Реальні зйомки в кіно, музфест, сценарист на Тв)ч2

Реальні зйомки в кіно, музфест, сценарист на Тв)ч2

Реальні зйомки в кіно, музфест, сценарист на Тв)ч2

Так, я знімалась в кіно, була прес-секретарем міжнародного музичного фестивалю, а також сценаристом на ТВ і в книгах часто описую цей досвід. Минулого разу я розповідала про мій досвід в кіноіндустрії в якості акторки, сьогодні ж розкажу вам про свій досвід в сфері музики. Розкажу, як я закохалась в скрипку і створила на честь моєї любові цілий роман, який зараз і викладаю на букнет.

Тут мені все давалось легко, я легко стала відмінницею, мене любили всі викладачі. Я поступила одразу на другий курс, в готову групу, але вже в другому сесестрі другого курсу мене зробили старостою замість іншої дівчини. 

Одна з викладачів помітила мене і запропонувала поїхати її помічницею на міжнародний музичний фестиваль “В гостях у Гоголя”… Я думала, ми поїдемо на пару днів, може на тиждень, але виявилось, що ми мали там бути аж місяць. 

Цілий місяць я ходила на майстеркласи, записувала радіоінтервʼю і передачі, писала статті англійською та українською. Саме там я написала свій перший сценарій(для радіопередачі). Це було щось на межі інтервʼю і чогось більшого))))

Цю сцену з інтервʼю я навіть вписала в мій роман “Гра Ксю”. Цікаво, що мій “прототип” там – журналіст Саша, який “закохався” в “гру Ксю”… І це одна з причин, чому цей роман так називається)) 

Також саме на фестивалі я познайомилась з одним дуже крутим молодим музикантом, практично генієм, Дімою. Його імʼя я взяла для головного героя. А його вчительку назвала Міланою Кононенко, що дуже співзвучно з відомою українською скрипалькою Богданою Півненко, з якою я також познайомилась на цьому фестивалі)) 

Сусіди, яких я поселила разом із Ксю на фестивалі, також були списані з моїх реальних сусідів там. Я навіть імена їм не міняла))) Ксю грала з ними в карти так само, як і я колись)))

Всі майстеркласи також списані з реалу, бо ж на них я була прессекретарем і все памʼятаю. 

І таке інтервʼю, як в цитаті нижче, я дійсно робила)) Правда, я була прессекретарем, і розпитувала хлопця-гітариста, призера конкурсів)))) Він теж був на останньому році навчання, як і Ксю в моїй книжці))) Але спочатку Арт обкладинки))

Обкладинка:

А ось вам цитата, інтервʼю Ксю:
 

— Я можу вийти, якщо хочеш…

— Ні, тобто… — я запнулася. — Я можу і при тобі, як тобі самому буде зручніше…

— В такому разі з задоволенням послухаю. — хлопчина відійшов від мене і притулився до стіни біля вікна, напевно щоб все добре бачити й чути.

— Тоді, я починаю… — смичок в моїй правій руці був занесений над скрипкою, потім він разом з пальцями лівої руки забігав по струнах і почала литися мелодія.

Це була та сама «Зима», з якої все почалося… Я згадала постійні перегляди відео Діми, копіювання його гри, а потім пошуки свого голосу… Своєї гри. Музика лилася плавно… Початок у цієї композиції плавний і розмірений, але поступово в ньому наростає якась напруга, відчувається сила долі або року і… Вступають сильні різкі й швидкі перекати музики.

Я заплющила очі й віддала всі свої почуття цій мелодії. В моїй душі зараз теж була «Осінь» і та сама напруга… Я переживала за Діму, сумувала за ним, а він не писав і не дзвонив. Почуття очікування змінювалося глухим відчаєм, яке так доречно відбивалося в цій композиції…

Зараз…

Я видала останні ноти й так і завмерла з заплющеними очима і смичком на струні «Соль».

Чи вийшло у мене передати її… Чи була в цій грі моя душа?

Оплески увірвалися в мої думки й змусили відкрити очі.

Шатен дивився здивовано, навіть — захоплено.

— Це було круто… — ошелешено сказав Саша. — У мене аж мурашки по тілу… — він простягнув мені свою руку. — Дивись…

— Саме з цієї композиції почала прокидатися моя пристрасть до музики, — зізналася я. — Там начебто було подібне питання, у тому твоєму списку…

— А чому саме з неї? — зацікавлено спитав хлопець. — Почекай, опущу мікрофон і поставлю нам стільці, щоб зручніше було.

Хлопець дійсно підставив стільці, а потім відрегулював мікрофон і жестом запросив мене сісти на один з них. Коли я сіла, то він сів біля мене.

— Ну… Цю композицію найчастіше грав один хлопець, улюблений учень тієї, кого я хотіла вразити в кінці цього вересня, пару місяців тому, — туманно відповіла я. — Тоді я хотіла привернути увагу цього вчителя і заради цього вибрала саме цю композицію, бо знала, що і на цьому майстеркласі Діма, ну той самий учень, найімовірніше, знову буде її грати.

— Зрозуміло. Дуже цікаво, — Саша посміхнувся. — І що сталося? Ти потрапила на цей майстерклас і…?

— О, він дійсно зіграв її, — я прикрила очі, згадуючи той день. — А потім її зіграла я… Мілана — та сама вчителька — мене навіть похвалила… А він… Він сказав, що якщо це була моя звичайна гра, то я дійсно талановита, але якщо це був результат вивчення його гри, то… — я зітхнула, розплющивши очі. — Він сказав, що в такому випадку мені ніколи не стати справжньою скрипалькою, що в моїй грі немає душі…

— Отакої! — емоційно вигукнув Саша. — А ти йому що?

— Я, звичайно, розлютилася, — з посмішкою сказала я. — І сказала, що обов’язково стану справжньою скрипалькою! А ще, що обійду його. Він запропонував мені відразу здатися, але я відмовилася, а потім він раптом різко погодився з моєю пропозицією. Зараз я розумію, що саме тоді я і вирішила займатися скрипкою серйозно… Хоча спочатку все це замислювалося просто для того, щоб мене взяли до ВНЗ і батьки перестали пиляти своїм «вибором подальшого вектора життя», а також, щоб довести ще одній людині, моєму другові дитинства, що музика все ж може бути не просто хобі.

— Круто! — Саша здивовано дивився на мене. — Виходить, ти дуже цілеспрямована… І талановита, раз за пару місяців змогла увійти до трійки у цілій області. До речі, я чув, що аж до останнього раунду ти трималася першою в рейтингу, але в кінці щось трапилося і…

— Так, ти маєш рацію. — я зітхнула. — Тоді, між раундами, мене приголомшили однією новиною і це вплинуло на мою гру… У грі однієї композиції цей вплив тільки допоміг, а в грі іншої — завадив. Так я з першого місця скотилася на третє, яке й отримала в результаті, досить сильно відставши за балами від перших двох.

— Виходить, емоційний стан сильно впливає на виконавця?

— Не завжди… В принципі, іноді цілком можливо абстрагуватися від усього і просто грати музику, але… Така музика — нежива, і в ній немає душі. Вона може бути технічна і чиста, але все одно навіть не спеціаліст у сфері музики зможе легко відрізнити, коли людина грає сухо, а коли — віддаючи всю себе музиці.

— Зрозуміло, — Саша кивнув. — Цікаво, а чому ти взагалі стала займатися музикою?

— Це було моє власне бажання… Мій батько, який залишив мене зовсім крихітною, був скрипалем і… Мама була проти, але потім у мене з’явився вітчим і вже з чотирьох я займалася з репетитором… А в п’ять з хвостиком пішла у свою спеціалізовану музичну школу.

— Зрозуміло. І які плани у тебе на найближче майбутнє?

— Для початку — показати все, на що я здатна на фестивалі. Потім те ж саме, але на конкурсі… Мені потрібно перемогти на ньому, адже Мілана обіцяла, що якщо я виграю хоча б один — поступлю до неї. Осінній я програла ще на обласному етапі… Тепер залишаються лише зимовий і весняний.

— Здорово мати мету. — він знову посміхнувся.

— Так. — погодилася я. — Я ж… До того майстеркласу я дійсно просто пливла за течією і навіть не замислювалася про те, куди воно мене заведе… А тепер… Тепер, коли у мене є мета, я ставлю собі конкретні завдання, я бачу свій шлях, бачу що вже зроблено і що робити далі. І це круто… — я трохи зніяковіло посміхнулася. — Навіть якщо я не зможу перемогти… Я рада, що зустріла Діму і Мілану. Завдяки цим двом я змінилася, — трохи впевненіше додала я.

Навіть якщо він більше не захоче спілкуватися зі мною… Я так йому зобов’язана.

 

А зараз дам вам перший діалог головних героїв, Діми і Ксю, той самий діалог, про який Ксю згадує в інтервʼю:
 

— Як думаєш, ця дівчинка зіпсувала враження від твоєї гри? — запитала Мілана, а моє серце буквально пішло в п’ятки.

Не знаю чому, але мені була дуже важлива його думка зараз. Бо ж це буде думка того, чию гру я копіювала, думка найкращого.

Затамувавши подих я подивилась на нього.

— Хм… — хлопець подивився спочатку на Мілану, а потім — на мене і наші погляди зустрілись. — Не думаю. Її гра була непогана, як на випускницю. Можливо, вона так само талановита, як і я в її віці.

— Чому ти захищаєш її? — здивувався той другий хлопець.

— Я нікого не захищаю, а просто констатую факт, — Діма подивився на мене на і якось хитро посміхнувся. — Якщо це була її звичайна гра — вона дійсно доволі талановита. Якщо ж це лише плід двотижневого вивчення мене і копіювання мого стилю та манери гри — їй ніколи не стати справжньою скрипалькою.

Моє обличчя в ту ж мить почервоніло від гніву. Я міцно стиснула руку в кулак і подивилася на Діму. Його блакитні очі, здавалося, насміхалися наді мною! Аж руки свербіли прямо тут накричати на хлопця і сказати, що ніяке це не копіювання (хоча, частково, це було саме воно… по-іншому у мене так і не вийшло впоратися з цією композицією за такий короткий час)…

— Я стану скрипалькою, — тихо, але твердо сказала я, не відриваючи погляду від блакитних очей. — І одного разу, я обов’язково обійду тебе, для профілактики — щоб не зазнавався. Тобі явно таке не зашкодить.

— Невже це виклик? — Діма підійшов до мене майже впритул, не розриваючи  наш зоровий контакт, і продовжив уже пошепки, щоб чула лише я. — Будь готова до того, що людині з такою манерою гри і настільки дрібними цілями ніколи не потрапити на вершину. Твоя гра не несе за собою нічого і тому ти програєш… Може, здасися відразу? Не варто витрачати чужий час.

— Я не відступлю, — твердо сказала  я так, щоб чув лише він.

— Добре, — хлопець раптом різко відсторонився і пішов до свого місця.

Він взяв свою скрипку зі стільця і ​​після цього покинув зал.

Глядачі сиділи і не зовсім розуміли що відбувається, однак атмосфера в залі змінилася. Всі мої знайомі дивилися на мене з ще більшим здивуванням, ніж всього пару хвилин назад, під час моєї неочікуваної ні для кого гри.

Мілана раптом дзвінко засміялася.

— Зазвичай Діма — справжня крижинка, поки не візьме скрипку, — задоволено сказала рудоволоса жінка. — Ти зачепила його, приголомшливо! — вона підійшла до мене і, поклавши руку мені на плече, заглянула в очі, — Я буду чекати на тебе з перемогою. 

І ще одна цитата(тут є картинка)

Читачам також подобається ця книга))

Ось пару відгуків(знов картинка, якщо не бачите будь-яку з 3 картинок, поновіть сторінку). 

 

 

 

А от ще один комент до “Гри Ксю”, вчорашній:

Kv Kv 

12.05.2022, 03:41:03

Ох, дуууже довго зважувалась , щоб почати читати цю книгу… особливо важко було десь приблизно два місяці тому……, але сьогодні я нарешті почала читати і ви знаєте….. вражена до глибини душі… , аж надто справжні почуття та емоцій в героїв … і все відчувається так наче ти присутній і на їхніх концертах і за сусіднім столиком кафе… і навіть при їх відвертих розмовах, роздумах і емоційних сплесках….неможу відірватись від книги … цікаво чим все закінчиться, особливо для Ксю….. 

 

Також нагадаю, що тут я розповідала про свій акторський досвід, повʼязаний з романом “Більше ніж шоу” та “Зіграй мою наречену”. 

Крім того, зараз в мене виходить співавторська книга “Поверни мою душу” з Камілою Дані. Якщо ви ще не читали цей роман, щиро запрошую сюди. Оновлення через день.

Дякую вам всім за підтримку, як читачам, так і авторам)) Запрошую вас до моїх книг, зокрема до “Гри Ксю”)) Ця книга вже майже повністю викладена на букнет, і нові розділи зʼявляються щодня. Через тиждень повного викладення книга скоріш за все буде видалена або прихована. Тож читайте зараз, якщо цікаво))

Сподіваюсь, вам було цікаво)) А як у вас? Було щось подібне? Чи читали ви книжки, в яких впізнавали саме свій досвід? Або, можливо, писали? Якісь такі деталі, які знає тільки людина, яка дійсно орієнтується в темі)))

 Трохи пізніше обовʼязково розкажу про мій життєвий досвід окрім кіно та музики, який я також вписувала в інші книжки))) Вам було б цікаво таке почитати? 

 

Оригінал статті на Букнет: Реальні зйомки в кіно, музфест, сценарист на Тв)ч2

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Продовження попаданки!

Усім привіт! 

Оновлення книги Академія дружин драконів вже на сайті! 

 

                        Запрошую до прочитання 

поціновувачів фентезі,

Досьє на персонажа

Ім’я: Белла

Фамілія: Франкс

Рід: Франкс

Країна: Україна (перебування в цей момент)

Вік: 16

Ріст: 165 см

Характер: хитра; весела; вигадлива.

Родичі: Ян Косориконіг – зведений брат ; Ольга Косориконіг – опікун.

Сильні

Не варто проходити повз)

Ваша підтримка дуже важлива для мене)Підтримайте мене та цю книгу)І деякий подарунок для вас)

Няня по зальоту

Оце я потрапила! Так, саме такі думки завітали до мене в голову, коли я дізналася, що мені доведеться підміняти

Я теж хочу собі принца!

Привіт всім) Останнім часом мене тягне на історії про королівства)) Як тільки я дочитала до останньої випущеної глави книжку Юліанни “Та єдина, яку він шукав”, то одразу почала шерстити букнет на ще щось подібної тематики

Нова обкладинка та трішки перчику)

Слава Україні! 

Шановні читачі, хочу повідомити, що історія

“День студента”

отримала нову обкладинку! Ось так вона виглядає зараз)  

Також хочу поділитися враженнями про книгу, яку нещодавно почала

Перейти до блогу

Нові автори

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Діана Анджейчик Кількість робіт: 6 Денис Нарбут

Народився 13 березня 1985 року в м.Армянськ (АР Крим, Україна). Після смерті батька, переїхав з матір’ю та братом в м.Вознесенськ, Миколаївська обл. Публікуватися почав з 16 років у друкованих газетах, книгахзбірниках, альманахах у м.Вознесенськ та м.Миколаїв та інтернетпорталах України. Протягом тривалого часу писав мало. З середини 2020 року повернувся до активного написання віршів та публікацій. […]

Ірина Каспрук

Я – Ірина Каспрук. Поетеса, авторка поетичної збірки “Вплітаючи квіти у своє волосся”. Друзі часто називають мене Сонячна, тому більше моєї поезії ви знайдете у соцмережах за #sonyachna. Детальніше ознайомитись з моєю творчістю можна ось тут : https://www.facebook.com/irkaspruk/

Камелія Кількість робіт: 8 Перейти до "Нові автори"