Подарунок для любителів романтичного фентезі

Подарунок для любителів романтичного фентезі

Подарунок для любителів романтичного фентезі

Привіт!

Підказка – жанр книги – романтичне фентезі. І ще одна підказка – це  трилогія.

А ось і уривок:

Раптом десь за вікном  глухо забамкав дзвін. Мої сусідки пожвавилися:

 – От і до обіду кличуть, – мовила Беата. – Люблю вихідний, коли можна нічого не робити. А завтра вже поженуть на ту каторгу…

-Тут так годують, що ноги простягнути можна, – пхинькнула Мюріел. – От у нас в палаці такі банкети влаштовують! Шкода тільки, що треба стежити за фігурою…

Вони піднялися, осмикнули сукні і, скоса поглянувши на мене, подалися до виходу. Вже переступивши поріг, Беата озирнулася і гукнула:

 – Ти що, особливого запрошення чекаєш? Ходи до їдальні, бо лишишся голодна!

Я спроквола піднялася з ліжка, на якому сиділа до цього, роздумуючи про свою невеселу долю.  Дівчата вже вийшли на терасу і почали спускатися сходами донизу.

 – А навіщо тут ці ґрати? – спитала я, вказуючи на товсті металеві прути, що ділили коридор на дві частини, надаючи “пташнику” деякої схожості з в’язницею.

 – Там чоловіча половина, – охоче пояснила Беата. – Дівчата з хлопцями хіба через решітку можуть бачитися. З цим тут суворо.

Ми зійшли на подвір’я, перетнули його по діагоналі між голими кущами, які влітку, певно, виглядали досить мальовниче, але зараз  були такими ж сірими та понурими, як і весь навколишній краєвид. Попереду виднілася така ж приземкувата кам’яниця, до якої з усіх боків поспішала молодь. На порозі стояв низенький чоловічок у зеленому каптані та хутряній безрукавці і прикрикував на тих, хто поводився надто розкуто чи розмовляв дуже голосно.

 – Пан Полоз сьогодні чергує. – сказала Мюріел до Беати. – Такий кумедний!

Пан Полоз не міг почути ці слова, бо знаходився досить далеко від нас, але його голова вмить повернулася у бік дівчат.

 – Гей, панянки! – гукнув він. – Можливо, хтось із вас бажає сьогодні залишитися без обіду?

Мюріел з Беатою пришвидшили ходу, встигаючи при цьому обмінюватися посмішками із зустрічними хлопцями. Зупинятися й розмовляти більше не ризикували. Я похмуро плентала слідом, не особливо дивлячись навколо. Все одно я тут зовсім нікого не знала.

Відразу за входом до їдальні стояв стіл, за ним похмура куховарка у білій хустині на голові насипала в миски юшку, а поряд хлопчина-підліток великим ножем різав хліб. Кожен учень, що наближався до столу, брав тарілку, шматок хліба, ложку ( вони теж лежали насипом на столі) та так само швидко прямував до великого залу, де в вічі зразу впадали два довгі столи. Один – праворуч, другий – ліворуч. За правим сиділи хлопці, лівий займали дівчата.  Неважко було здогадатися, що представників сильної статі у Рейдамарі навчалося чи не вдвічі більше, ніж дівчат. Тож за правим столом майже не лишалося вільних місць, лівий же був наполовину порожнім. Я обережно, намагаючись не розхлюпати суп, узяла свій обід і вже збиралася повернути ліворуч, як несподівано зіткнулася з якимось хлопцем, що рухався у протилежному напрямку. Втім, він досить легко зманеврував. і його ноша залишилася цілою, а от моя миска з грюкотом гепнулася об підлогу і розбилася, утворивши на кам’яних плитах калюжу з юшки. Я розгублено дивилася собі під ноги, стискаючи в одній руці ложку, а в другій –  шматок хліба. Мабуть, з цього окрайця і складатиметься мій сьогоднішній обід.

Хлопець зупинився за два кроки від мене і подивився  на моє засмучене обличчя.

 – Ану, йди сюди. – він узяв мене за руку і потягнув на вільний край “дівочого” столу, де нікого не було. – Сідай, я зараз все владнаю.

Він поставив поруч зі мною свою тарілку і кудись гайнув. А за хвилину повернувся з новою порцією для мене.

 – Тримай, не треба дякувати, куховарка – моя добра знайома, – посміхнувся він.

– Я ненавмисне, вибач, – чомусь почала виправдовуватися я.

-Та ні, я сам винен, – він поколотив ложкою у своїй тарілці. – Вищі сили, що за бурду вони нам готують! Якщо хтось скаржиться, що це не можна їсти –  у відповідь незмінно чується: “Магам не можна багато їсти, бо вони не зможуть працювати з набитим кендюхом…” Як таке почуєш – не вір, бо це прикра брехня! До речі, ми забули відрекомендуватись один одному. Я – Вент із Ліанору, ти про мене, мабуть, уже чула?

Його самовпевненість трішки мене насмішила. Я похитала головою –  мовляв, ні, не чула.

 – А, так ти новенька! – здогадався він. – Як тебе звуть, і звідки прибула до нашого храму знань?

 – Я Дана, а прибула із Землі дощу, – і несподівано для себе самої вирішила додати, – з Лісового хутора.

Вент перестав вивчати вміст своєї тарілки і підняв на мене здивовані очі. Вони були дуже красивого кольору – морської хвилі. Ще за мить на його обличчі з’явилася широка усмішка.

 – Та ні, ти жартуєш!

 – Направду, це моє ім’я, – запевнила я.

 – У вас там є одна така Дана, кажуть, вона була коханкою короля. Але я думав, що вона набагато старша, а ти ж зовсім дівчисько! Може, ви просто тезки?

 – Ні, це я та сама Дана. Але я ніколи не могла бути королівською коханкою, бо я онука Його Величності… вірніше попереднього короля Леона. А нинішній правитель Землі дощу, Генрік – мій кузен.

Отак ні з того ні з сього видавши усі свої таємниці, я зрозуміла. якого втнула дурня. І головне – вибовкала все першому зустрічному, хто тільки зацікавився мною і виявив дрібку співчуття… Чи це, може, його сині очі так на мене подіяли?

 Винуватець сум’яття, що піднялося в моїй душі, здавалося, геть нічого такого не помітив.

 – А, ну тоді все ясно. – серйозно промовив він. – Їж, Дано, бо коли цей клятий супчик схолоне, його взагалі не можна буде проковтнути. А я приїхав з Ліанору. Правда, жодним чином не є родичем Його Величності Ейлара Хороброго. А всього лиш скромний син придворного мага. Це в нас сімейна справа, так би мовити…

Він зачерпнув ложку юшки і відправив до рота, закусивши шматком хліба. Я зробила те ж саме.

 – Ні, треба буде піти в “Три кажани” і там пристойно пообідати, – пробурчав Вент з повним ротом. – Хочеш зі мною?

Я знизала плечима. Сумнівалася, що це гарна ідея, враховуючи тутешні суворі порядки.

У цю мить хлопець змовницьки мені підморгнув і прошепотів:

 – Увага, до нас прямує Жовтобрюх! Я буду казати, що ти моя кузина, а ти не здумай заперечити, бо інакше обом перепаде на горіхи…

До нашого столу наближався пан Полоз, його кругле обличчя рясніло краплинками поту, губи були скривлені у  невдоволеній гримасі.

 – Венте, – ще здалеку скрипучим фальцетом затягнув він. – Ти знаєш, за яким столом  повинен сидіти?

 – Звісно, пане Полоз, – спокійно відповів хлопець. – Он за тим, – і вказав рукою праворуч.

 – То чому ти зараз перебуваєш тут?

 – Ой, пане Полоз, якби ви тільки знали, яка неймовірна подія зі мною трапилася! Я зовсім випадково зустрів свою маленьку кузину Дану, з котрою не бачився дуже багато років. Ну як я міг пройти повз неї і не перекинутися парою слів?

Пан Полоз вперся руками в боки і докірливо похитав головою.

 – Венте, ти навчаєшся у нас без року тиждень, і за цей час уже встиг зустріти трьох своїх давно зниклих кузин. Чи не здається тобі, що занадто багато членів вашої сімейки водночас вирішили стати учнями Рейдамару?

 – А що тут такого дивного? – хлопець широко розвів руками, мало не змахнувши зі столу  тепер уже власну миску і в останню мить встигнувши її підхопити. – Ви знаєте, я вроджений маг, у нас   вся родина така…

 – Ти вроджений пройдисвіт, – пан Полоз суворо показав на “чоловічий” стіл – Востаннє я тобі прощаю твої витівки, але наступного разу будеш сидіти в “холодній”!

– Що ж, тоді дозвольте відкланятися, – Вент щиро посміхнувся і помахав мені рукою. – Бувай, крихітко Дано! Ще побачимося!

Підхопив свою тарілку і попрямував до “правого” столу, на ходу встигаючи зубоскалити з іншими хлопцями.

А пан Полоз зупинився переді мною і подивився вже не так суворо.

 – Хочу вас застерегти від спілкування із цим юнаком. – поважно промовив він. – Вент із Ліанору – не найкраща компанія для молодої дівчини, затямте це собі на майбутнє.

Я  опустила очі і зробила вигляд, що повністю зайнята трапезою.

Тільки коли пан Полоз рушив далі, виховувати чергових порушників громадського спокою, я перехопила сердитий погляд Мюріел. Вона витріщалася на мене з таким осудом, що, здавалося, її миле личко от-от вибухне, як  надміру переповнена повітрям кулька.

Але мене її  злість тільки потішила…

***

Мабуть, ви вже здогадалися, яка це саме фентезійна трилогія))

Якщо ні, то тисніть на посилання нижче!

Перша книга ( безкоштовна)

Друга книга ( безкоштовна). Саме з неї взятий уривок. бо тут познайомилися Дана і Вент))

Третя книга ( тільки сьогодні на неї діє знижка  25%, цей дуже популярний роман можна придбати усього за 26 грн!)

Четверта книга буде написана в цьому році. Вірніше, я її вже почала, але трохи відклала, тому що захотілося написати інший фентезійний роман – на конкурс. Але як тільки його закінчу, обов’язково повернуся до четвертої книги циклу “Іллюзі”

***

Ось, трішки поділилася своїми планами)) А ще сьогодні вийшов передостанній розділ мого оповідання “Муза. Нова я”. Сьогодні ж я планую його й завершити! 

Оповідання бере участь у конкурсі “Ніч перед Різдвом”, тому буду дуже вдячна, якщо ви підтримаєте мене на конкурсі))

Оригінал статті на Букнет: Подарунок для любителів романтичного фентезі

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Давайте оглянемо дану інформацію)

Дорогі читачі, на мою історію 18+ сьогодні діє знижка!!!

 Вітаю, ти втрапила

– Це теж входить в умови цього контракту? – Вимовляю тремтячим голосом.
Його гарячі пальці торкаються до мого плеча, ковзають вище змушуючи

Знижки 35%!!!! Його батько мною одержимий!!!

Мої любі, сьогодні діє знижка 35% на мою гарячу історію 18+!!! 

Його батько мною одержимий

– Збиралася позбутися від моєї дитини? – Він наступає, заганяє в кут.
– Я? Ні …, – з жахом качаю головою, – ні. Тобто, з чого ти взяв,

Оновлення та знижка!

АНОТАЦІЯ:

Я могла б стати хорошим юристом, і мала це зробити, бо була найкращою студенткою на потоці, але той хто привив мені любов до цієї професії, сам же і знищив її. Мій колишній престижний юрист, керівник відомої у

Знижка на фіктивні стосунки!

Вітаю зі святом, мої любі! Сподіваюся, ви всі у відносній безпеці і знайдете час, щоб відсвяткувати День Конституції України. З цього приводу я підготувала вам подарунок – знижку 25 % на книгу “Будь моєю дівчиною”!

***

Хочу

Назвали кількість бібліотек, які знищили російські загарбники

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну щонайменше 122 бібліотеки було пошкоджено або повністю знищено.

У 21 бібліотеці – не зберігся жоден документ. Про це повідомили на засіданні Ради

Перейти до блогу

Нові автори

Софія Заяць

Мій роман піднімає декілька тем: 1 Тема сексуальних домагань , через чоловіків і призму винуватий сам. 2 Ціна людського життя. 3 Тема технологій за якими люди не бачать людей. В мому фентезі є 4 основних легенди які формують його кістяк. 1 Мору (малі деталі є в Арці Істина ангела , один з найулюбленіших персонажів бо […]

Тоня Твіст

м. Київ Письменниця, перекладачка, авторка освітніх програм в «Lucky Academy». Пише для дітей та дорослих. Також пише детективи. Випускниця літературних шкіл, курсів та академії детектива. Публікується під псевдонімом в різних літературних журналах та збірниках. Лавреатка та фіналістка багатьох літературних конкурсів, серед яких: міжнародний літературний конкурсу до Дня Студента, (Канів, 2019); міжнародний літературний конкурс «Коли наблизитися…» […]

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Діана Анджейчик Кількість робіт: 6 Денис Нарбут

Народився 13 березня 1985 року в м.Армянськ (АР Крим, Україна). Після смерті батька, переїхав з матір’ю та братом в м.Вознесенськ, Миколаївська обл. Публікуватися почав з 16 років у друкованих газетах, книгахзбірниках, альманахах у м.Вознесенськ та м.Миколаїв та інтернетпорталах України. Протягом тривалого часу писав мало. З середини 2020 року повернувся до активного написання віршів та публікацій. […]

Перейти до "Нові автори"