«Ти мене полюбиш за залізну відданість вкраїнському народу…»
До Міжнародного дня рідної мови
Про походження свята. Для українців ця дата має свій сенс. Адже століттями «добрі сусіди» й особливо ж ті, що з півночі, котрі називають себе братнім народом, так любили братів-українців і нашу рідну мову, що аж називали нас малоросами. Й сьогодні їх незаконнонароджений «цар» продовжує справу нищення українців та української мови.
Поміж знищених були й наші земляки. Це талановиті
письменники: Микола Кучер, Микола Невидайло, Свирид Мусіяка й наймолодший поміж
них Олександр Григоренко.
Тож нині зібралися верхньодніпровські поети в читальній залі центральної міської бібліотеки для відзначення Міжнародного дня рідної мови й ушанування пам’яті визначних земляків. А ще й збіглося так, що знищеному радянською системою Олександру Григоренку 22 лютого мало б виповнитися 84 роки.
Автор цих рядків закцентував увагу присутніх на біографії поета. Адже батько Григоренка був учасником Першої й Другої світових воєн. У Першій був полоненим австро-угорської імперії, а в Другій – німецьких загарбників. У тридцятих роках минулого століття отримав від радянської влади смертну кару, яку замінили на десять років ув’язнення. В другій половині сорокових років знову був засуджений і відправлений до таборів.
Олександр відчув усі принади радянської влади ще з дитинства. Закінчивши сім класів, хотів отримати середню освіту. Та – зась! Сім’я не мала грошей на навчання. Довелося хлопцеві навчатися вдома, а потім скласти екзамени за десятий клас екстерном.
Вірші Сашко писав з дитинства. Коли ж його призвали до війська, він і там творив. Читав свої поезії товаришам по службі. Й поплатився. Шість років мордовських таборів, такий присуд «гуманного радянського суду» за вірші про любов до України, до рідної української мови.
І хоча Олександр загинув майже шістдесят років тому, він залишив нам у спадок свої чудові вірші. Ось їх і декламували присутні на заході.
Затим Іван Демченко, місцевий поет, член НСЖУ ознайомив нас зі своїми новими віршами: «Неоголошена війна», «Час не поглине отчого труда», «А на сході російські фашисти». Ольга Шабельська не тільки читала поезії, а ще й співала авторських пісень: «Позлітались чорні хмари», «Совість», а Ніна Кременчуцька прочитала свій вірш «Жінка Україна».
На завершення автор цих рядків задекламував вірш Олександра Григоренка «Бажаній нареченій», написаний ним наприкінці 1961 року під час перебування в таборі.
Цей вірш і сьогодні звучить актуально.
БАЖАНІЙ НАРЕЧЕНІЙ
Ти мене полюбиш не за
пісню.
Ти мене полюбиш не за
вроду.
Ти мене полюбиш за залізну
Відданість вкраїнському
народу.
Бо й для тебе іншої
любові,
Відданості більшої нема,
Бо пісенній
придніпровській мові
Поклялась у вірності й
сама.
Та коли я душу буревісну
Переллю в живе життя твоє,
Ти тоді полюбиш і за
пісню,
І за вроду, вже яка не є.
Слова з цієї поезії «Ти мене полюбиш за залізну відданість вкраїнському народу» вже стали для місцевих поетів і багатьох жителів міста закликом, зважаючи на чергову грізну хвилю агресії російських загарбників.
Євген
Безус, член НСПУ
м. Верхньодніпровськ
Оригінал статті на НСПУ: «Ти мене полюбиш за залізну відданість вкраїнському народу…»
Блог
Поезія Мусаковської і Андруховича — нові переклади за кордономУ США вийшли поетичні збірки Set change («Зміна декорацій») Юрія Андруховича та The God of Freedom («Бог свободи») Юлії Мусаковської.
Поетична збірка Юрія Андруховича вийшла в американ
У Львові вулицю Технічну перейменували на честь Ірини Фаріон — мовознавиці, громадської діячки та колишньої депутатки, вбитої у липні 2024 року. Рішення про це ухвалили на засіданні Льв
Переклади осені: іспанська фантастика, американський роман і політична сатира зі Шрі-ЛанкиЦієї осені ледь не кожне українське видавництво стикнулося із затримками з друком. Втім, це не завадило порадувати читачів новинками, адже ідеальний сезон для проведення часу із книжкою
Російську літературу переробляють на туалетний папір на ВолиніУ Ковелі збирають російську літературу для подальшого перероблювання. Ініціаторами стали місцеві волонтери громадської організації UA Resistance Foundation.
Зібрані книжки активісти від
Камеля Дауда, цьогорічного лауреата Гонкурівської премії, звинуватили у використанні реальної історії життя пацієнтки його дружини як основи для роману «Гурії».
Роман розповідає історію
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.