Простір пам’яті
![Простір пам’яті Простір пам’яті](https://nspu.com.ua/wp-content/uploads/2021/09/0-62.jpg)
У Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра відбувався фестиваль із нагоди вшанування 90-річчя засновника театру Едуарда Митницького.
Про це пише day.kyiv.ua.
Організатори фестивалю «Простір майстра» планують проводити цей творчий проєкт щорічно як платформу для поєднання минулого і майбутнього, щоби нагадувати про речі, які не можна забувати.
Як підсумок останніх кільканадцяти років (а точніше — навіть століть) ми таки спромоглися збагнути, що територія національної пам’яті є стратегічною і потребує захисту не меншою мірою, ніж державний кордон. Український театр устиг у цьому переконатися на власному гіркому досвіді: канонізований радянською владою Костянтин Станіславський замінив собою Леся Курбаса, а заразом і європейську ідентичність, яка відкрила б шлях творчій спадщині Бертольда Брехта, Антонена Арто, Єжи Гротовського та інших не менш важливих для театрального життя постатей. Тому фестиваль «Простір майстра» не просто ситуативна подія, а дієва порада щодо того, як можна фіксувати нещодавню історію і створювати власні наративи, не очікуючи, доки їх створять за нас інші.
За три дні глядачі та гості Київського театру на лівому березі Дніпра подивилися вистави Едуарда Марковича Митницького (1931 — 2018 рр.), які залишаються й досі в репертуарі: «Море… Ніч… Свічки…» Йосефа-Бар-Йосефа, «Майн Кампф, або Шкарпетки у кавнику» Джорджа Таборі та «Три сестри» Антона Чехова. Крім перегляду вистав, глядачі мали можливість поспілкуватися з акторами, дізнатися подробиці творчого процесу і послухати живі історії про знаного режисера. Розгорнулася професійна дискусія на тему «Театр Едуарда Митницького: Люди. Концепції. Час», у якій узяли участь театрознавиці Наталя Єрмакова і Марина Котеленець — саме їм завдячуємо фіксації життя цього театру на різних етапах. У фіналі фестивалю — вечір пам’яті з колегами та учнями Едуарда Митницького.
![](https://day.kyiv.ua/sites/default/files/21-09-51/r4m06714.jpg)
![](https://day.kyiv.ua/sites/default/files/21-09-51/r4m06818.jpg)
![](https://day.kyiv.ua/sites/default/files/21-09-51/s3m00111.jpg)
На перший погляд — усе просто. Але це лише так здається. Насправді ж цей мініфестиваль продемонстрував, як можна зробити по-справжньому важливу подію, якщо підійти до цього не формально, тобто прибрати надуманий пафос та виробничий цинізм, яким просякнуті подібні «датські» події. Цим підходом маємо завдячувати директору — художньому керівникові Стасу Жиркову і головній режисерці театру Тамарі Труновій. Це вони накреативили невимушену атмосферу останнього вечора спогадів про Митницького — у форматі late night show в комфортних кріслах у компанії з Олесею Журківською.
Серед гостей були актори, учні, колеги: Неоніла Білецька, Лев Сомов, Анатолій Ященко, Олексій Лісовець, Андрій Білоус, Віталій Кіно, Дмитро Весельський, Віталій Салій, Антон Вахлівський, Михайло Досенко і ще кілька десятків людей, для яких Едуард Митницький був не просто видатним майстром, а й другом, порадником, співрозмовником — одним словом, рідною душею в буремному театральному світі. Було весело і щемливо, адже всі спогади на наших очах перетворювалися на історію, яку далі доведеться писати вже нам.
![](https://day.kyiv.ua/sites/default/files/21-09-51/r4m06863.jpg)
![](https://day.kyiv.ua/sites/default/files/21-09-51/r4m06897.jpg)
Заключним акордом стало вручення символічних відзнак (срібний значок із переплетеними літерами абревіатури ТДК) тим, хто розбудовував театр пліч-о-пліч з Едуардом Марковичем Митницьким. Цю традицію продовжуватимуть із року в рік і коло нагороджених зростатиме, адже Митницький залишив після себе у спадок не лише театр, а й широку спільноту небайдужих та освічених послідовників.
В епілозі цього вечора, який відбувався на сцені театру, завіса, що закривала зал, злетіла вгору, а в порожньому глядацькому залі на всіх нас дивився проникливо, але лагідно Едуард Маркович. Ця «вистава» була для нього і про нього, на сцені його театру, який він любив багато-багато років. Сила цієї любові відчувається й досі.
Ірина ЧУЖИНОВА, театрознавиця
Фото надано театром
Оригінал статті на НСПУ: Простір пам’яті
Блог
90-ті, нульові й непокаране зло у романі «Хазяїн» Маркіяна КамишаМаркіян Камиш — добре відомий читацькій спільноті як сталкер і автор романів про Чорнобильську зону. У його новій книзі «Хазяїн» не буде Чорнобиля, але будуть ландшафти української Півн
У Харкові перейменували вулиці на честь Семенка, Йогансена й УшкаловаУ Харкові перейменують 48 вулиць та 3 станції метрополітену. Про це повідомили на сайті Харківської міської обласної адміністрації.
На мапі Харкова будуть зокрема такі вулиці:
вул. Гр
У Києві музей Булґакова знову облили червоною фарбою19 липня будівлю Київського літературно-меморіального музею Булґакова облили червоною фарбою. Про це музей повідомив на своїй фейсбук-сторінці.
«Замість поваги до закону, участі у грома
У межах всеукраїнського проєкту «Вільні читають українською!» вдалося зібрати близько 20 тисяч книжок для поповнення бібліотек та створення мобільних книжкових куточків у 6 деокупованих
У Мелітополі росіяни незаконно утримують журналістку Ірину ЛевченкоЖурналістку з Мелітополя Ірину Левченко незаконно утримують в одній з катівень у місті. Про це повідомило медіа «Новини Приазовʼя».
За словами сестри журналістки Олени Руденко, Ірину дв
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.