Про поезію та про мову – про Миколу Вінграновського

Про поезію та про мову – про Миколу Вінграновського

У проєкті «POETY. Діалог поколінь» – видатний український поет Микола Вінграновський.

Про українського поета-ювіляра Миколу Вінграновського говорять  поет і прозаїк Юрко Іздрик та поет і культурний менеджер  Григорій Семенчук. Модерує  –  літературознавець Микола Рябчук. 

«Я мав честь познайомитись із ним особисто. Вінграновський був яскравою особистістю, яка дуже харизматично промовляла і незабутньо читала свої вірші…», – починає розмову Микола Рябчук.

Рябчук із Семенчуком окреслюють Вінграновського як зірку в українській поезії насамперед через хист до гри зі словами. «Він виробляє з мовою те, що мало хто в українській поезії міг собі дозволити виробляти», а «його поезія насичена тотальними експериментами, і якщо повертатись до мемотворчості, то в своєму поколінні це один з найбільших творців мемів», – говорить Григорій Семенчук.

Іздрик долучився до дискусії через захоплення одним віршем Вінграновського, який він називає «модерністським, ніцшеанським, мізантропічним, аутсайдерським, песимістичним  –  але це тому, що він знає, що відбувається у світі, як доросла та відповідальна особа».

Не люби свого сина від колиски його,

Не люби товариства від порогу його,

Не люби всього світу, себе не люби,

Не люби свого духу — домовину роби!

Але розбирає вірш він згодом, після того, як зухвало заявляє, що мав «божевільну думку підготуватись до дискусії, але швидко її відкинув». Далі стверджує, що читати не всім потрібно, робить довгий пасаж про школу майбутнього та про відсутність літератури в ній, про особливості роботи мозку, про виникнення мови… З довгого запливу думки, Іздрик таки «вирулює» на літературу, а потім на поезію.

Тезаурус від Юрка Іздрика:

Мова – «це колективний винахід, це структура, яка в коеволюції з людськими мізками та мемами, які вона утворює, постійно оновлюється».

Література – «це не «про що», а «як», це там, де мова говорить про мову; наратив, або ідея  –  це супутні речі. Вміння відчувати мову, вміння читати та вибудовувати візуальні образи з прочитаного  –  це одне з таких нехарактерних умінь, як музичний слух чи феноменальне візуальне обдарування, воно не так часто відбувається». 

Поезія «набагато ближче до музики за суті своєї, адже вона народжується не з гри сенсами, а з гри звучаннями і ритміками, в другу чергу  –  з гри образами». Поезія – «не торгівля смислами, а торгівля емоціями. Що краще поезія, то складніший комплекс емоцій вона здатна передати. […] Магія читання і поезії в тому і є, що якась ліва людина  –  читач  –  ні цього автора, ні його переживань, ні його лексикону не знає  –  запихає собі цю мовну конструкцію, цей тривимірний кросворд у мозок, у нього замикає нейронні мережі, і він переживає ті самі емоції, що й автор. Це і є чудом літератури».
 

Гриць із Миколою повертаються до розмови про Вінграновського та вказують на те, що в нього лірика любовна та патріотична переплетені, часто неможливо відчитати: де закінчується жінка і починається Україна.

«Цю жінку я люблю. Така моя печаль.

Така моя тривога і турбота.

У страсі скінчив ніч і в страсі день почав.

Від страху і до страху ця любота».

Тут з одного боку про страх зізнатись у любові до України через політичну ситуацію, а з іншого, як говорить Григорій Семенчук, цитуючи самого Вінграновського: «Микола жінок боявся, а України не боявся».

У мистецтві він уперше дебютував саме як актор і режисер, а вже потім – як автор. Власне, коли Вінграновський почав писати вірші, він уже був досить знаним актором. У свого майстра, Довженка, Вінграновський навчився, наприклад, уваги до деталей. Про спостережливість учителя розказує Грицько Семенчук: «Свого часу мав дуже модні балетки. Та балетки зносились і Микола перев’язав їх мідним дротом і так приїхав до Києва, і єдиний, хто помітив цей мідний дріт, був Довженко».

«Тексти співдіють із нами, тому для кожного з нас вони завжди різні», –  Іздрик. Для Іздрика Вінграновський один, для Семенчука – інший, а для Миколи Рябчука – третій. Відкривайте свого Вінграновського  –  дивіться дискусії проєкту “POETY.

Проєкт “POETY. Діалог поколінь”, ідейною натхненницею якого є українська музикантка Соломія Чубай, присвячений саме тому, щоб розкрити постаті класиків української поезії по-новому.

«За допомогою відео-дискусій із поетами-сучасниками та створенню унікального музичного альбому, у якому поезія справді оживе, ми знову привертаємо увагу до поетів, ми знімаємо з поетів вишиті рушнички, ми розповідаємо про те, що вони, як і ми, жили, сміялись, дружили та, головне, любили. І це дуже важливо – показати, що поети були такими самими як ми», – говорить Соломія.

Організатори проєкту: ГО «Львівський Культурний Центр»

Проєкт реалізується #запідтримкиУКФ.

Фото: Ярина Кокотко

Джерело: zbruc.eu.

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Про поезію та про мову – про Миколу Вінграновського

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Люди – слабкі (+тест на уважність)

– Хто ці вони? – страх минув, роздратування чоловіка наростало. В нього були набагато нагальніші проблеми, ніж розбиратися у дивакуватості інших людей.

– Вони,- сказав лікар і тикнув у небо. Ділліх хотів сказати ущипливо,

Життєве

зі збірки поезій “Маяк”

Світло струменіє,
Тиха вітру мова,
Неба синь темніє,
Вікон рам будова.

Вечір за порогом,
Обрій красять хмари.
Підеш далі… «З Богом!» —
Серця смисл ударів…

Скрізь дива лічити,
Диханням

Всіх врятує світанок

Колись давно я писала блог з обіцянкою витягнути на світ божий запилений образ романтичного вампіра. 

Почитати мої давнішні роздуми можна тут 

І як би я не іронізувала над сюжетом таких книг чи самим образом кропивців,

Коректор текстів

Часто отримую скарги на грамотність своїх текстів. Ця проблема моя відома. Але маю думку віддати свої тексти коректору. Хто має досвід? Поділіться нюансами, що по чому і т.п.

“В горі та радості”. Річниця та фотоекскурсія.

Вітаю всіх авторів та читачів!

Загалом я ніколи не відзначала ніяких дат, річниць на Букнет, але сьогодні чомусь звернула увагу, що моєму експерименту в детективному жанрі “В горі та радості” рівно два роки та один

Перейти до блогу

Нові автори

Ірина Каспрук

Я – Ірина Каспрук. Поетеса, авторка поетичної збірки “Вплітаючи квіти у своє волосся”. Друзі часто називають мене Сонячна, тому більше моєї поезії ви знайдете у соцмережах за #sonyachna. Детальніше ознайомитись з моєю творчістю можна ось тут : https://www.facebook.com/irkaspruk/

Камелія Кількість робіт: 8 Обиденна Марія

Обиденна Марія – письменниця, авторка науково-популярних праць, перекладачка. Народилась у місті Чернігові. Закінчила Чернігівський національний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченко за фахом історія, англійська мова та література. У Київському Міжнародному Університеті отримала ступінь магістра за спеціальністю англійська філологія. Мешкає у місті Києві. 15 років працює перекладачкою, авторкою науково-популярних та публіцистичних статей. Пише прозові твори і […]

Маргарита Проніна

Авторка двох романів: «Звичайна» 2015р. та «Закони дива» 2020р. Дехто називає мій основний жанр “інтелектуальна жіноча проза”. Веду невелику community для письменників: I.Publish та групу на ФБ «Як написати книгу?» – для мотивації молодих авторів та перших кроків у сфері літератури. Також є співаторкою збірки “Приготуй мені гарячого глінтвейну”. Замовити книги та поспілкуватися запрошую в […]

Zoriána Bezodnia Кількість робіт: 1 Перейти до "Нові автори"