Про що мої кники. Лонгрід.

2021-07-29 13:59:07 Рома Аріведерчі

Про що мої кники. Лонгрід.

Софія Вітерець нещодавно запропонувала флешмоб з темою, що мене цікавить багато років.

Треба розказати, про що наші книги, а коментатори можуть написати, чи вони вловили авторський меседж.

Здається, все просто. Ще зі школи нас вчили відповідати на писання “Що автор хотів сказати своїм твором”. І ще зі школи багато хто з нас вловив нюанс – треба відповідати не про те, що автор сказав або хотів сказати, а те, що треба відповідати. Бо це на оцінку.

А в реалі  ми зачитувались одними й тими самими книгами,але виносили з прочитаного ну дуже вже різні враження.. Це продовжилося й в університеті.

Читати “лектури” – тобто художніх текстів, що потім потребували різнобічного аналізу, там треба було дуже багато. І авторів, що нам  з якихось причин не заходили, ми відкладали на самий кінець.

А інколи – бувало й таке, але зрідка – відкриваєш книгу, й тебе просто вивертає. Ну не твоє і все.

Звісно в інеті є короткі перекази майже всього. Але цього недостатньо для різноманітних розборів та аналізів.

І одного разу захотілося схалтурити.

Тому на допит були  узяті одна однокурсниця-відміниця й одна однокласниця-любителька того автора, що так мені не припав до душі.

І було їх запитано: “Про що ця книга?”

-Про становлення особистості молодого митця у часи великих соціальних потрясінь…. заторохтіла моя подруга-відмінниця, радіючи, що нарешті я теж чогось не знаю.

-Ой,  там така любов, така любов, він її кохав,  вона його покинула, а потім він… – захоплено переповідала мені сюжет однокласниця.

Тож довелося мені все ж читати самостійно. І це було вже третє сприйняття книги  як намагання автора розказати про своє нелегке становлення, і звісно як ніхто його талановитого не розумів у суспільстві буржуа і все таке.

З цього прекрасно видно,що автор тої книги й справді талановитий до геніальності, хоч і не долар, щоб усім подобатись. Бо там можна вичитати дуже багато чого.

А ще у мене завжди був автомат з психології. І що таке тест Роршаха мені теж було відомо. І що з того тесту теж можна вичитати ого скільки всього, хоч він являє собою просто розмазану чорнильну пляму.

І ще мені  – уже з фахових дисциплін – було відомо, що автор і сам повинен у кількох фразах  розказати, про що отой грубий том з геніальним опусом.

А як заведе, що то дуже геніально, непересічно й охоплює все, змішує і видає сенси пачками й мегатонами, то автора цього оцінять або віддалені потомки в часи постапокаліпсису –  коли згорять у грубках всі  інші книги, або миші в архівах старих бібліотек.

Пригадавши все оце, мій внутрішній автор сказав, що нічого лізти у цей флешмоб і лякати людей нудними  мемуарами. А внутрішній студент сказав,  що мемуар йому сподобався, бо нагадав золоті часи.

А як вони не дійшли згоди, то я й пишу.

А потім пригадую, що був десь коментар. Там багато окличних знаків та добрих слів, але головне оце:

Тут і плакати можна і сміятися!!!! 

Тобто моя мета досягнута попри те, що мені хотілося або не хотілося сказати своїм твором –  він викликав емоції, які були розділені і зі мною як автором,  і з моїми героями.

Ми всі знаємо, хто зараз в основному читає книги. Це студентки й жінки, що пережили 90-і.

І коли я чую, чи читаю невдоволення й ламентації з приводу того, що вони не сприймають глибокі сенси й наративи, а хочуть відпочити від дійсності, то мені стає дивно.

Невже автори з середнім віковим статусом близько 30-40 років настільки наївні, що мають надію ввіпхнути студенткам у голову якісь свої сенси, нібито недоступні цим освіченим і поінформованим про все дівчатам?

Або вони хочуть чогось навчити жінок, що пережили крах старого світу і вижили в новому, ще й мають сили й цікавість до читання? Та ці жінки самі кого завгодно навчать сенсів, як їх добре попросити.

І їх вибір – то святе. Вони хочуть поповнювати скарбницю  емоцій і впевнюватись в тому, що світ стоїть на правильному шляху. Там є любов, сім’я, діти, непрості стосунки, боротьба і перемога. І в цьому сенс. 

А якщо автор хотів сказати й навіть сказав щось більше цього, то він молодець і моє йому шанування, коли хтось це теж вичитав.

А тут моя сторінка. І всі, у кого є час і натхнення, можуть тут знайти щось для себе. Ця пісня про любов 🙂  Ну й звісно про те. що коли любиш – буває нелегко. Але це не привід не кохати.

 

Оригінал статті на Букнет: Про що мої кники. Лонгрід.