-сторінці видавництва
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.