Остап Нижанківський: історія мрії, яка так і не здійснилася

Остап Нижанківський: історія мрії, яка так і не здійснилася

Україна могла мати свого Моцарта, якби не вчинок людини, яка вважала, що робить добро. Остапа Нижанківського вважали фундатором українського відродження, але його шлях був тернистим. Про це пише dyvys.info.

Він народився на Стрийщині у родині, де кілька поколінь чоловіків приймали священичий сан. Походив із багатодітної сім’ї: всього їх було дев’ятеро братів і сестер. Із самого дитинства хлопець марив музикою: умів грати на фортепіано і флейті та вчився ночами писати ноти. У 7 класі Остап Нижанківський створив гурток із друзів, щоб таємно від москвофілів і поляків співати пісень. Саме тоді він написав першу пісню на слова Кобзаря «Вітер в гаї нагинає». Згодом за це його було відраховано зі школи – попереду була служба у війську. «Передо мною став тоді 24-літній молодий вояк у синіх штанах, у темно-синій блузі з двома зірочками на комірі. Був це рідкий тип гарного мужчини з незвичайно симпатичним обличчям, із кучерявим волоссям, зачесаним посередині голови. Був він рослий і стрункий. На очах мав він «цвікер». Поява Остапа викликала на мене незвичайно миле враження», – згадував Кирило Студинський, філолог, громадський діяч.

Остап
закінчив службу у війську, а пізніше повернувся і продовжив навчання у
Львівській академічній гімназії. Львів його дуже захоплював і надихав. Тут він
дебютував на вечорницях «Руської бесіди», присвячених перекладачу та
письменнику Олександру Кониському. На вечорі Остап Нижанківський керував хором
«Академічного братства». Тоді прозвучало дві його композиції: «Вітер» на слова
Кониського і «Не гармати грають нині» на вірш Франка. «Був Остап незрівнянним
диригентом. На даний знак камертоном ми ставали карно біля нього. Ніхто з нас
не смів тоді навіть зашелестіти нотами. З його руки, а ще більше з його обличчя
ми вичитували, як маємо співати та модулювати пісню, ми вчилися від нього
пошани для пісні», – казав Кирило Студинський. Молодий музикант організовував
концерти і заявив про себе як композитор творами «Гуляли» та «З окрушків» на
слова Юрія Федьковича. Згодом заснував видавництво «Бібліотека музикальна», де
оприлюднив заборонені цензурою композиції Миколи Лисенка, Михайла Вербицького
та Анатоля Вахнянина. Його досягнення помітив сам Лисенко і відзначив його
твори як глибоконародні.

Коли Остап почав замислювати про своє майбутнє і
хотів пов’язати своє життя з творчістю, то написав листа Лисенкові з проханням
про допомогу перебратися до Києва. Попри всі заборони батька, який говорив, що
музикою на життя не заробиш, юнак сподівався на підтримку маестро, але так і не
отримав зворотного листа. Тому за батьківським словом уступив до Львівської
духовної семінарії, але не покидав музики і був диригентом хору. Отець
Нижанківський створив українську молочарню кооперації в Галичині – «Маслосоюз».
Він любив повторювати: «Для розвою краю я міняю диригентську паличку на
молочарську кружлівку…».

Остап
очолював «Маслосоюз», продукти якого продавали по всій Європі – до Першої
світової війни. Після похорону батька він знайшов удома лист і одразу зрозумів,
що це. Відповідь на запитання, чому його музична мрія так і не здійснилася,
була у нього перед очима, адже тримав у руках лист від Миколи Лисенка.

Згодом мрію Остапа Нижанківського реалізував його син Нестор, ставши музикантом. У 1918-1919 рр. отець Остап Нижанківський входив до складу Української Національної Ради ЗУНР-ЗО УНР, очолював повітовий комісаріат Стрийщини. 13 травня 1919 року Стрий окупувало польське військо, почалися розстріли, репресії. Першою жертвою став Остап Нижанківський. Обдурений стрийським старостою Потоцьким, котрий обіцяв йому безпеку, з огляду на гуманне ставлення до поляків, Нижанківський залишився в місті й у травні 1919 року, після арешту польською окупаційною владою, був розстріляний без суду в Стрию. Крім того, окупанти відібрали 800 тисяч корон «задаткової каси», які йому були довірені на зберігання. Похований у Стрию на кладовищі в родинному гробівці разом із дружиною Оленою Нижанківською (Бачинською). Нижанківський – автор популярних донині хорових творів («Гуляли», «З окрушків» на слова Юрія Федьковича, «В’язанка слов’янських гімнів» та сольних пісень на вірші Т. Шевченка — «Вітер в гаю нагинає», «Минули літа», «Наша дума, наша пісня», для голосу з фортепіано «Не видавай мене заміж», «І молилася я», «Пісня вечірня», «О не забудь», «В гаю зеленім»), сольних ансамблів на слова українських поетів, багатьох хорових творів, обробок народних пісень (збірка «Українсько-русинські народні пісні», 1907). Автор колядок «Бог ся рождає», «У Віфлеємі тайна явилась велика», «Во Віфлеємі нині новина».

Підготувала Христина ЧЕМЕРИС

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Остап Нижанківський: історія мрії, яка так і не здійснилася

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Закон про мову зобов’яже місцеві друковані медіа виходити українською

З 16 липня для місцевих друкованих медіа набуває чинності 25 стаття закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», яка зобов’язує медіа мати версії держ

Лондонський книжковий ярмарок очолюватиме новий директор

Новим директором Лондонського книжкового ярмарку стане Адам Ріджвей. Про це Читомо повідомила заступниця виконавчого директора PR-компанії Midas Амелія Найт.
Раніше ярмарок очолював Гар

Оце кіно! Або як розповісти підліткам про кінематограф?

Ольга Бірзул. Твоя книга про кіно. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2024. — 164 с. / 14+
 
Не кожен, хто вважає себе кіноманом, здатен відрізнити фільми нової французької хвилі від ар

Проєкт Читомо і PEN «Слова і кулі» вийде друком у форматі книжки

В Україні виходить друком збірка інтерв’ю з українськими письменниками та журналістами, які стали військовими та волонтерами «Слова і кулі».
До видання увійдуть розмови з людьми, які «р

Створили петицію щодо усунення Булґакова з публічного простору

Громадські активісти закликали підтримати петицію щодо усунення Міхаїла Булґакова з публічного простору Києва. Про це йдеться у петиції на сайті Київської міської ради.
Автор петиції —

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"