Російська армія обстріляла харківський будинок “Слово”, де мешкали поети Розстріляного Відродження

2022-03-07 18:56:36 Олеся Котубей

7 березня російський снаряд пошкодив будинок “Слово”, внесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Свого часу там мешкали Володимир Сосюра, Микола Куліш, Павло Тичина, Іван Багряний, Олесь Досвітній, Майк Йогансен, яких репресувала радянська влада.

Суспільне Культура розповідає історію споруди, яка вдруге стала символом цинічної російської агресії проти України.

“Крематорій”, “будинок попереднього ув’язнення” – саме так називав будинок “Слово” письменник Іван Багряний, арештований в 1932 році.

А починалося все безхмарно. Житловий будинок для літераторів побудували у Харкові наприкінці 1920-х років за сприяння Йосипа Сталіна. Спроєктував його Михайло Дашкевич у архітектурних формах між модерном і конструктивізмом. У плані споруда має символічну форму літери “С” – від “слово”.

Будинок був кооперативний, зводили його спеціально для українських письменників та інших діячів культури. Він складався з 64 просторих, світлих квартир, а також їдальні й солярію, мав обслуговуючий персонал.

За українською інтелектуальною елітою, зібраною в одному місці, стало дуже легко слідкувати та збирати докази про їхню “підривну антидержавницьку діяльність”.

У 1933 році після арешту мешканця будинку “Слово” Михайла Ялового почалася хвиля репресій проти діячів української культури, яка отримає назву Розстріляне відродження. Невдовзі після цього інший мешканець будинку Микола Хвильовий покінчив життя самогубством.

Арештовували митців здебільшого вночі. Коли почались арешти, письменники, щоб не вибігати вночі в піжамі, спали в одязі, а біля дверей тримали зібрану про всяк випадок дорожню валізу.

До 1938 року радянська влада заарештувала мешканців сорока квартир із шістдесяти шістьох наявних у будинку.

Сьогодні, 7 березня 2022 року, мешканка будинку “Слово” Анастасія Ковальова повідомила про обстріли: “Мій будинок після ночі. Сусіди всі живі, декілька квартир сильно зачепило”.

Сама харків’янка проводила охочим екскурсії подвір’ям будинку “Слово” й уболівала за його долю, про що розповідала в інтерв’ю Радіо Свободі:

“Я не письменниця, не режисерка, не акторка і не художниця, просто поселилася тут з родиною тридцять років тому. Тут мешкають переважно звичайні люди, які не мають стосунку до того будинку “Слово”.

Особисто я будинок сприймаю не як будинок жахів. Це мій дім, тут живуть люди і ніяких жахів тут немає, окрім облізлих стін під’їздів. Я певний час цікавилася історією репресій, яких зазнали мешканці цього будинку. Але тепер зрозуміла, що не хочу розповідати тільки цю історію.

Я хочу, щоб люди знали про життя і боротьбу з радянською тоталітарною системою. Мені здається, дуже цікаво і потрібно знати, як письменники боролися, як співіснували, як приятелювали, зрештою, якими вони були людьми”.

Письменник Сергій Жадан, що нині перебуває у Харкові, на своїй Facebook-сторінці написав: “Цілком закономірно для росіян: вони завжди знищували нашу культуру. Щоправда, цього разу нічого не вийде. Росіяни – варвари. А “Слово” ми відбудуємо”.

“Російські вбивці сто років тому знищили ціле покоління українців, видатних митців та письменників з цього будинку. А тепер трощать саму будівлю. Варвари і терористи”, – написала Тетяна Філевська, креативна директорка Українського інституту, про те, що відбулося.

“Якщо раніше прилітало кілька бомб, і все закінчувалося, то сьогоднішньої ночі це тривало годину безперервно. Бомбили житлові квартали. Знищений гуртожиток Педагогічного університету, нова багатоповерхівка на Олексіївці, кілька будинків у центрі, бомба потрапила поряд із історичним “літературним будинком” на Культури. Згоріло кілька бабусь у невеликому будиночку у центрі”, – пише харків’янин Андрій Сафронов, очевидець подій.

Що відомо

Останні роки будинок працював як літературна резиденція.

Читайте Американська режисерка працює над новою виставою у харківській резиденції “Слово” та Гість дитячої літрезиденції у Харкові Сашко Дерманський: “У будинку “Слово” світла атмосфера”

2017 року режисер Тарас Томенко зняв повнометражний документальний фільм “Будинок “Слово”. Він був включений до офіційної конкурсної програми 33-го Варшавського міжнародного кінофестивалю. У 2018 році отримав українську національну кінопремію “Золота дзига” у категорії “Найкращий документальний фільм”.

“Це були генії, не побоюся цього слова. І, коли вони всі були під одним дахом, це був неймовірний електричний заряд, неймовірний синтез енергії, фантазії, дискусій, суперечок і творчості. Двадцяті роки були часом розквіту культури, поезії, театру тощо. Безумовно, радянська влада всіма силами намагалася направити потужну енергію на оспівування комуністичних ідеалів.

Згодом розгорнувся двобій між совєтськими спецслужбами та письменниками із руйнуванням особистості, маніпулюванням, психологічним та фізичним тиском. Усі ці механізми зараз використовуються в гібридній війні Росії проти України, але більш досконало – у зв’язку з розвитком інтернету, соціальних мереж і телебачення. Але основи цього тиску, я гадаю, були закладені в будинку “Слово” в Харкові”, – розповідає про фільм режисер Тарас Томенко.

Читайте На Варшавському кінофестивалі покажуть український фільм про комуністичне пекло письменників

Оригінал статті на Читомо: Російська армія обстріляла харківський будинок “Слово”, де мешкали поети Розстріляного Відродження