Тарас Прохасько. Глобус, дякувати Богу, обертається

Тарас Прохасько. Глобус, дякувати Богу, обертається

Змалку я вимушено був слухачем прецікавих розмов старших людей. Досить собі уявити контекст, щоб уявити атмосферу. Галицька провінція, пізній срср, обмаль інформації, старші люди, які пережили дві світові війни і всі інтерлюдії, класична освіта, залишки віри у прогрес, підпільна церква, радіо Ватикану, вишуканий націоналізм, вільне плавання у кількох культурах, багато часу для читання, регулярних зустрічей, взаємних візитів, рештки архаїчного побуту, легалізований опір, прагнення перебувати у щоденному розшифровуванні ледь помітних сигналів, спотворених цензурою усіх ґатунків, і снування великого відчуття причетності до закономірностей і парадоксів, таємниць і логічних розгадок актуальної світової історії… Таким чином геополітика була у цьому середовищі найулюбленішою темою. Чимось, що поєднувало в одне вагомість аматорської теології із інтригою бульварної літератури. Звичайно, у цілому тому умовому пасьянсі йшлося передовсім про майбутнє України.

Те покоління мало добру нагоду пересвідчитися, що майбутнє українського проекту залежить більше від світового розкладу, ніж від власної спроможності подолати всіх волею до самоствердження. Ні, вони не відкидали потреби розвитку нації. Вони, власне, на тому наполягали. Вони, зрештою, тільки тим і займалися. Але ще в молодості зіткнулися з обставинами, які наочно продемонстрували великий неписаний закон світової політики: нічого не зможеш зробити для себе, якщо у тому не заінтересований хтось такий, хто може тебе сперти заради своєї великої потреби. Чудесно, що за такого розуміння відразу відпадає замилування теорією змови. Вона, зрештою, робить усе цілком нецікавим. Бо що можна думати, коли все вже придумано.

Мої ж лектори і ментори насолоджувалися аналітикою. Індукцією, дедукцією і синтезою. І вони почували за собою право робити узагальнені висновки, бо перейшли своїми зраненими тілами через усі деталі, з яких висновки можна робити лиш тоді, коли співставити їх із пережиттями кількох інших.

Вони таке запізнали у вісімнадцятому – двадцятому, що замість того, аби казати, що нам не вдалося, розуміти, що ми були нікому непотрібними. І це нормально. Хоч страшенно травматично.

Деякі з них були в Карпатській Україні. Як усе файно виглядало із середини. Яке пробудження, який триочковий кидок. А ті, з ким збиралися грати у добрий баскетбол, підібрали м’яч і передали на свою комбінацію.

Таке саме ще кілька разів за кілька років. Аж до сибірських лагерних повстань, які б мали вразити вигаданих союзників. Наприкінці сімдесятих вони зрозуміли, що Україна потрібна комусь лише як засіб дестабілізації більшовизму. На початку вісімдесятих підозрювали, що нас знову кинуть у сіру зону умовного посування залізної завіси. Бо знову виявилася потрібною підросійська на той час центральна Європа, але наразі не більше.

Останній геополітичний прогноз, який я почув ще дитиною від отих старших людей, котрі почали системно вимирати, зафіксувався надовго. Його виголосила пані Стронціцька. Можливо, вона була законсервованою аґенткою дому Габсбурґів. У кожному разі в роки їхнього розквіту вона була молодою, гарною і розумною. Якраз такою, яка надавалася до останньої передсмертної імперської хвилі вербування аґентів на потому (усі, хто програє, вкладає решту ресурсів у те «на потому»). І перед тим, як згоріти разом із котами у помешканні, підпаленому болгарською сигаретою, впущеною із безсилої руки на матрас, встигла повідомити про те, що проаналізувала: до Збруча буде об’єднана Европа, а за Збручем – хіни.

Тепер мені хочеться вірити у те, що ні Збруч, ні Дніпро не будуть геопоетичною межею. Це така її метафора, не зовсім точна, алегорична, як у Нострадамуса. У найновіші часи географія є не менш мінливою від клімату.

Але у ці часи, коли Україна нарешті стала комусь потрібною, щоб отримати те, що їй потрібно, мусимо взяти прикуп і з вдячністю хотіти більшого. Скажімо, заманити хінів смакувати загнаною Росією, замість того, щоби напирати у тихоокеанщині, яка є прикордонням тих, хто захотів нам допомагати, бо може з того мати якусь користь.

05.01.2023

zbruc.eu

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Тарас Прохасько. Глобус, дякувати Богу, обертається

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

З українських бібліотек списали понад 10 млн російськомовних книжок

З українських публічних бібліотек до листопада 2022 року списали близько 19 млн примірників книг, із них понад 10 млн російською мовою. Про це 6 лютого повідомила пресслужба апарату Верховної Ради Украї

Оголосили програму стенда Книжкового Арсеналу на Вільнюському книжковому ярмарку

На запрошення організаторів Вільнюського книжкового ярмарку міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» створив програму подій, яка представить у Вільнюсі українську літературну та культу

За кордоном діють понад 320 українських книжкових осередків після 24-го лютого — опитування

За кордоном функціонує щонайменше 388 українських книжкових полиць, просторів, хабів, ініціатив, 85% з яких почали свою діяльність після ескалація російсько-української війни в лютому 2

Після 24 лютого за кордоном почали діяти понад 320 українських книжкових осередків — опитування

За кордоном функціонує щонайменше 388 українських книжкових полиць, просторів, хабів, ініціатив, 85% з яких почали свою діяльність після ескалація російсько-української війни в лютому 2

На українських полицях за кордоном є майже 25 тисяч книжок — опитування

77 українських книжкових полиць, просторів і хабів за кордоном мають 24 287 примірників книжок. Про це свідчить дослідження Читомо в межах проєкту Ukrainian Bookshelves Worldwide.
Найбі

Перейти до блогу

Нові автори

Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Софія Заяць

Мій роман піднімає декілька тем: 1 Тема сексуальних домагань , через чоловіків і призму винуватий сам. 2 Ціна людського життя. 3 Тема технологій за якими люди не бачать людей. В мому фентезі є 4 основних легенди які формують його кістяк. 1 Мору (малі деталі є в Арці Істина ангела , один з найулюбленіших персонажів бо […]

Тоня Твіст

м. Київ Письменниця, перекладачка, авторка освітніх програм в «Lucky Academy». Пише для дітей та дорослих. Також пише детективи. Випускниця літературних шкіл, курсів та академії детектива. Публікується під псевдонімом в різних літературних журналах та збірниках. Лавреатка та фіналістка багатьох літературних конкурсів, серед яких: міжнародний літературний конкурсу до Дня Студента, (Канів, 2019); міжнародний літературний конкурс «Коли наблизитися…» […]

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Діана Анджейчик Кількість робіт: 6 Перейти до "Нові автори"