Таємнички

2021-09-26 04:49:25 Наталі Паррел

Таємнички

Знайомтесь, це героїня мого містичного роману “Три сльози янгола”, Анастасія Журавльова – хто читав книгу, той трохи знайомий із нею.

(Відразу кажу, красуня на фото моє електроне рукотворіння, тому, чоловіки, номер не просіть))) Саме такий образ я носила у голові 12 років і втілила його в життя, за допомогою десятка програм. Хвала технологічній революції )

Ви читали уже, що книга писалася мною в юності, а саме в 16. Певно саме тому при роботі з нею я викопала багато особистих спогадів й почуттів.

І так, чим особлива моя Анастасія? Карти на стіл. )))

Трохи автобіографічної схожості:

_ Мене по життю часто випадково називають Настею, це по-перше. Причому називають такі люди, які знають не один день. Розкрию ще один секрет, що саме так мама мене і планувала назвати, тому певно це моє енергетичне ім’я.

_ По-друге, у юності я мріяла так назвати донечку. Тому вибір ім’я взагалі не стояв.

_ Я як і вона я маю економічну освіту (хоч це не акцентується у теперішньому тексті).

_ У нас обох не було в житті рідного батька.

_ На той час я мала кращу подружку, як сестру, і ми жили в одному будинку. Христина була змальована по характеру частково саме з тієї дівчини.  До речі, вона теж юрист за освітою))

_ Ім’я Олег мені дуже подобалося тоді. А ще ми з подругою мріяли, щоб хлопці були кращими друзями, як Олег і Антон.

_ Характер мій? Певно мій теперішній з крихтами юнацького відлуння))), хоча я не так схильна до паніки.

Ще трохи збігів:

* Якось в мене почалися проблеми з волоссям і перукар сказала, що моє довжелезне волосся схоже на лялькове, і взагалі я бліда мов фарфорова лялька. Так зародився образ Лори хоч ідея написання книги тільки поблискувала у підсвідомості.

* З дитинства бережу камінчик – гірський кришталь у вигляді краплі. Не знаю чому, просто і в 3, і в 16, і в 28 я обожнюю його. Зробила кулон і загубила. Коли книгу було дописано через три роки, я збагнула, що мала схожу прикрасу. І не повірте, кулон знайшовся згодом зовсім випадково, Я розцінюю це в якості дзвіночка від долі. Книга мала побачити світ.

І перейдемо до невтішного.

В час написання книги, я переживала розставання з першим коханням (не Олегом) тому і Насті випала не легка доля)))

Спершу це мав бути твір про розбите серце та прокляту ляльку-убивцю, але дізналася, що існує схожий фільм про ляльку Аннабель і облишила цю ідею.

Чому янголи? Питання з зірочкою…

Поштовхом до написання теперішньої історії стали мої сни про людей у білому. На цьому припиняю язик, бо подумаєте, що я зовсім дивачка))))  

Ось тому моя Настя особлива, бо особливим був і мас процес написання.

Було цікаво? Якщо так дайте зворотній зв’язочок.

    Посилання на книгу

 

Ласкаво запрошую до моїх паралельних світів.

З повагою, ваша Наталі Паррел

Оригінал статті на Букнет: Таємнички