Трішки піару для роману)))

Трішки піару для роману)))

Трішки піару для роману)))

Уже закінчений роман “Знову ми”

Розділ 13

Заходжу в приймальну, Таня аж підскочила на кріслі, від мого голосу.

– Плутар  в себе?

– Алін, він не один.

– Байдуже. – довго не думаючи, відчиняю двері його кабінету, поки не передумала заходжу.

Стас дійсно не один, і спиною до мене сидить Потоцький. До якого мені, на цей момент і діла нема. Дивлюсь на Станіслава. Він усе розуміє… Потоцький, котрий уже повернувся в мою сторону, хмикнув і вийшов з кабінету.

Як тільки за Максимом зачинилися двері, не стримавшись, кинула в Стаса зім’ятий папір, який ще недавно так гарно ховався у листівці.

– Твої слова мене не зачепили. Тобто навпаки, таки так… Тільки не з тієї сторони, що ти думав. – Починаю я, зовсім себе не стримуючи в емоціях, і голос мій набирає найвищих нот, на які здатен.

– Аліна, я…

– Заткнися, і слухай мене. Ти, нікчемо! – виплюнула йому ці слова. Бачу не подобається..Та що ж, я його маячню прочитала від початку до кінця.

– Охолонь, Аліно, бо ти будеш жаліти за свої слова. – підводиться, і плавними рухами виходить з-за столу, наближаючись до мене. Наче хоче дику тварину обійти, чи приручити.

Хоча в мені зараз і скаженіє дикунка. Усе на раз повернулося — ті почуття, та біль, що розривала мене, той відчай який я переживала, моє розбите серце, котре ще довго оговтувалося після його зради. А це була зрада в чистому виді, хоча ніякої іншої жінки і не було, ніхто третій не вмішувався в наші почуття. І від цього було ще гірше. Розуміти, що він кинув мене просто так, коли вечір перед тим ніжився зі мною у ліжку, коли вже знав, що це наша остання ніч, а я думала, що наше спільне життя ще все попереду.

Цей, навіть не знаю як його, можна назвати, покалічив нас обох…

– Не підходь до мене. Я і знати тебе не хочу. Мені не потрібна була ця інформація — киваю я на зіжмаканий папірець, що сиротливо валяється на підлозі. – І ти мені не потрібний.

Стас мовчить… дає мені виговоритися.

– Про який шанс ти говориш?! Ти справді думаєш, що заслуговуєш хоча б на те, що я взагалі поряд з тобою стою?! Ти вирішив за нас обох, не спробував навіть поборотися. Так ще й на закінчення принизив мене, зрівнявши з прибиральницею, з якою виявилося зручно спати. Ти розтоптав наші стосунки, і просто їх знецінив.  Як тобі язик повертається говорити, що коли-небудь ти кохав мене? Коли б кохав, то ніколи б не сказав мені тих слів, після котрих я відчувала себе останньою довірливою дурепою. Ти принизив мене, змусив відчувати себе невартою любові!!! Що дивишся, думаєш легко мені було тоді? Думаєш я вже на наступний день вдягла гарну сукню і пішла підкорювати чоловічі серця? А ти собі поїхав, і гадав зараз все собі налагоджу, а потім Алінці подзвоню?

– Ти не знаєш про що говориш…

– Знаю, зараз я говорю про себе…І мене абсолютно не цікавить, як ти, бідний, страждав…ТОМУ ЩО ЦЕ БУВ ТВІЙ ВИБІР!!! – кричу. – Не мій, я приймала обставини такими, які ти мені описав, і це також був твій вибір.

Сама не замітила, що вже стояла на проти нього і тикала вказівним пальцем йому в груди.

– Ненавиджу тебе. Чуєш? Ненавиджу!!!! І ніколи, НІКОЛИ ТОБІ НЕ ПРОБАЧУ.

Стас хватає мене за руку і ривком притягує до себе намагаючись поцілувати.

Та, ці голлівудські сцени не про мене. Вириваюся і щосили б’ю його по обличчі долонею. Відчуваю неабияке задоволення. І не стримуючи себе починаю лупити куди дістаю, в плечі в груди. Мабуть, якби могла, то роздряпала б йому обличчя. Та, до цього не доходить.

Стас дає мені спустити пар, і коли я не бачу, з його сторони ніяких емоцій сама помалу починаю заспокоюватися. Він пригортає мене до себе і гладить по волоссю та плечах, наче, маленьку дитину.

А я себе зараз такою почуваю. Маленькою і беззахисною. І хотілося б нічого не відчувати, та старі рани відкрились, шви розійшлись і усе, що було так гарно поскладане і приховане від чужого ока, вирвалось на зовні. Точніше, витягли із зусиллям, хочу сказати…

Я вже, тихенько, плакала в плече Плутара. Не знаю, скільки часу пройшло, перш ніж я зовсім заспокоїлася. І скільки, я так простояла обійнявшись із ним.

Та ніщо не вічне…

Спокійно вивертаюсь із кокона його рук. Відходжу на деяку відстань

– Я прошу тебе дай мені спокій.

– Якщо ні, то що?

– Якщо ти цього не зробиш, то я звільнюсь. Будь ласка, не руйнуй мені життя в друге. “Нас” уже ніколи не буде.

– Я тебе почув. – повертаюсь і спокійно виходжу з кабінету, наче кілька хвилин тому це і не я тут істерику влаштовувала.

В приймальні натикаюсь на співчутливий погляд Тані та абсолютно спокійний Потоцького, який сидить напроти неї та п’є каву.

Як же ж соромно! Та, навіть, на банальне вибачення в мене сил немає. Йду до себе в кабінет. Забираю сумочку і ключі від машини та іду на вихід.

Ось так…Скорочу собі робочий день.

Не професійно. Я знаю, та не можу змусити себе залишатися з ним в одній споруді. Зараз, як ніколи, хочу, щоб нас розділяв океан.

Оригінал статті на Букнет: Трішки піару для роману)))

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Євген Нищук: На Шевченківський комітет тиснула команда одного з номінованих фільмів

За словами голови Шевченківського комітету Євгена Нищука, команда стрічки «Тарас. Повернення тиснула на членів Шевченківського комітету після того, коли не пройшла у наступний тур відбо

Лондонський ярмарок назвав лавреата-2024, що зробив визначний внесок у розвиток світового книговидання

Лондонський книжковий ярмарок нагородив Янга Сука Чі, голову Асоціації американських видавців (AAP), премією «За життєві досягнення». Про це Читомо повідомили представники ярмарку.
Нара

Не журися в Корениці!

Малі біженці від війни, які знайшли притулок у Хорватії, отримали в подарунок від автора веселі книжки

Діти скрізь залишаються дітьми. І в Хорватії також. Тому під час перерви гамір у тамтешній школі

Бізнес-література від українських авторів: що нового у сегменті?

За роки незалежності бізнес-література мала стабільну аудиторію в Україні, щоправда, це були виключно перекладні видання і майже повністю експортовані з росії книжки. Неодноразові диску

Книжку Станіслава Асєєва про російський коцтабір в Донецьку видадуть в Ефіопії

Книжку Станіслава Асєєва «Світлий шлях: історія одного концтабору» видадуть в Ефіопії амхарською мовою. Про це він повідомив на своїй сторінці у соцмережі X.
Це буде 12 мова, на яку пер

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"