Перегорніть сторінку разом із Уляною Пас❤

2021-06-30 23:31:39 Уля Сер

Перегорніть сторінку разом із Уляною Пас❤

Привіт!

Ця історія ніжна, чуттєва, а ще… а ще надто емоційна. Дівчина втрачає свого коханого у страшній аварій, і винною у його смерті роблять її. Але що, якщо її вини тут немає? Чи, може, є? Думаю, з часом Уляна нам розповість.

А поки ви думаєте, чи читати цей роман, я поділюся маленькою частинкою цієї історії. Готові? Поїхали!!!

 

Анотація до книги “Перегорни сторінку”

Відчувати себе не такою, як всі. Не вірити у казки, адже реальність занадто жорстока. Заховатися від світу глибоко у своїх думках. Здається, ідеальний план… Тільки все змінюється, коли у моє життя приходить він. Щирий, ніжний, особливий… Він поверне мені здатність усміхатися. Кохати… Вірити у те, що життя не закінчується на одному важкому моменті. Воно продовжується, якщо поряд буде той, з ким не страшно розпочати усе спочатку…

 

 

У тексті є: сильні почуття, помилки минулого, харизматичний адекватний герой

Уривок 1:

 

Коли машина зупиняється і чутно лише стукіт дощу по зім’ятому корпусу автомобіля, я знаходжу в собі сили відкрити очі. Перше, що бачу: власні руки, залиті кров’ю, що продовжують стискати кермо. А коли переводжу погляд вперед, з горла виривається не то схлип, не то скиглення. 

Андрій лежить просто на капоті в якійсь незрозумілій позі. Його руки й ноги, наче у зламаної ляльки. Обличчя залите кров’ю, а очі… відкриті та погляд спрямований просто на мене. 

– Андрюш… – голос наче не мій, і виходить занадто тихо. Дощ змиває кров з обличчя хлопця, а я пізно розумію, що він не рухається, і навіть не моргає. – Ти чуєш мене? Прошу, прокинься!

Я продовжую плакати, і це все, на що мене вистачає. Зовсім не відчуваю власного тіла, але зараз не це мене хвилює. 

Андрій… Він же не помер, правда? 

 

Уривок 2:

В універі мене назвали вбивцею, зі мною більше ніхто не спілкувався. Я стала ізгоєм, і ніхто не хотів розуміти, що й мені було не легше. 

Я не хотіла, щоб Андрій помер. Не хотіла, щоб все сталося саме так. Клята погода, і його п’яні домагання… Тільки я знала правду, як усе було насправді. Шкода лише, що мою версію подій ніхто не хотів слухати.

Довелося залишити університет, тому що у мене більше не було сил бачити ці погляди та слухати нашіптування за спиною. Хтось розпустив чутки, що я навмисне спричинила цю аварію, тому що дізналася про численні зради Андрія. І найсмішніше те, що зради дійсно були, тільки дізналася я про них вже після смерті хлопця.  

Та якщо я думала, що, залишивши навчання, щось зміниться, то сильно помилялася. Образи, та навіть погрози, сипалися у бік моєї матері й навіть молодшої сестри, котрій всього п’ятнадцять. 

Так тривало майже пів року, а тоді я наважилася на радикальний крок. Не могла більше дивитися на те, як плаче моя сестра, і як мовчки тримає все у собі моя мама. 

 

Читати тут!

Оригінал статті на Букнет: Перегорніть сторінку разом із Уляною Пас❤