Про кольори і війну, або чому ми так любимо дитячу поезію Григорія Фальковича

2023-09-29 07:00:00 Валя Вздульська

2023 року вийшли друком дві дуже помітні дитячі книжки — «Фарбобарвокольори» та «Руді і Чумацький Шлях» Григорія Фальковича. Це поезія, що в одному випадку показує, яким чудовим може бути світ, а в іншому — яким він може бути жорстоким.

Ці два видання дуже різні. Перше — сповнене дитячої безпосередності, друге — обережне, делікатне, трепетне. В обох випадках ми маємо справу з дуже якісною дитячою поезією для дошкільного і молодшого шкільного віку. 

Погляньмо ближче, чим такі особливі ці дві поетичні книжки для дітей та чому їх варто мати в домашніх і шкільних книгозбірнях та обов’язково інтегрувати в шкільні уроки.

Фарбобарвокольори

Ілюстрували діти / Друкарський двір Олега Федорова, 2023 — 108 с.

Уже обкладинка книжки дуже промовиста — веселкова гама назви й біле тло, яке вміщає всі кольори, говорять про універсальність і всеохопність. Щедрі акварельні плями форзаца без жодної чорної лінії — це імпресія, яка має передати певне бачення світу, наповненого й різнобарвного. 

 

Поетичну збірку ілюстрували діти — учні кількох художніх студій різних років. Їхні роботи мандрували бібліотеками, експонувалися на «Мистецькому Арсеналі» й нарешті стали частиною книжки. Важко було б знайти кращу комбінацію: «дитинна» поезія Григорія Фальковича й вільні, ще нешаблонні дитячі малюнки. 

 

Про що ця збірка? У «Фарбобарвокольорах» кіт усиновлює кота, шалахмонеси навіюють дітям добрі сни, слон згадує, як був маленьким, а лихо залізло на горіх і стало горіховим лихом. З майстерно римованих рядків до нас заграють дотепні образи, кумедні каламбури й такий лагідний tone of voice, що на мить сам стаєш лагіднішим і добрішим. 

 

Ось як описує сам автор «рецепт» дитячої книжки:

 

До добра добра додати,

Трохи гумору вмішати,

Сипонути навмання

Чудернацького знання…

Як ми добре знаємо, поезія Григорія Фальковича, з одного боку, дуже вкорінена в традицію. Це чіткі рими й ритми та прозора образність, за які ми так любимо дитячі віршики Забіли, Рильського чи Воронька. З іншого боку, це поет семантично складний, у якого кожен образ розгортається ланцюжками смислів, алюзій і асоціацій. І завдяки цьому «Фарбобарвокольори» — це тексти, які з однаковим задоволенням можуть смакувати й діти, і дорослі. 

 

На позір, до збірки дібрано поезію за дуже вільним принципом — вона строката, різноманітна, як барвисті квіти-метелики, про які пише поет. Утім, якщо вдесяте чи всоте перечитати її дитині перед сном, усвідомлюєш чітку ідею — усі ці вірші сповнені особливого ставлення до світу, коли він бачиться приязним, надихає, пульсує енергією, радістю і любов’ю.

 

Все й сьогодні добре склалось:

Вранці, як умовний знак,

З неба сонце посміхалось.

Всім на світі. Просто так…

 

Для кого:

• дітям від 4 до 7 — для читання з батьками;
• дітям 7–9 років — для самостійного читання.

Руді і Чумацький Шлях

Ілюстрації Ірини Потапенко / Видавництво Старого Лева, 2023 — 72 с.

Тоненька книжка в тьмяних фіолетово-білих тонах спершу викликає скепсис. Потім ти перегортаєш обкладинку й титулку і втуплюєшся у присвяту: 

 

«Домашнім тваринам-переселенцям і тваринам, що загинули у війні». 

 

Під нею на білому безкрайому тлі спиною до читача сидить пес. Він дивиться у безмір білини чи кудись крізь неї. У цьому просторі багатоголосої, розфокусованої тиші й розпочинається пронизливо-прекрасна розповідь.

 

За перегорненою сторінкою вирує життя: з березневих гілок випинається брость, гігантські писанки нагадують про зародження життя, а храм скеровує погляди вгору. У центрі цього весняного дійства — маленький бадьорий песик Руді на прогулянці, а поруч — його людина. Це — файне місто Коломия. 

 

Не останнє між містами — 

Пахне хлібом і котами,

Пахне кавою міцною,

Пилом, ліками й війною.

Хай яке файне місто, а щодня тут, як і в інших українських містах, лунає сирена, тож Руді, як і людям, треба бігти в укриття. Потреба цього місця оприявнена смертю, а проте воно стає простором, де втрачають силу навіть закони природи: кіт мирно сусідить із хом’ячком, а собака не женеться за котом. Маленький підвальний образ Раю, де, за словами пророка Ісаї, вовк і ягня будуть пастись укупі. Таке біблійне перемир’я зумовлене війною, яка, своєю чергою, приносить на Землю пекло. 

 

Геєна вогненна спалахує на дахах і балконах обстріляних багатоповерхівок. І знову, як на старих фресках, на землю «драбиною Якова» спускаються ангели: це рятувальники, що виносять з вогню тварин і людей. 

 

На тлі «вогненних» новин Руді знову вдивляється кудись за край і мріє про майбутнє, мирні образи якого проступають з білини аркуша. 

 

Руді пощастило виїхати зі своїми людьми, а як же решта тварин? Багато собак лишилося там, в окупованій Бучі й Ірпені, під обстрілами в Харкові… Руді мріє допомогти їм, але їх розділяє не тільки відстань. 

 

Ті, хто загинув у війні, стають зірками, — міркує Руді. І от над псом осяйними вогниками втрачених життів розпросторюється Чумацький Шлях. А проте це не тільки вогники втрат, але й вогники любові, надії та віри в майбутнє.

 

Означена в анотації як поетична збірка книжка «Руді і Чумацький Шлях» — це радше нечаста в Україні дитяча повість у віршах для дітей, що має романізовану структуру. Саме тому її можна читати як захопливий сюжет із перипетіями та рефлексіями героя. 

 

Особливе місце в читанні посідає розглядання ілюстрацій Ірини Потапенко. Семантична насиченість кольорів, форм і композиції просто вражає. Тут наповнено глибокими смислами все: від предмету зображення до порожнього простору. Це саме ті ілюстрації, які наснажуватимуть дітей до креативного мислення, а дорослих занурюватимуть у вир рефлексій.

 

Книжка завершується щемким рефреном: писанками, схожими на яйце-райце та храмовими вертикалями й променями, що скеровують нас до зірок. Чи знають там, за небесною брамою, про маленького тер’єра Руді? Здається, релігії світу не надто прихильні до тварин. Хай там як, а це вогник його маленької душі зігрівав нас усю книжку. 

 

Руді надається до різних читань. Спершу він вражає ефектними римами й легким красивим ритмом, а потім запрошує до неспішного розглядання, що несе роздуми, трішки болю і незмірно багато любові. 

 

Для кого:

• дітям від 5 до 8 — для читання з батьками або педагогами;
• дітям 8–9 років — для самостійного читання.

Оригінал статті на Suspilne: Про кольори і війну, або чому ми так любимо дитячу поезію Григорія Фальковича