Побачив світ роман Ольги Полевіної «Тополя за вікном»

Побачив світ роман Ольги Полевіної «Тополя за вікном»

Днями у видавництві «ІМЕКС-ЛТД» (Кропивницький)  вийшов роман Ольги Полевіної «Тополя за вікном», який чекав видання 11 років. Майже стільки ж чекав і перший відгук на нього – коректора обласного літературного об’єднання «Степ» ім. В. Погрібного  Людмили Островерх, яка була однією з перших читачів.

Нещодавно мені довелося бути коректором надзвичайно цікавої книжки.

Усе в ній наче списано з мене! Її героїня мені зрозуміла в усіх її вчинках. Гадаю, багато хто впізнає себе в неї, бо вона насамперед – мати.

Материнська любов – це жертовність, самовідданість, але це ніяк не заважає жінці бути коханою й прагнути жіночого щастя. В ідеалі це два боки сутності жінки, і трагедії починаються тоді, коли вона змушена обирати щось одне. Власне, вибору немає: між своїм особистим щастям і щастям дітей більшість жінок оберуть останнє. Бо інший варіант – це вже не жінки…

Ось на такі роздуми мене спонукав рукопис роману Ольги Полевіної «Тополя за вікном». Уміє авторка зачепити! Прочитавши, не відпускає. Роздумуєш про її героїв, примірюєш на себе дії й характери, намагаєшся знайти інші варіанти розвитку подій – і не знаходиш… Її герої залишаються як давні знайомі, і ти відчуваєш до них ніжність, прихильність, співчуваєш їм, згадуєш про них…

Що в ній такого, у цій уже немолодій жінці, яка залишилася сама у квартирі, де колись було чутно багато дитячих голосів? І – тополя за вікном як свідок того, що відбуло. Усе минуло, а вона незмінна. Самотня жінка осіннім вечором дивиться на неї і згадує своє непросте життя…

Були і краса, і талант. Нереалізована. Один необачний крок у юності – і все пішло шкереберть. Кохання – було. Але ж… діти. У неї, у нього…

Хтось скаже: діти зламали їй життя. Ні, вони – головне її щастя! Чи могла вона від них відмовитися? І думки такої не виникало.

Опуклий жіночій образ. Не свята. І – свята водночас. Не судилося зробити кар’єру – освіту не здобула, бо зовсім юною народила двійню. Але – надзвичайна, з почуттям гідності, незламна, безкомпромісна.

А ще в романі незабутні чоловічі образи. Є в її чоловіках усе – і розум, і характер, і привабливість, але ж… Авторка вміє так показати тріщинку, гнилизну, що відчуваєш до них  відразу й огиду.

Як описаний директор підприємства, у якого героїня була секретаркою!.. Супермен! Лорд! Блакитна кров! А яким мізерним він здається поряд із нею через мерзенні вчинки! А в неї скільки гідності, шляхетності, витримки!..

Письменник, якого вона пригріла й покохала, – талановитий, але безвільний. Покинув її, бо «там дитина». І це виправдовування звучить фальшиво, бо річ не в дитині. Він – ганчірка в руках підступної дружини-зрадниці.

А як описаний світ письменництва! Герой пише роман, головної героїнею якого є саме вона – друкарка і за сумісництвом – перша читачка.

А побутові проблеми родини, такі зрозумілі багатьом! Читаючи, неначе поринула в молодість. Ніякі підручники з історії не передадуть віяння часу так, як художні твори!

Закінчується роман щасливо, підтверджуючи думку, що чоловіки йдуть, а діти залишаються. Саме в тяжку хвилину, коли самотність накриває з головою, у двері постукали. Це прийшли її дорослі діти.

Для кого написаний роман? Багато говорять про «жіночу» літературу як синонім легковажності й поверховості.

Твори Ольги Полевіної – для всіх.

Для жінок, які краще зрозуміють джерела своїх прагнень і вчинків, бо в жінок «залізна» логіка. Просто треба знати приховану інформацію.

Для чоловіків, які хочуть зрозуміти жінок. Бо за жіночими вчинками стоять почуття, роздуми, обставини, про які не всі відають.

А взагалі, не буває жіночої чи чоловічої літератури. Є література талановита – і не зовсім. Для людей розумних – і не зовсім. Для тих, хто має добрий смак, і тих, хто цим не відрізняється. Кожен сам обирає, що читати.

Скажи, що ти читаєш, і я скажу, хто ти…

Ольга Полевіна написала роман, а файл зник. Зовсім. Так буває. Та через шість років вона наново переписала його. Каже, що багато чого змінила. А кажуть, що рукописи не горять!.. Ми вже не взнаємо, яка була перша редакція.

Сподіваюся, що цього разу ми побачимо книжку в паперовому вигляді – і вона не щезне. Як перший читач, скажу – це була б непоправна втрата.

Людмила Островерх

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Побачив світ роман Ольги Полевіної «Тополя за вікном»

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

У США вийде книжка Оксани Луцишиної Love Life

У серії Українського наукового інституту Гарвардського університету вийде роман Оксани Луцишиної Love Life («Любовне життя»). Про це повідомили на фейсбук-сторінці університету.
Роман н

Професор Єльського університету перерахував $20 тисяч на навчання українських захисників

Американський філософ, професор Єльського університету Джейсон Стенлі перерахував Фонду компетентної допомоги армії «Повернись живим» $20 000, які отримав за роботу почесним професором

Оголосили лавреатів американської премії The Carnegie Medal

Американська бібліотечна асоціація оголосила лавреатів щорічної літературної премії The Carnegie Medal. Про це повідомляється на сайті асоціації.
Книжка The Berry Pickers («Збирачі ягод

Авдіопроєкт з класикою укрліт став переможцем премії «Освіторія.Медіа award»

Проєкт «Укрліт» від Megogo, у межах якого озвучили понад 250 творів з української літератури, став переможцем у номінації «edTech прорив» премії «Освіторія.Медіа award 2024». Про це пов

Шляхи пам’яті та боротьби: 5 нових фотокниг про Україну

Цього року видавничий світ збагатився кількома виданнями, що ставлять перед собою завдання відтворити та проаналізувати складний контекст історичних та сучасних подій в Україні. 
Одні а

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"