«Слова, означені війною»: добірка віршів Григорія Фальковича

«Слова, означені війною»: добірка віршів Григорія Фальковича

Український ПЕН публікує продовження циклу віршів Григорія Фальковича «По дорозі від пекла до раю», написаного 2022 року в Коломиї. У ньому поет описує досвіди, які в різні часи переживали покоління, чиї долі були позначені війною. «По дорозі від пекла до раю» – це роздуми про світло і темряву, віру і страх, памʼять і забуття.

***
«Життя та смерть запропонував Я тобі… Вибери життя».
Дварім (Повторення Закону), 30:19-20

Що Мені до старої чиєїсь провини,
до брехні, що лунала колись –
ця війна відміняє донинішні війни
і любові, що вже відбулись.
Відкликаю Свій підпис, ламаю печатку.
Хай сумує ще й тиша сумна.
Мир і правда – усе починаю спочатку.
Все спочатку – любов і війна…
Інших опцій немає сьогодні у Б-га.
Світло й темрява. Пекло і рай.
Нежиття і життя. Окрім цього – нічого.
Визначатись тобі. Вибирай…

***
Вже не зважали на зірки
гуцульські танці.
Снували вловлені думки
в консервній банці.
Перекидалися вони
відлунням слова –
позаминулої війни
забута мова.
Якби ж тушонка, або джем…
В морознім ранку
чужим осколком – не ножем
відкрито банку.
Скривавлені, напівживі,
в нічних сиренах,
слова, колишні – як нові –
по всіх теренах.
… мойсеї, юди, бандюки,
герої, вдови…
Господь тасує словники
людської мови.
Коломия. 23.02.2023

***
Зрідка сирена
сюди долина.
Осінь воєнна.
Осіння війна.
Падають зерна
каштанів сумних,
пам’ять озерна
засвідчує їх.
Запнуто
жовто-блакитним рядном
обрій зомлілий,
а лебідь вцілілий –
як посередник
між небом і дном.
***

Пурім-2022
(до 22-го дня війни)

Хмільний Адар у березі моїм,
А десь, у персів – березень закутий.
Все навпаки. Сьогодні знов – Пурім.
Все навпаки. Не так, як має бути.
Життя розпочинаю – з некролога,
Молодшаю – від смерті, до тепер.
Допоможи мені, моя Естер,
Приклич сюди прихованого Б-га –
На кілька слів, на кілька гнівних фраз…
Ти чуєш той пташиний парафраз –
Йому війна підспівує зловіщо…
Добро по світі зробиться й без нас,
Але тоді, для світу, ми – навіщо?
Тривога й тиша. Правда і омана.
День двадцять другий, схожий на Амана,
Знімає маску, а під нею – грим…
Усе, як є. У світі знов – Пурім.
Мовчить Естер, у щось військове вбрана.
Адар і березень – у березі моїм…

***
Дочці Марині
Все поміж нас тримається на слові.
Здається, я забув його. Прости.
Від берега до берега любові
Ракетами потрощено мости.
Хіба, нові народяться Патони
І, яснозоряна, нова всміхнеться ніч?
Хіба надія наведе понтони?
Хоча й надія – ненадійна річ…
Я ще невбитий. Навіть не в полоні.
Та байдуже – вві сні чи наяву –
Я знов складаю човником долоні,
Я знов у тому човнику пливу.
­
***
В коломийському парку
Випасаю замріяну хмарку –
Над водою, деревами
І стежками вологими над.
Уникаю п’яничок,
Кольорові суцвіття крамничок,
Розважалок,
Стрілялок
І подібних сезонних принад.
Ні, ця хмарка не зверхня.
Їй до серця озерна поверхня –
Там, де качка звичайна
І качка, що зветься «нирок».
Там – оптичні секрети,
Там – її ворухливі портрети
І дзеркальні зображення
Інших, знайомих хмарок.
І здається їм, ніби,
Тут гарніші вони, ніж у небі.
Може, їм зупинитися,
Залишитися тут назавжди?
Тут і гори, і пущі…
Та шепоче вітрець всюдисущий,
Що й вода ненадійна,
І війна, і бракує води…
В Коломийському парку
Ловить погляд замріяну хмарку.
Он, вона!
Вишина.
Далина.
Глибина…

***
Забудьмо пам’ятати гріх –
забудьмо пращурів своїх,
батьків і друзів, і рідню,
життя, прожите день по дню,
всі місяці і всі літа,
чуття, прикмети, атрибути…
Не промини, запам’ятай –
усе, що маєш позабути.

***
Єрусалимська синагога
У синагозі – тиша. Ще й яка…
Хіба, політ чужого літака,
Жалобних молитов двомовний лет
Й двомовний лет розкрилених ракет…
У синагозі – тиша-з-поміж-тиш.
Помовч. Постій. Почуй. І ти летиш.
Як той літак, як той забутий страх
По Бабиних, по Дробицьких Ярах.
Птахи. Дими. Заграви уночі.
Знов молитви. Прокльони. Знов плачі.
Пісень і душ перерваний політ.
І тиша – на подальші сотні літ…
Коломия. Єрусалимська синагога, 1630 – 2022

***
Слова, означені війною,
Не так спілкуються зо мною,
Як спілкувалися вони
Ще за годину до війни.
Мабуть, й самі ніяковіють:
Чи то мене не розуміють,
Чи то від горя, від біди
В них між собою нелади.
А, може, і вони, як люди,
Теж потерпають від застуди,
Страхів, утеч, бомбардувань,
І сподівань, й розчарувань?
В моїй зимі, весні і літі,
Зі мною, на моїй орбіті:
Слова поранені, убиті,
Недогляд мій, моя вина –
У книжці, з іменем «війна».

***
Коломия. День. Пташиний тьох.
Травень обживається потрішки.
Лавочка. На лавочці, вп’ятьох,
Дві собаки й два коти. Чи кішки.
П’ятий – горобець. Там, де собаки.
Звідки прилетів? Для чого сів?
Всі вони, як розділові знаки.
Тільки знаки. І немає слів.
Слово йде стежинами кружними –
З ночі в день, зі світла до пітьми.
Щось не договорено й між ними –
Не лише між нами, між людьми…

***
Присутність
Я присутній: й у тому, й при тому –
І при осені, і у війні.
Споконвічну юдейську притому
Випробовує Спас на броні.
Не прокльон посилаю до Бога,
А страшне запитання моє.
Безміньянна* стара синагога,
Щось тривожне, й собі додає.
Скільки ждати? Скажи, синагого!
Посміхнеться – і далі стоїть,
І роки мого стажу земного
До своїх долучає століть…
*Міньян – мінімальний кворум для колективної юдейської молитви (10 дорослих чоловіків)

***
Тарасу Мосієнку
Іде війна по Україні –
І випиває очі сині,
А там, де йде посеред ночі –
То випиває карі очі.
Вона шукає й чорнооких,
І ясноноких, й сумнооких:
І чоловічі, і жіночі,
Й дитячі –
Очі, очі, очі…

***
Коли перегорить все, що мені болить,
Все деревне, тілесне та земельне,
То чи, бодай, тоді надійде слушна мить –
Поговорити про оте, пекельне?
Чи пощастить мені, що й пам’ять ще жива –
Згадає ранній сад чи вже осінню ниву,
То чи, бодай, тоді повернуться слова,
Окрім безжальних слів зненависті та гніву?

***
По дорозі від пекла до раю
молитви і прокльони збираю –
пошматованих, вбитих, живих –
бо уже не стачає своїх.
Віддають, не перечать вони.
Може, рай – то земля,
без війни?…

pen.org.ua

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: «Слова, означені війною»: добірка віршів Григорія Фальковича

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

У Великій Британії видадуть фотоальбом «Український модернізм» Дмитра Соловйова

Британське мистецьке видавництво FUEL видасть друком фотоальбом «Український модернізм» Дмитра Соловйова. Про це повідомили на сайті видавництва.
У книжці вміщені світлини понад 120 об’

Грувер і Кіяновська стали лавреатками літпремії «Краків — місто літератури ЮНЕСКО»

У Кракові оголосили імена переможців першого етапу VI літературної премії «Краків — місто літератури ЮНЕСКО» (Nagroda KMLU). Серед 26 відзначених авторів і авторок — українські письменн

В Одесі встановлять памʼятник Лесі Українці

В Одесі у сквері на перетині Фонтанської дороги та проспекту Лесі Українки встановлять пам’ятник письменниці. Таке рішення ухвалили на сесії Одеської міської ради.

За рішення проголосу

Унаслідок ракетного обстрілу Харкова постраждали книгарня та склад видавництва

Внаслідок ранкового обстрілу Харкова 18 квітня 2025 року постраждали книгарня «КнигоЛенд» та склад видавництва «Віват». Про це повідомили директор мережі книгарень «КнигоЛенд» Ігор Зару

Українські наївні мозаїки: відшуковування «чипсів» власної пам’яті

Ім’я фотографа Євгена Нікіфорова стійко асоціюється з радянськими мозаїками. Раніше Читомо вже писало про його фотокнигу Decommunized: Ukrainian Soviet Mosaics, що вийшла у видавництві

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"