Так ніхто не кохав… Не пропустіть знижку!

Так ніхто не кохав… Не пропустіть знижку!
Вітаю!
Традиційно додаю уривок з чого все починалось:
Сиджу, дивлюся на нього й не можу повірити, що це той самий Паша. Звісно, я здогадувалась, майже впевненою була, але він так змінився. Кардинально!
— Як поживаєш, Ангелок? — сідає навпроти мене на стілець, пропалюючи своїм поглядом.
— Кхм, — намагаюся прочистити горло, бо здатність нормально розмовляти досі не повернулась. — Все добре. А ти як? Як склалося твоє життя? Ми не бачились…
— Майже сім років, — перебиває мене. — А ти нітрохи не змінилася, така ж красуня.
— Хотілося б мені в це вірити, — промовляю збентежено, відчуваючи як щоки наливаються фарбою. Наче й нічого не сказав, а я соромлюся, наче вперше комплімент почула. Насправді в чоловічому колективі чую їх постійно, але ніколи так не соромлюсь, як перед Пашею. — Яким вітром тебе занесло до мене?
— Вчора нам не вдалося поговорити, ти надто швидко втекла, навіть не впізнавши мене.
— Я впізнала. Майже… Просто, ти змінився.
— Так, трохи підріс, — починає сміятися і я теж не можу стримати усмішку.
— А як знайшов мене? — питаю з цікавістю, роздивляючись його обличчя. Така кардинальна різниця, наче вчора бачила зовсім іншого чоловіка. Усмішка робить його обличчя не таким суворим.
— Ну, це просто, — розводить руками. — Я знаю про тебе багато чого, Ангеліно Вікторівно Соколовська.
— Справді, не подумала, — нервово усміхаюсь, бо під його поглядом гублюся й несу казна-що. Подумки сварю себе й примушую взяти в руки.
— Мені потрібна твоя допомога, якщо чесно, — каже, уважно спостерігаючи за моїми емоціями. Уявляю, як зараз виглядаю. Щоки червоні, очі перелякані — краса неземна, в переносному значенні цього слова.
— Що трапилося? Я уважно слухаю, — відкриваю записник й роблю серйозний вираз обличчя. Щоб заспокоїти розбурхані нерви, тягнуся до глечика з водою й наливаю собі трохи у склянку. Головне зубами не цокотіти об скло. Ти, Ліно, як перелякане дівчисько. Не бачила ніколи гарного чоловіка? Та їх кожен день повно навкруги, але від погляду на Пашу, аж ноги німіють. А головне, що він сидить собі спокійнісінько з напівусмішкою й спостерігає за моїми діями.
Щиро дякую за увагу!
Гарного дня всім та суперового настрою!
З повагою, Ерін.
Оригінал статті на Букнет: Так ніхто не кохав… Не пропустіть знижку!
Блог
У «Фоліо» пояснили, чому надрукують книжку, від якої відмовилося видавництво ЖупанськогоВидавництво «Фоліо» надрукує книжку «Легенди Смарагдового острова», співавторами якої є Васіліса Мазурчук (Трофимович) і Віталій Кривоніс. Про це на своїй фейсбук-сторінці повідомив ген
Анджеліна Джолі про Вікторію Амеліну: Ми в неоплатному боргу перед усіма, хто ризикує життямПід час урочистої церемонії вручення нагороди Trophée Chopard на Каннському кінофестивалі акторка і гуманітарна діячка Анджеліна Джолі вшанувала пам’ять митців, які загинули внаслідок в
Пішла з життя мовознавиця Марія ПлющУ віці 99 років померла мовознавиця і професорка Марія Плющ. Про це повідомили на сайті факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка державного універ
Через бойкот письменників вручили всі премії PEN America Literary Awards, окрім однієїУ Нью-Йорку відбулася 61-ша церемонія вручення літературних премій PEN America — одна з найважливіших літературних подій США. Про це повідомили на сайті американського PEN.
Впродовж веч
Лавреаткою літературної премії Європейського Союзу 2025 року (European Union Prize for Literature, EUPL) стала італійська письменниця Ніколетта Верна, її нагородили за роман «Дні скла».
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.