Приймати, поважати і бути собою: уроки співжиття з «Історій старого дерева»
2023-01-10 08:00:00 Віталіна Макарик

Історії старого дерева. Том 2. Разом ми сім’я / Брижіт Лучані, Ев Тарле // пер з франц. Андрія Поритка. — Львів : Ірбіс-Комікс, 2022. — 64 с.

Серія коміксів «Історії старого дерева» від Брижіт Лучані та Ев Тарле популярна у Франції й навіть рекомендована до прочитання тамтешнім Міністерством освіти. Зокрема тому, що цей комікс делікатно і вдало розкриває тему створення нової сім’ї партнерами, які мають дітей від попередніх стосунків. Хоча з огляду дійсність, в якій світ живе після 24 лютого, він набуває і додаткових сенсів.

Трактування «Історій старого дерева» як коміксу про сім’ю з досвідом і надбанням попередніх шлюбів є найпоширенішим, зважаючи на ту рецепцію, яку він отримав у світі. Але якщо читати його буквально, то виявиться, що про кохання і романтичні стосунки тут прямим текстом не йдеться. Починається історія із втрати дому: лисиця Маргарита і її донька-лисичка Руді, коли їхню оселю руйнують мисливці, опиняються просто неба і знаходять прихисток у родині борсука Едмона, його синів Куся і Гризя, а такождоньки Ягідки.

Тобто герої коміксу проживають фактично те, що сталося із тисячами українців, яких із дому вигнала війна і яких прихистили інші співвітчизники, часто незнайомі. Конфлікту «Історіям старого дерева» додає той факт, що лисиці й борсуки не лише належать до різних біологічних видів, а й мають, здавалося б, несумісні звички: лисиці швидкі й метушливі, і з задоволенням створюють навколо себе безлад, а борсуки навпаки – спокійні та розважливі, люблять порядок. Як вжитися під одним дахом таким різним родинам, щоб і конфліктів не розпалювати, і не ламати себе?

Другий том серії «Історії старого дерева», який називається «Разом ми сім’я», дає відповіді на це питання. Вони, може, й не універсальні, але точно підкажуть дітям, які опинилися у ситуації вимушеного співжиття, як їм порозумітися з новими членами родини або гостями, та й для дорослих будуть корисними.

Отож, записуйте.

Правило 1. Приймайте потреби інших, навіть якщо їх не розумієте

Для лисички Руді і її мами Маргарити зима – це чудовий час активних розваг, полювання і насолоди засніженими пейзажами. Руді не може й уявити, як це – спати в норі, коли навколо така краса! А борсуки взимку стають ще повільнішими й страшенно сонливими: їм би спати, і щоб ніхто не заважав.

І хоч Руді довго не може зрозуміти їхньої поведінки й того, що бідолашний Гризь дратується від шуму, який створює велика родина, однак залюбки підхоплює мамину ідею – подарувати Гризю двері до його кімнати із написом «Не турбувати». Борсучок оцінив такий чудовий подарунок, адже рідні з повагою поставилися до його потреби та потурбувалися, щоб він міг комфортно спати стільки часу, скільки того потребуватиме.

Правило 2. Бережіть те, що робить вас самим собою

Коли перебуваєш в чужій оселі на умовах гостя чи свіжовіднайденого члена родини, то в намаганні підлаштуватися під традиції й звички цього дому дуже легко втратити себе. Стати зручним, але перестати бути собою. «Обурсучитися», так би мовити. На щастя, герої «Історій старого дерева» поважають і бережуть не лише чужі, але й власні звички та потреби. І коли ліс засипає снігом, а борсуки вкладаються спати, лисиці виходять, щоб погратися у снігу і повправлятися у зимовому полюванні.

Без тиску одне на одного й намагання підлаштуватися, і лисиці, й борсуки обирають ті заняття, які їм приносять задоволення. Але це не значить, що різне дозвілля роз’єднує родину: зрештою, відіспавшись, борсуки приєднаються до Руді і її зимових розваг (ненадовго!), а лисиці з задоволенням долучаться до затишного родинного свята в норі. Бо дбати про інших – не значить перестати бути собою.

Правило 3. Поєднуйте свої сильні сторони й співпрацюйте!

«Ми такі різні – як ми можемо бавитися разом?» – така думка постійно бентежить наймолодших героїв «Історій старого дерева». Адже дітям, які мають різні вподобання і різний темперамент, важко обрати спільну гру, а коли вже обрали – то порозумітися у ній.

Тож коли Кусь, Гризь і Руді вирішили збудувати човна, то спочатку вони розсварилися, потім поділилися на різні команди, щоб позмагатися. Руді працювала над вітрильником і зробила його дуже швидко, але не прорахувала деталі й зійшла з дистанції. Кусь мав добре продуману ідею човна, але йому забракло часу і сил для її втілення. А Гризь залучив друзів – інших тварин, і їхній пліт вдався найміцнішим.

Після не дуже вдалої регати діти прийшли до висновку, що в кожного із них були свої плюси – у Руді блискуча і смілива ідея, в Куся – ретельно продумана технологія, а у Гризя – вміння працювати в команді. Якби їм вдалося об’єднати своє сильні сторони, вони б зробили чудового човна. Тож вони нарешті гуртуються до спільної справи, бо розуміють – для успіху важливим є кожен із них.

І трохи про «картинку». Візуальний ряд коміксу цілком відповідає віковій категорії читацької аудиторії. Він промальований у приємній спокійній гамі, яка відображає зміну сезонів і невпинний плин часу – від жовто-брунатних барв осені до біло-блакитних кольорів зими. Зображення персонажів не надто персоналізоване — всі борсуки подібні між собою, як і лисички між собою. Це може трохи плутати читача, але текст роз’яснює все і розкриває особливості характеру кожного з героїв. Загалом малюнок не містить дрібних детальок, які можна було б довго розглядати — можливо, щоб не відвертати увагу від історії, яка розгортається у коміксі.

«Разом ми сім’я» – це розповідь про те, як на ґрунті, здавалося б, непримиримих відмінностей і конфліктів зрештою вибудувати здорові стосунки між людьми, які стали сім’єю або опинилися під спільним дахом.