Прощавай, друже!

Прощавай, друже!

Михайло Слабошпицький перейшов величезні больові митарства, але жодного разу в розмові зі мною чи Павлом Мовчаном не сказав слова «смерть», навіть учора,близько сьомої вечора він розмовляв із Павлом про дуже важливу справу, вирішили повернутися до неї в понеділок…
 

Голос видавав Михайлів біль і муку, але ми обоє вірили, що він зуміє перебороти недугу і житиме ще довго. Вірили, говорили й зранку про нього удвох, аж доки не зателефонував син Святослав і не сказав нам страшну звістку…
 
Ми плачемо, як діти. Ми обоє втратили Друга, мабуть, такого єдиного…
 
Бо надто мало, а може, й нема таких із нами, кому б завжди було цікавим твоє життя, твої думки, твої книжки і справи. І, звісно ж, не тільки твої, якщо це стосувалося книг і письменників.
 
Здається, він прочитав усе, що виходило в Україні протягом (щонайменше) півсторіччя. Його уваги не минала жодна світова книжкова новинка, він оперував сотнями імен. Його знання, ерудиція, інтелект – неймовірні.
 
Література як життя і життя як література – це про Михайла. Можна і треба багато що згадати, але, якщо ви хочете знати про нього, – прочитайте його книжки. Вони є у видавництві «Ярославів Вал».
 
Прочитайте його квадрологію «Дзеркал…» – це чесне письмо. І про нього – також. Блискуча оперативна мова. Стрімкий стиль. Думки, виснувані інтелектом, пролонговані часом емоції.
 
Журналістика дала йому дві речі: уміння писати «в номер» та здатність витримувати марафон «далі буде». Дивно, але його стиль не має жодних ознак скоропису – візьміть будь-яку його книжку, її цікаво читати, нема ознак старіння… Йому були цікаві письменники не лише як певна субкультура, а як середовище життя. Ось чому амплітуда його літературознавчих зацікавлень іменами надзвичайна – хоче хтось це визнавати чи ні, а Слабошпицький написав свою історію української літератури в портретах і діалогах, на фоні неймовірних історичних реалій.
 
Вечори в Будинку вчителя, в книгарнях, Музеї літератури, зустрічі в університетах, у районних та міських авдиторіях… Як він поєднував роботу за письмовим столом з організаційною, видавничою, з постійною готовністю долучитися до українських важливих справ – від порятунку паперових видань до свого дітища – Міжнародного конкурсу української мови імені Яцика, до якого долучилися тисячі школярів, курсантів, студентів?!
 
Ті, хто товаришував із Михайлом, знають його прекрасну здатність озватися саме тоді, коли потрібен його голос… Його усміх, його іронія, його розумне слово…
 
Всі несказані слова стали великим жалем. Ми ждали Його слова про нас, та чи вповні сказали Йому про нього?!
 
Ми втратили Людину, яка тримала на собі і в своєму Слові український час. Талановитого Письменника, постать, якій нема заміни…
 
Прости і прощай, Михайле!
 
Ти залишив Україні і нам усім своє серце.
 
Ми віддаємо Тобі свою любов.
 
Господи, зустрінь Михайлову душу там, де ні тривог, ні печалі, а лише спокій без кінця і без краю… Спокій, якого Михайло не знав за життя…
 
Найглибші співчуття Світлані Короненко, дружині, що була з Михайлом до кінця в горі і радощах, синам Мирославу і Святославу, дочці Іванні, рідним і друзям Михайла Федотовича.
 
Любов Голота

Джерело: facebook.com/lubovholota

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Прощавай, друже!

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

“Свій серед своїх”)) Флешмоб від Наталії Дев’ятко.

Ідея флешмобу #свої належить Наталії Дев’ятко, а запросила мене взяти участь Інна Камікадз. Правда, мені довелося трохи поламати голову над тим, як же краще буде розповісти про своїх читачів.

У мене на сьогодні на

Флешмоб #свої

Дякую любій письменниці Наталія Девятко (Natalia Devyatko), що започаткувала цей флешмоб. 

Суть флешмобу у тому, щоб автор розповів про своїх читачів. Які вони? Що саме цінують у його творах? Чому для них це важливо?

Наприкінці

Новини, подарунок та анонс

“Спіймати шахрая” добігає свого завершення – новина перша. Це була дуже крута авнтюрна історія, і хто ще не придбв передплату раджу робити це зараз, бо вже за кілька днів книга здорожчає.

“Стокгольмський синдром”

Запрошую!!!

Доброго всім часу доби. На годиннику 03:29 коли я це пишу вам… такий собі лист…. запрошую всіх переглянути нову книгу “Чорний кінь”. Перша глава опулікована. Має мій рекорд 10,000 слів. Ба навіть більше. Спойлерів робити не

Українська книжка здобула срібло на конкурсі European Design Award 2021

Творча майстерня «Аґрафка» здобула срібло на цьогорічному конкурсі комунікаційного дизайну European Design Award. Нагороду присудили за дизайн книжки «Куди і звідки» Романи Романишин та

Перейти до блогу

Нові автори

Обиденна Марія

Обиденна Марія – письменниця, авторка науково-популярних праць, перекладачка. Народилась у місті Чернігові. Закінчила Чернігівський національний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченко за фахом історія, англійська мова та література. У Київському Міжнародному Університеті отримала ступінь магістра за спеціальністю англійська філологія. Мешкає у місті Києві. 15 років працює перекладачкою, авторкою науково-популярних та публіцистичних статей. Пише прозові твори і […]

Маргарита Проніна

Авторка двох романів: «Звичайна» 2015р. та «Закони дива» 2020р. Дехто називає мій основний жанр “інтелектуальна жіноча проза”. Веду невелику community для письменників: I.Publish та групу на ФБ «Як написати книгу?» – для мотивації молодих авторів та перших кроків у сфері літератури. Також є співаторкою збірки “Приготуй мені гарячого глінтвейну”. Замовити книги та поспілкуватися запрошую в […]

Zoriána Bezodnia Кількість робіт: 1 Тетяна Зінченко

Я – Тетяна Зінченко, журналістка, фольклористка, за другою освітою – психолог. Маю збірку поезій “Твоя щаслива пора року”, готується до виходу роман у новелах.

Сергій Ущапівський

Посилання на мій авторський сайт: poeziya-dushi.com Посилання на авторську сторінку в Фейсбук: Ushchapivskyi.Serhii Посилання на сторінку в Інстаграм: ushchapivskyi.serhii

Перейти до "Нові автори"