Тетяна Юзьв’як: «Коли лікті річок напролом розгортатимуть хвилі…»

Тетяна Юзьв’як: «Коли лікті річок напролом розгортатимуть хвилі…»

***
коли гілля дерев навздогін малюватиме пісню
коли хмари цукрові завагітнівши холодом зникнуть
коли полудні липня відпочивши втішатимуть простір
я корінням вплетусь у твою незаправлену постіль

коли лікті річок напролом розгортатимуть хвилі
коли часу лещата заіржавівши зсохнуть травою
коли вітер в сорочці на руках вишиватиме зливу
я корінням вплетусь у твоє неслухняне волосся

і нехай поспіх слів що втрачають значимість одразу
темні плями відторгнень північного сяйва надії
одягають твій голос у розбурхане втомлене море
я корінням вплетусь у твої бавовняні мрії

***
я знаю про спів пташок там
де йдуть бойові дії
вони так відчайдушно щоранку пишуть свою пісню
що мене це лякає
я знаю про колір квітів там
де йдуть бойові дії
їхні пелюстки густо вкриті росою
колір вразливіше глибший
аніж у тих що ростуть на подвір’ї батьків
я знаю про велич дерев там
де йдуть бойові дії
ріст їхнього гілля бентежить
наче прагнуть руками дістатись неба
схопити за ноги Господа
й висіти в просторі щоб закривати воїнів
я знаю про сонце там
де йдуть бойові дії
про палюче проміння його ранніх світанків
про тьмяне світло чорного вечора
сонце мовчки сідає на ґанку
де люди залишили втечу/свої речі/старий молитвенник
я знаю про дим
про вибухи й втрати
про голодного пса що сидить коло хати разом із сонцем

а хочеться все відмотати назад
як колись зі старою касетою
і не відати
і не видіти
всі ці дивні маски війни

***
відточую проміння тьмяного світла
що губиться в кімнаті від старого світильника
обпікаю стіни мідним купоросом зашкарублих слів давніх пращурів які знали ціну свободи
стаюсь глиною в руках чоловіка що вкладає барвінкове зітхання
в голос кахлів
якими хтось викладе п’єц і той
співатиме а мо’ розповідатиме байки малим дітям
жию тихо за пазухою в літній запасці
де богато квіток і єдина сальва
перемозі
над страхом
пересипатись піском у годиннику пустель і обітниць

***
війна фотографується на сходах із повними мішками піску
дає інтерв’ю про загиблих і плакальниць світу
столи вкриті спілими вишнями втрати вгинаються трунами мертвих солдатів
і відвертаються вбік від спалахів люті/жалю/невимовного смутку
одні покоління мовчать і пишуть святкову пісню
інші збирають кошти
купують шматками щось аби легшою була дорога до волі
війна вдягає брудно зелений колір
робить гарну картинку стишує світло і фотографує обличчя
на цвинтарі стільки могил що Бог понад хмарами сам служить службу
пече проскури і гірко плаче
одні покоління нічого не бачать
інші складають руки вимолюють вервиці висаджують зерна скорботи і пам’яти
війна гомонить про культуру із друзями
пише підручники для першокласників
малює парти і стіни кольором який обпікає білі багнети
одні покоління сидять у парку
інші на спинах виносять воїнів
і всі ми зі страхом і певністю жити падаєм в жито
великого прощення
хто ми?
якого незнаного світу гості?

facebook.com

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Тетяна Юзьв’як: «Коли лікті річок напролом розгортатимуть хвилі…»

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

У Могилянці вперше вручили премію з есеїстики Джудіт Турман

У Києво-Могилянській академії відбулася перша церемонія вручення премії з есеїстики, котру започаткувала Джудіт Турман. Про це повідомили на сайті університету.
Першою лавреаткою премії

Вийшла книжка про історію суду з Дональдом Трампом у справі про секс-насильство

У США вийшла друком книжка журналістки та письменниці Джин Керролл, яка звинуватила Дональда Трампа у сексуальному насильстві й домоглася двох судових рішень на її користь. Про це повід

Полонений росією журналіст Дмитро Хилюк перебуває в колонії у Владімірській області рф

Нещодавно звільнений з російського полону український військовий розповів, що востаннє бачив полоненого росією журналіста УНІАН Дмитра Хилюка на початку травня у виправній колонії №7 у

Засідання суду щодо вбивства Володимира Вакуленка знову перенесли

У Дзержинському районному суді Харкова не відбулося чергове слухання у справі про вбивство  письменника Володимира Вакуленка. Про це повідомляють кореспонденти медіа «УП.Культура» із за

На Чернігівщині обговорили відновлення культурної спадщини, що постраждала унаслідок війни

Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики провів виїзне засідання, присвячене збереженню та відновленню об’єктів культури, що постраждали через злочинні дії російських загарб

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"