Тарас Прохасько. Як спала, Марічко?

Тарас Прохасько. Як спала, Марічко?

Намагаючись відтворити атмосферу сну, який його переслідував, герой одного оповідання вишукував передовсім те освітлення, яке на тиражованому у снах ландшафті панувало. Він добре розумів, що сни є тією важливою територією, через яку окремі феномени денного світу можуть сплітатися у колективне несвідоме враження. Відповідно його пошуки базувалися на одному переконанні й одній підозрі.

Переконання було таким, що не те, що ми робимо у сні, і не те, яка дія з нами відбувається, є суттєвими для окремого шару сонної ноосфери. Визначальними є деталі другого плану. Або дуже конкретні, або атмосферні. Скажімо, світло. Підозра ж полягала у розумінні того, як певні особливості речевості можуть використовуватися кимось для того, щоби аура масових снів наповнювалася акцентами, що підштовхують до кореляції колективного несвідомого. Знову ж на першому місці виникає освітлення.

Однак є речі більше доступні, ніж контрольоване освітлення. Більш промислове, тотальне і витиснене. Таким фактором може бути закономірність поглинання і відображення світла. В такому разі він безпосередньо пов’язаний із фактурою будь-яких поверхонь. Фактура – це рельєф, який працює зі світлом більше, ніж колір. Тим більше, що око, яке робить погляд, складає його – як мозаїку – із множини точкових мікропоглядів, які з більшою чи меншою густиною дрібнесеньких переміщень ковзають по фактурі. Це добре видно у горах: незалежно від інтенсивності освітлення, побачений зверху макрорельєф перетворюється на асоціацію м’якших, твердіших, глибших, поверхневіших, проникніших, недоступніших, тепліших і холодніших, гладкіших і пористіших, приязніших і агресивніших фраґментів.

Фактура визначає, яким буде сприйняття, передане у ті зони мозкового рельєфу, які відповідальні за образотворення і рівновагу, подібну до здатності пройти по линві.

Коли нам здається, що пам’ятаємо якісь візії, то насправді пам’ять відновлює фактуру. Не кольори і фасони одягу, не форми облич, не просторові моделі ландшафтів, не абзаци улюблених книжок, не форми, що в’їлися у пам’ять, а їхня фактура – фактура шкіри, тканин, паперу, ґрунту, кори, шерсті, всілякої живої і неживої деревини, піску, каміння і всіх станів води – є тою плівкою, на якій проявляється конструктивна уява. Так само фактура є тримачем і випорскувачем запахів, смаків, доторків і рухів.

Здається, що за потреби або бажання і спектр типології людей, і шкалу стосунків між ними можна укласти у градацію фактурного коефіцієнта поглинання і відображення світла, кожного світла. Правдоподібно, так роблять чутливі види тварин.

Щодо практики свідомого або несвідомого впливу на свідомість і несвідомість, оте формування часового поясу колективних снів, то першим прикладом, що спадає на думку, є штукатурка. Її можливості близькі до абсолюту. Бо життя і його якість у плюс і мінус, очевидно, змінюються від того, яка штукатурка стає невидимим полем фактурного впливу.

Варто звернути увагу на найкращі взірці усвідомленої штукатурки (що у ній було закодовано – невідомо) у будинках, які в наших краях називаються функціоналістськими, тридцяті роки минулого століття. Звичайно, можна казати, що нічого доброго у тій фактурі не було, бо привело до страшної війни і всіх пов’язаних із нею перипетій. Але. Дивимося на ті штукатуркові рельєфи, які збереглися досі. І розуміємо, що така фактура не може бути непродуманою у фасадах цілковито мінімалістських, де лише рівні (часом вигнуті) площини, ритм вікон і квінтсептакорди пропорцій служили засобами кричущого німого наративу. Завдяки тогочасним автентичним покриттям фасади функціоналістських домів ніколи не вступають у конфлікт із центральноєвропейським світлом і освітленням. Удень, Уночі, захід, схід, туман, мряка, злива, спека – вони завжди конденсують просту промовисту форму. Вони надаються до співжиття, не соромлячись бути скелями-провідниками у лабіринті чи каньйоні міста.

Натомість новочасні загладжені штукатурки, досягнення новітніх матеріалів у галузі фактурології, здається, попросту розгладжують деякі мозкові складки. І так, мабуть, має бути, якщо говорити про контемпоральність і свідомі несвідомі впливи.

Але нема нічого жалюгіднішого від конструктивістського – навіть найпростішого – дому, поремонтованого так, що світло не має де бродити ледь відчутним горельєфом фактури.

Джерело: zbruc.eu.

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Тарас Прохасько. Як спала, Марічко?

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

В Україні запровадили механізм добровільної відмови від вченого звання

У Кабінеті міністрів затвердили постанову, що визначає механізм добровільної відмови від вченого звання. Її оприлюднили на вебпорталі органів виконавчої влади України.
До затвердження р

У Словаччині поет скоїв напад на прем’єр-міністра країни Роберта Фіцо

Прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо поранили під час стрілянини перед Будинком культури у Гандлова, де проходило засідання уряду. Про це повідомив словацький новинний сайт Aktualit

Хто з українських письменників-класиків одягав вишиванки

Щороку в третій четвер травня українці святкують День вишиванки. Зараз вишита сорочка є невіддільним символом української ідентичності, котру українці одягають не лише на свята. Цікаво,

Із життя пішла канадська письменниця і нобелівська лавреатка Еліс Манро

У віці 92 років померла канадська письменниця, майстриня короткого оповідання, лавреатка Нобелівської премії з літератури-2013 Еліс Манро.
Еліс Манро народилася 10 липня 1939 року в Онт

Стало відомо, які книжки Україна представить на виставці у Польщі

Наприкінці травня в Палаці культури й науки у Варшаві відбудеться Міжнародний книжковий ярмарок, на якому Україна представить національний стенд і літературну програму. Про це повідомил

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"