Сергій Рубнікович. «Але ця зима свідок…»

Сергій Рубнікович. «Але ця зима свідок…»

ЗГУЩИК

армія
так як і школа
добре навчила одного
на льоту хапати знання
видирати із рук
мов провіант на відділення
особливо солодке
а треба чи ні
розберемось
ці позиції
Сивий проводив долонею
ще німці копали
тактично грамотно
тому оте все
показував в іншу сторону
до лахматої сраки
а бліндаж
махерики-херики
копатимем тут
і буде нам добре
наше діло просте
яма шість на чотири
кутові підпорки з колод
рів для стоку води
перший накат плівка і ґрунт
скоби які завжди в дефіциті
другий накат поперечний
хто б міг подумати
що так буде затишно
з метром землі над головою
а наостанок
Сивий хитро підморгує
наливає згущик у мисочку
і ставить в куточок
а війна
добре навчила іншого
якщо має тобі прилетіти
то прилетить
але день йшов за днем
і нас обминало
і ніч за ніччю повзла
тягнучись
мов згущик у мисочку
і одієї із них
на диво тихої
ми стояли в нічній
морок очима промацуючи
кожні шурхоти ловлячи
на гачок вуха

і з дірки в землі
мов до себе додому
виповз малий бородань
картоплина поморщена
у затертому кітелі вермахту
і таланах на босу ногу
шшшайсе – приказував він
на мене косячись
руссішш шшвайне – запитував
у порожній кобурі
шукаючи маузер
на що Сивий йому
простягав блюдце
повне нектару армійського
здобутого в сутичках
данке – дякував щиро
шурхотячи листям дубовим
і посміхався беззубо

лий йому молока
приказував Сивий
махерики-херики з ним
кожного вечора лий
собі пожалій
а йому дай
і буде нам добре
я чув як він потім приходив
тільки на зміни Сивого
шарудів грудками глини
наче листям дубовим
смачно вилизував мисочку
аж до блиску армійського
а довкола нас
колосились лани осколків
аж поки машина із провіантом
не застрягла в полях
благословенного
донецького краю
і в ніч таку місячну
зоряну ясную
нам прилетіло

жодна школа
і жодна армія
не навчить
пити без дзенькоту
зміни Сивого віддали мені
автомат начальнику рао
а тіло дружині
тільки мисочка
мисочка із дефіцитним згущиком
залишилась на місці
і тепер уже я
доливав її кожного вечора
аби наш сварливий
бліндажничок
не сердився більше на нас
виповзаючи поночі з дірки в землі
зморщений мов картоплина
у потертому кітелі вермахту
і таланах на босу ногу
шурхотячи листям дубовим
і примовляючи
махерики-херики
шшшайсе
 
 ШЕЛЕСТ

хтось так робив вже
думаю я
дивлячись німо
на останню сторінку
останньої книги
яка в рюкзаку
мандрувала зі мною нулем
хтось позбавляв людей розкоші
торкатись прекрасного
відбирав у них цей піднесений щем
самостійно розгаданої головоломки
це раптове осяяння
вимивав із їхніх ротів
смак соковитих лексем
які так солодко й смачно
язиком маламурити
або ще гірше
завалював кожну полицю
тим книжковим непотребом
через який дерева живі
воліють навіть не говорити про мертвих
ніби про родичів
за кордоном
яких тепер і не шкода
хтось недогледів
говорив я у лазареті
шкільної бібліотеки
розуміючи скільки їх там
припорошених пилом калік
непотрібних навіть собі
які з більшою радістю
пішли б у вогонь інквізиції
аніж потрапили б
у руки варварів
юних
тому особливо жорстоких

хтось винен у тому
цвинтарі книг на почайній
де водночас
тіла друзів і ворогів
птахами покльовані
гниють в братській могилі
і спробуй знайти
хоч одного книжкового бога
щоб їх посортував
хтось відвернувся
покидаючи дім
щоб забути їх сторінки
пожовклі від смутку
щоб не чути їхнього шелесту
незручного і тихого
щоб не бачити снів
де вони
худі та обідрані
приповзуть корінцями й дивитимуться
німо запитуючи

і погоджуюсь
що хтось так робив вже
що це все неправильно
що я також винен у тому
що ця несправедливість росте
бо автор насправді
підписуючи власну книгу
відчуває те ж саме
що й батько
відправляючи синів
на війну
 
 ТАРІЛКА

ця зима свідок
що звикнути можна до всього
навіть до пельменів у супі
чи вівсянки на переміну із манкою
але є речі
з якими миритись
не хочеться
це епіграф історії
яка буде розказана
клята несправедливість
все ще совкового війська
коли всім дають пароль
від штабного вайфаю
а у вас ротний
ні не мудак
а особа високопоставлена
що не вміє ввімкнути рацію
так я ввожу в сюжет
дійових осіб
багато років тому
коли я ще пудив у штани
щоб не йти у дитячий садочок
на нього кажучи кака
ще не знаючи слів аушвіц і соловки
вперше зіткнувся з армійщиною
в її найгіршому прояві
це була тарілка з ведмедиком
який маламурив лапою мед
із горщика
мружачись від задоволення
тарілка з ведмедиком
яку всі хотіли собі
яка майже ніколи мені не потрапляла
скільки каші вівсяної манної
дарма було з’їдено
бо під нею були квіточки візерунки
просто білий фарфор
скільки було сподівань
з кожною ложкою більше і більше
що цього разу тобі пощастить
знайти цей дитячий грааль
це тричі омріяне
золоте руно
яке в даній історії
буде замість зав’язки
ця тарілка з ведмедиком
роками мене переслідувала
веретеном вертілася
ткучи нитку мою
від університету з якого мене поперли
до майдану який я пролежав отруєним
від засуджених шкільних конкурсів
до програних графоманам
конкурсів літературних
постійно ця тарілка з ведмедиком
світилом сяяла
і ніяк до неї було
не дотягнутися
добре казав я
це лише досвід
який колись стане розвитком дії
у поганому вірші

але ця зима свідок
що є речі
з якими миритись не можна
бо коли набирали групу
швидкого реагування
роздовбати п’яних ведмедів
що пішли на наш берег
і потрібен був гранатометник
наш ротний
особа високопоставлена
забув увімкнути рацію
і мене не взяли
моралі не буде
просто тарілка з ведмедиком
клята тарілка з ведмедиком
напрочуд гарна мішень
по якій
я все життя
намагаюсь поцілити
з непристріляного
автомата
 
 ПУЗИКО

а як бути з теплом
яке рветься назовні
невиправний бабій
кожного разу сплю
в інших обіймах
то з лопатою
то з гранатою
то з автоматом
то знову з лопатою
облаштували куток мозолястих рук
роздерли журнал початку двотисячних
із красунями
які зараз вже няньчать внуків
дивлюся і думаю
що час
мов рулон паперу
завжди невчасно закінчується
то на беху виліз
то ліг під танк
то спустив запобіжник
то догану отримав
то в канаву
то у бліндаж
то я
то мене
і частіше мене
та на те вона й армія
але так кортить
лежачи в окопі
почухати жовте кружальце
на пузику
гелікоптера
 
м. Київ

litgazeta.com.ua

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Сергій Рубнікович. «Але ця зима свідок…»

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

У Канівському музеї на Тарасовій Горі відбулася презентація унікального видання «Шевченковий…

Про це повідомила на своїй сторінці у фейсбуку Валентина Коваленко.

«Друзі, МИ ЦЕ ЗРОБИЛИ!

Антиімперська, антимосковська риторика Шевченкого Слова сьогодні зрідні духом кожному українцеві, хто ста

В Ужгороді оголосили короткий список VI Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози…

16 травня в Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Ф.Потушняка під час презентації нової художньої книжки «Птах у своєму гнізді» письменника, Шевченківського лауреата, сценариста к

21 подія Книжкового Арсеналу, яку радить Читомо

Книжковий Арсенал у 2024 матиме близько сотні подій, у попередні допандемійні та доповномасштабні роки кількість заходів досягала і 450. Попри зменшення обсягу подієвої частини, її смис

Як допомогти постраждалим від обстрілу друкарні й видавництву

Компанія «Фактор» відкрила збір коштів для допомоги постраждалим від ракетного обстрілу друкарні Factor Druk, скоєного росією напередодні. Про це на своїй фейсбук-сторінці повідомила Юл

Стали відомі імена загиблих працівників друкарні у Харкові

Компанія «Фактор» оприлюднила імена загиблих працівників друкарні Factor Druk внаслідок російського ракетного удару по Харкову 23 травня. Про це повідомила Читомо комунікаційна менеджер

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"