Перевидання або осуд: чи видаватимуть авторів після їхніх антиукраїнських заяв?

2022-04-26 21:00:00 Анастасія Загоруй

Через повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого ми змушені переглянутии вартісність для нас багато речей, подій і навіть досвідів. Стосується це і літератури, адже нині виникають питання і щодо необхідності вивчення російських письменників у школах, і дискусії щодо окремих постатей (привіт Гоголь, Булгаков). 

Проте існує ще одна сторона літератури, яку варто розглянути у цьому контексті. Скажімо, які автори не підтримали Україну у протистоянні росії? Біографії яких політичних діячів втратили сенс через їхню позицію на міжнародній арені? 

 

Ми перевірили полиці видавництв на наявність книжок, до яких за останні два місця почуття українців могли змінитися. 

«Канцлерка. Дивовижна одіссея Ангели Меркель» Кеті Мартон

Книжка вийшла у видавництві «Лабораторія» у перекладі Дмитра Кожедуба восени 2021 року. Це автобіографія екс-канцелерки Німеччини, яка займала свою посаду 16 років. Видання наповнене розмовами з наставниками, друзями та колегами Меркель. 

 

Проте коли колишня канцлерка заявила, що вважає правильним рішення НАТО не приймати Україну до Альянсу у 2008 році, засновник видавництва Антон Мартинов зазначив, що через цю позицію книжку більше не передаватимуть. 

 

«Ідея видати цю книжку полягала в тому, щоб показати життя і звитяги сильної і впливової жінки. 16 років на такій високій посаді в першій економіці сучасної Європи. В книзі є чимало цікавих речей і моментів з політичного і особистого життя пані Меркель. Загалом цікава книга і гарно викладений матеріал. І до 24 лютого здавалося, що її стратегія худо-бідно працює… Але позиція по НАТО, озвучена повторно вже в умовах повномасштабної війни росії проти України екс-канцлеркою для нас абсолютно не прийнятна. Тому книжка закінчиться на складах, і більше її перевидань не буде», — сказав Антон Мартинов. 

«Вона була з Маріуполя» Наташі Водін

Німецька письменниця та перекладачка українсько-російського походження має у своєму доробку книжку, яка вийшла у Видавництві ХХІ у перекладі Христини Назаркевич (2019). Вона присвячена матері письменниці, яка надто рано пішла з життя. 

 

 

Проте письменниця не розуміє та засуджує обурення українців щодо того, що є речі, які вони ніколи не простять росіянам. Прикладом є її відповідь на коментар Олеся Барліга «Здається, що перемога за нами» у німецькій газеті «Der Tagesspiegel», у якій український автор засуджує росіян. На його слова Наташа Водін відписала так: 

 

«Усе, що я читаю українською в соціальних мережах, звучить схоже і ще гірше, ніж це, – заявляє Водін. – Тож ідеться не про заяву окремої особи: Олесь Барліг говорить голосом багатьох – тих, хто вдається на Фейсбуці до справжніх оргій ненависті і вимагає смерті всіх росіян».

 

У Видавництва ХХІ для Читомо розповіли, що від письменниці іншого й не очікували: «Все ж потрібно розуміти, що вона людина двох культур, навіть вірніше однієї, а до українства призналася щойно недавно. Від людини, яка у 80 років робить для себе якісь ідентифікаційні відкриття не варто очікувати на 100 відсоткове переродження».

 

Василь Дроняк, директор видавництва, також говорить, що книжка Водіної не пропагує нічого російського, тому вона залишиться в асортименті видавництва: «Я не думаю, що книжку треба знімати з продажу. Вона ж у книзі не пропагує нічого російського, навпаки, досить критично зображує все російське і прагнення зокрема батьків від цієї російської долі втекти. Крім того, в книзі вона показує звірства фашистів, які тепер один в один повторюють рашисти, навіть моторошно від того наскільки це робиться під копірку».

 

Також директор зазначає, що книжки на цю тему у видавництві публікують не один рік. Зокрема є в асортименті видавництва й видання «Мабуть Естер» (Катерина Петровська), «В сталевих грозах» (Ернст Юнгер), «Співак» (Лукас Гартман), «Я звинувачую Аушвіц» (Міколай Ґринберґ), «У нас, в Аушвіці» (Тадеуш Боровський), «Музей безумовної капітуляції» (Дубравка Уґрешич), «Квіти пітьми» (Агарон Аппельфельд), «На нелюдській землі» (Юзеф Чапський), «Мрець у бункері» (Мартін Поллак), «Зекамерон ХХ» (Кресс Вернон), «Російська окупація.Чернівці» (Юліус Вебер) та багато інших, які розповідають про жахіття фашизму. 

 

«Цей пост Водін також показує таке от цілковите невідання західних людей про нас», – розповідає Василь Дроняк для Читомо.  

 

Книжки авторства Пауло Коельйо

Бразильського письменника українською мовою видають у Клубі сімейного дозвілля. Там є його книжки «Алхімік» у паперовому форматі та«Хіпі», «Шлях Лучника», «Диявол і панна Прім» та інші в електронному.

 

Чому наявність цих книжок у продажі неоднозначна? Як відомо, Пауло Коельйо висловився щодо російсько-української війни, назвавши її «українською кризою», що створює зручний «привід для русофобії».

 

«Я був у Львові, Києві, Одесі, Ялті, Чорнобилі. Я подолав 10 000 км поїздом від Москви до Владивостока. Так, війна є, але не звинувачуйте простих людей», — зазначив він згодом у ще одному своєму твіті, маючи на увазі, що росіяни не винні у війні. 

 

PR-менеджер видавництва Іван Лопатченко зауважує, що всі нині або на війні, або у бомбосховищах, офіс фактично не працює: «Зараз йде питання існування бізнесу як такого, трохи не до цього бразильця». 

 

 

Наостанок варто зазначити: дискусії щодо подібних видань в українському суспільстві неодноразово виникали й раніше. Повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого внесло свої корективи, проте, залишаються актуальними й полеміки, які виникали 10 й навіть 15 років тому. 

 

Переглядаючи асортимент українських видавців, ми звертали увагу й на серію видавництва «Фоліо» «Видатні українці», у якій зокрема 2010 року вийшов життєпис українофоба і тодішнього міністра освіти та науки України Дмитра Табачника. Важко не пригадати й книжку Арсена Авакова «Ленін з нами», яка у 2017 році теж викликала обговорення. 

 

Суперечку можуть провокувати й книжки лавревта Шевченківської премії Петра Мідянки через його участь у конференції культурного проєкту «Мінська ініціатива», яка відбулася у лютому цього року в російському Санкт-Петербурзі.

 

Також на ринку ще багато книжок, які наповнені ностальгією за радянським союзом, пропагуванням російської культури або ж біографіями антиукраїнських діячів. Список можна доповнювати, аналізуючи видання, а також розгортати навколо них дискусії: бути чи не бути цим книжкам в українському культурному просторі. 

 

Фото на чільній: Bernd Klutsch

Оригінал статті на Suspilne: Перевидання або осуд: чи видаватимуть авторів після їхніх антиукраїнських заяв?