Про наші “ляпи”
Про наші “ляпи”
Усі ми допускаємося помилок при написанні своїх творів, але одна справа – коли не там поставили кому чи помилилися в написанні “не” з дієсловами, а більш досадним є для автора, якщо помилка логічна або смислова – тобто ми написали про щось таке, чого в принципі бути не може. Тоді так соромно стає, особливо якщо невідповідність не вдалося зловити самотужки, а її помітив читач.
З недавніх “приколів”. Писала я в історичному романі “Тисячу років тому” епізод, де у князя Ярослава народився син, і так співпало, що саме в цей час до нього завітав у гості брат Мстислав, і от вони розмовляють, а Ярослав каже, що запросив свого батька Володимира приїхати на хрестини і той погодився. Здається, що тут такого дивного? Але варто мати на увазі, що це 11 століття, немає мобільних і інтернету, і незрозуміло, як мій персонаж міг знати, що відповів його батько? Тим більше, що відстань між Києвом і Ростовом досить значна, і просто не встиг би гонець з’їздити туди й назад за ті кілька днів, які в моїй розповіді минули після народження дитини.
Але до мене все це дійшло не відразу. Я виклала ввечері новий розділ із тією злощасною розмовою та й пішла спати, але лежу, кручуся, а сон не йде, щось муляє. І тільки через якийсь час до мене дійшло, що саме було не так, я підірвалася з ліжка і побігла виправляти свій діалог. Чоловік особливо не здивувався, він звик до таких раптових “осяянь”, певно, підозрює, що всі письменники такі схиблені)) А мені важливо було виправити одразу, поки ніхто з читачів не помітив цей ляп.
А от у містичному фентезі “Завтра буде вчора”на подібну неточність мені вказала колега, за що я була дуже вдячна. Бо в мене там герої їхали на мотоциклі і мило собі розмовляли. Ото я так з неуважності дала маху. Довелося знову ж таки бігом викручуватися,”гальмувати” їх ,щоб вони зупинилися, поговорили, а тоді вже рушили далі))
Був схожий нонсенс із фантастичним романом “Сміттяр-2. Вогник” – знову ж таки через мою неуважність ( так, я дуже розсіяна людина). Я на початку розділу написала про головного героя – хлопчика Тоні, що він рудоволосий, і за це його й прозвали Вогником, і згадала, що до нього в його родині не було нікого з рудим волоссям. А потім у кінці розділу несподівано написала про його матір Поллі, що в неї руде волосся. Причому раніше не раз згадувала, що в неї волосся каштанове, а тут якось “на автоматі” вийшло – думала одне, а написала інше.Теж добре, що уважна читачка помітила це і я зразу виправила свою помилку.
Ще мені допомогла читачка не зробити помилку в жіночому романі “Чорна королева”. Там герой-журналіст бере інтерв’ю у священника і питає його про особисте життя, а той відповідає, що знаходиться у пошуку своєї другої половинки)) Після чого мені делікатно постукали в приват і розповіли, що насправді православні священники мають одружитися до того, як вступлять у сан, а якщо не встигнуть цього зробити, то мусять бути неодруженими. Ну, як кажуть, вік живи, вік учись… головне, щоб не померти дурнем))
Це я до чого? Чудово, що у нас є така можливість, що наші твори читає чимало людей, і вони можуть вказати на якісь помилки, одруківки чи ляпи, а ми – відразу їх виправити. Бо уявіть – якби ми нікому їх не показували і не редагували, а потім одразу надіслали до видавництва – то всі ці недоліки побачили б редактори, і це могло б негативно вплинути на їхнє бажання співпрацювати з таким неуважним автором.
Тому ще раз дякую усім, хто мене читає і виправляє.Усі ваші зауваження обов’язково враховую ( хіба що крім побажань оживити померлого героя або видати героїню заміж за іншого))
А які цікаві “ляпи” траплялися у вас? Як ви їх знаходили потім? Діліться своїми історіями!
Оригінал статті на Букнет: Про наші “ляпи”
Блог
США запроваджують імпортні обмеження, щоб захистити культурну спадщину УкраїниЗаступник державного секретаря США Річард Верма оголосив про запровадження Сполученими Штатами надзвичайних імпортних обмежень на культурні цінності з України.
Про це він заявив під час урочистостей до
Українсько-єврейська премія «Зустріч»-2024 оголосила переможцяПремія «Зустріч: Українсько-єврейська літературна премія» 2024 року оголосила переможця 2024 року. Оголошення відбулося під час пресконференції, що транслювалася на YouTube-каналі Ukrin
УКФ назвав кандидаток на посаду виконавчої директоркиНаглядова рада Українського культурного фонду назвала імена чотирьох кандидаток на посаду виконавчої директорки установи. Про це повідомили на офіційному сайті установи.
Конкурсний доб
Премію імені Василя Стуса-2024 отримала директорка Харківського літературного музею Тетяна Пилипчук. Про це повідомили під час церемонії нагородження у Києві, передає кореспондент Читом
Помер британський журналіст Девід Ноулз, який створив подкаст про УкраїнуУ віці 32 роки помер журналіст британської газети The Telegraph Девід Ноулз, який створив щоденний подкаст «Ukraine: The Latest». Про це повідомили на сайті видання.
Він пішов з життя
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.