«Сковорода і Ми»

«Сковорода і Ми»

Нещодавно видавництво «Саміт-книга» випустило збірку статей 40 авторів (упорядник Олесь Доній), присвячених Григорію Сковороді та осмисленню його ідейного спадку. Книга вийшла за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики.

Збірка «Сковорода і Ми» являє собою новаторське видання, присвячене визначній події — 300-літтю з дня народження Григорія Сковороди.

Видання спрямоване на поширення як інформації про Григорія Сковороду, так і відповідь на виклики, що нині стоять перед Україною:
необхідність єднання нації в умовах протистояння російській фашистській агресії;
просування прогресивних світоглядних цінностей;
уміння налагоджувати культуру діалогу;
здатність формувати позитивні символи;
популяризація української культури;
залучення молоді до загальнокультурного українського процесу.

На презентації

Статті написані не лише про Г. Сковороду, а й про власні переживання, про власні ідейні пошуки, про власні мрії, про «філософію свободи», «філософію серця», «філософію щастя», «філософію любові» — про все те, на що надихав і надихає філософський геній Григорія Сковороди.

У передмові до книги Олесь Доній пише: «Чи може книжка про Сковороду стати книжкою про війну? Вірніше, яким чином книга про одного з найбільш миролюбних і життєдайних мислителів України стала книгою про війну? А згадки про війну Ви помітите в кожній другій статті або навіть у більшості статей цієї збірки.

Коли я звертався до майбутніх авторів із проханням написати статтю, і писав у повідомленнях або говорив по телефону, розповідаючи про «філософію серця», «філософію любові», «доктрину щастя» тощо, то у відповідь часто чув: «А можна, я напишу про війну?».

«Звісно, можна» — відповідав я. Адже «філософія серця» — це не відстороненість від живого світу, якраз навпаки, це вміння пропускати життя через себе, через власне серце. А на серці в нас зараз війна, яку розв’язав проти нас російсько-фашистський ворог, тож наше серце стискається від болю і страждає, і книга рясніє згадками про війну, навіть якщо ця книга присвячена Сковороді.
Концепція цієї книги народилася у мене завдяки директору видавництва «Саміт-книга» Івану Степурину… То на пропозицію видавця поміркувати про видання книги про Сковороду, я подумав, що змагатися зі «сковородознавцями» в аналізі ідей Сковороди чи в конструюванні його біографії, буде нераціонально. «Сковородознавство» — це значною мірою міфотворчість. Жодним чином не вкладаю в слово «міфотворчість» негативної конотації, адже як історик за фахом розумію, що історія загалом значною мірою міфотворчість. Та у випадку зі Сковородою ми вже ніколи не зможемо відділити міф від історичної істини хоча б через те, що історичної істини, підтвердженої з кількох джерел водночас до нас дійшли самі крихти. Більшість того, що ми знаємо про Сковороду — це наслідок міфу, який створив (і надвзичайно успішно створив) його вдячний учень Михайло Ковалинський (1745-1807). «Жизнь Григорія Сковороды» стала книгою всього життя і самого Ковалинського, книгою, завдяки який він лишився й сам в історії…
Книгу «Сковорода і Ми» я замислював не як засіб змагання зі «сковородознавством». Майбутнім авторам я пропонував викласти не біографічні знання про Сковороду, не переказ його творчості, а власні думки. За задумом «Ми» мало бути рівнозначно «Сковороді».
«Ми» — це наша здатність мислити. Тож я звертався як до майбутніх авторів до людей, які здатні мислити. В цій збірці ви побачите і випускників філософських факультетів, і літераторів, і істориків, і журналістів, і волонтерів, і культурологів, і військових ЗСУ. І поціновувачів, і навіть обожнювачів Сковороди, і його критиків. Здатність мислити, здатність викладати свої думки і ділитися із суспільством — от що мало стати змістом цієї збірки. Сковорода цієї збірки — це не минуле, це не повторення дещо вже заяложених сентенцій, які поволі стають штампами. Ні, Сковорода цієї книги — це спо нукання до думки, це рефлексія, це мислетворчість. «Сковорода» — це «Ми», «Ми» — це «Сковорода».
І «Ми» маємо право на власні мандри, на власне навчання, на власні думки, і на власне викладання, на все те, на що собі сам узяв права Григорій Савович. Тож сприймайте цю збірку як нову філософію України. І смійтеся з тих дипломованих філософів, хто скаже, що це не так, що філософія — це лише їхній аналіз мислителів минулого. Дерзайте мислити про сучасне, дерзайте мислити про майбутнє. Ця збірка — це наша «філософія серця», наша «філософія любові», наша «філософія щастя». І жодна війна, жоден ворог не зможе нам заборонити мислити, заборонити нам бути щасливим, унеможливити нам бути щасливими. А Сковорода — це не істина в останній інстанції, Сковорода — це нагода, це привід для розмови, і поштовх для рефлексії. Наше «Ми» рівнозначне «Сковороді». І саме це і є глибинне сковородианство».

litukraina.com.ua

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: «Сковорода і Ми»

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

У метро Києва встановили назву станції «Площа українських героїв»

У Києві встановили літери на перейменованій станцій метро «Площа Українських Героїв». Про це на своїй фейсбук-сторінці розповів шрифтовий дизайнер Богдан Гдаль. 
Відлиті у повнорозмірні

Чародійницькі ліки для читачів

10 квітня ошатна бібліотека селища Слобожанське Дніпропетровської області приймала довгоочікуваних гостей – митців Еліну Заржицьку та Олену Швець-Васіну.

На зустрічі були присутні вчителі Слобожанськ

Карандєєв у Херсоні оглянув театр, музей і бібліотеки

Т. в. о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв під час робочої поїздки в Херсон оглянув обласний театр, музей і бібліотеки.

Про це повідомляє пресслужба МКІП, передає Укрінф

Перекладачка Ірина Маркова потребує допомоги

Перекладачка Ірина Маркова потребує допомоги у лікуванні. Про це повідомили на фейсбук-сторінці видавництва Komubook.
«Талановита перекладачка і просто дуже мила та розумна дівчина Ірин

Поет і військовий Дмитро Лазуткін став речником Міноборони

Військовослужбовець, поет, лавреат Шевченківської премії 2024 року Дмитро Лазуткін став речником Міністерства оборони України. Про це повідомили в етері телемаратону, відрекомендувавши

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"