Пригоди із Зеленим Вовком: нова книжка для дітей Анастасії Шульги
2024-05-20 07:00:00 Віталіна Макарик

Компанія уявних друзів в українському дитліті поповнюється новими персонажами, що не може не тішити. Адже уявний друг — це на 100% ідеальний компаньйон для будь-яких пригод, веселощів і викликів, через які проходять герої. Саме таким для Івася Козаченка, головного героя збірки веселих оповідок від Анастасії Шульги, став Зелений Вовк — персонаж Майнкрафта, який матеріалізувався в реальному житті та неабияк вплинув на школяра.

Зелений вовк. Анастасія Шульга; пер. з рос. І. Андрусяка; іл. А. Проценко. — К. : Видавництво «Час майстрів», 2024. — 108 с.

Зелений Вовк стає учасником усіх пригод (веселих і не дуже), які стаються з Івасем. Іноді як помічних і порадник, іноді як той, хто, так би мовити, хотів як краще, а вийшло як завжди. Вовк допомагає Івасю з уроками (а Івасева однокласниця й симпатія Манюня виправляє потім помилки, яких вони наробили), намагається виручити друга з халеп (не завжди вдало — як-от у пригоді зі згризеними танцювальними капцями) та готовий летіти світ заочі, щоб принести хлопчику різдвяний подарунок.

На те вони, ці уявні друзі і є, щоб бути поряд і в пригодах, і в капостях. Але «Зелений вовк» — це не лише калейдоскоп веселощів і халеп. Це також історії про важливі речі, зокрема про вибір. Вовк оселяється у квартирі Козаченків саме тому, що обирає не бути злим: на жаль, у лісі доброму, та ще й зеленому хижаку важко вижити, але, на щастя, в нього тепер є друзі у світі людей. Івась замість омріяного робота обирає подарувати новорічне диво дітям-сиротам — і вкидає у скриньку для пожертв зібрані на іграшку гроші. Та зрештою, власне новорічне диво приходить і до нього, бо зробивши вибір від чогось відмовитися, ти зрештою щось таки та здобудеш.

На сторінках книжки герої стикаються з різними викликами, які можуть видаватися дрібницями у світі дорослих, але такі важливі у світі дітей.

Це і перша симпатія, і готовність взяти на себе відповідальність за певні рішення, і потреба шукати баланс між бажаннями та обов’язками тощо.

Для маленьких читачів «Зелений вовк» може стати не лише читанням-розвагою і книжкою-про-важливі-речі, а й чудовою підказкою, які пригоди можна собі вигадати на рівному місці — у квартирі чи в селі у бабусі. Адже Івась та Вовк бавляться в палеонтологів, проводять детективне розслідування у справі зниклої помади та на день перебирають у дорослих ролі головних у домі. А якщо і бавляться у комп’ютерні ігри, то недовго — аби голова квадратною не стала.

Оповідки Анастасії Шульги тісно переплітаються із казкою, якщо й не в реальному світі, то у снах, які бачать герої в деяких історіях. А от самих персонажів авторка постаралася змалювати максимально живими. Наприклад, головний герой Івасик тут і бавиться в Майнкрафт, і таємно згодовує Вовку суп. Він, як кожна дитина, має список речей, які любить та не любить (зокрема не любить, слухати вчительку на уроці, посідати останні місця в конкурсах і коли закінчується торт). Дуже реалістично описана і подруга Івася Зоряна — примхлива дівчинка, яка з’являється в останній історії.

До речі, ця епізодична персонажка звикла, що батьки виконують всі її забаганки й тепер хоче отримати собі Зеленого Вовка. Вона допомагає осягнути маленьким читачам важливий урок про дружбу — справжніх друзів ніколи не віддадуть, не проміняють і не продадуть за всі гроші світу. Навіть якщо вони волохаті, зелені й уявні.