Робота в загубленому (майже) жанрі.
2021-06-23 17:07:16 Михаил Шиповский

Робота в загубленому (майже) жанрі.

Що то є таке пісменитство взагалі? Що є інструмнтом пісменника? Особливо пісменника в жанрі містики чи жахів…. Я розповім тут для вас шановна громада що то є для мене…

Але всі забувають про те що вампир є демоном який спотворює образ кропивці який і живе тим щоб вбивати та пити кров полюючи на людей. Потворна сторона вже забута , залишаючі той романтизованний образ одвічного злава которий можливо не забув що то є добро. Але по суті і є тим самим злом.

Всі хочуть бути тим самим Едвардом , забуває про те що той самий Едвард є злом. А яка здавалось би файна історія кохання… Зараз всі забувають що можно дивитись на готичну прозу по іншому. На приклад ставитись до Едварда як на вампира , але все ж таки бути схожим на приклад на такого собі героя Ван Хелсінга. Полювати на демона не забуваючі що се є на справді погано… Чому ж стиль таки втрачаєтся? Бо змінуєтся точки знання того що погано а що ні… Бо жахи вчать що погано а що ні.

Що є першим інструментом жахів? це те чого ви боїтесь на справді… Налякаємо ось для мене перший інструмент.

Інструмент два… це способ яим краще лякати людину…. На приклад хтось йде за спиною…. але хто? вбивця? Вампир? Чи то примара? Байдуже він лякає вас… і ви хочете бігти подалі щоб і не знати хто то є на справді….

Ось інструмент номер три… і поки що останне… Натхнення для того що лоскоче нерви є ніч…. така духм*яна загадкова де живуть усі монстри світу… саме в ночі.. можливо як Бука під ліжком … чи у кукурудзі восени…. Чи із мертвим тілом десь під сходами…. То є натхнення на написання того що можливо вас налякає. Але слід пам*ятати що є шанс перемогти зло , одиним тільки добром. Не як інакше.

З повагою до громади,

Шиповський.

Оригінал статті на Букнет: Робота в загубленому (майже) жанрі.