Олена О’Лір. «Знамення Перемоги…»

Олена О’Лір. «Знамення Перемоги…»

“Українська літературна газета”, ч. 4 (348), квітень 2023
 
 
МОЛИТВА ДО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА
(За іконою Юрія Нікітіна)
 
О наш заступнику святий,
Архистратиже Михаїле!
Ордою зло оскаженіле
На град насунулося Твій.
 
Нам на підмогу Ти мерщій
До зброї клич Небесні Сили
І воїнство сліпучокриле
Веди в благословенний бій!
 
Прилинь, святий Архистратиже!
Хай посвист крил Твоїх розріже
Над Києвом страшні дими!
 
Розвій ординців, як полову,
І їхню курку двоголову
Хрещатим списом прохроми!
20–22.ІІІ.22
 
* * *
Обіцяй, що будуть жити наші міста!
(Люцина Хворост)
 
Лютий ворог обстрілює наші міста,
І уся Україна – мов знята з хреста.
 
І будинки – як люди: в пожежах війни
Від поранень і опіків гинуть вони.
 
Та стоять де-не-де монументи чужі:
Полководці, поети, державні мужі,
 
Що служили імперії, бувши живі,
І тепер п’єдестали у них у крові,
 
Та ще й написи свіжі – на всі голоси:
«Ми – злочинці! Знеси нас нарешті! Знеси!»
 
А в осерді столиці стоїть на горбі
Кам’яниця – мов пам’ятник нашій ганьбі.
 
Що не поверх – то в іншому стилі декор,
Московитських зразків провінційний повтор.
 
І підвал – мов петрівських часів каземат,
Де Гетьманщина зраджена рветься з-за ґрат.
 
А повище – парадні покої лакиз,
Хто до царської ласки по-рабськи проліз:
 
Не козацьке бароко – російський ампір,
Мов застібнутий до підборіддя мундир.
 
Ну а поверхом вище – кричить звідусіль
Псевдоруський фальшивий, загарбницький стиль:
 
Бутафорський «кокошнік» на кожнім вікні,
Малоросія, ряджена в лахи чудні.
 
А горішні два поверхи – спадок совка:
Монотонна безликість, пуста і пласка,
 
Що нічого живого в собі не несе.
Знівельовано, згладжено, знищено все…
 
А якби в сутеренах копнути углиб,
Ми давніші шари роздивитись могли б:
 
Непідробну, питому, свою, не чиюсь,
І водою, і полум’ям хрéщену Русь,
 
Де церков, і палаців, і книг золотінь
Золотить попелища поганських святинь.
—————
Знову мимо цієї іду озії,
І ніяк я не можу позбутись її.
 
Завтра скинемо ми чужинецьке ярмо.
Що ж на цих підмурівках тоді зведемо?
9.ХІ.22
 
ПІСНЯ ЕЛЬФІВ У ЧАС ЗАТЬМАРЕННЯ ВАЛІНОРУ
(За мотивами «Сильмариліону» Дж. Р. Р. Толкіна)
Глибоко в норах казиться Ворог,
В темних безоднях,
Суне війною він руйнівною
На Первородних.
 
Так воно й досі в світі велося,
Ницо і підло.
В світі постійно точаться війни
Тьми проти світла.
 
От і зазнали злої потали
Наші Дерева:
Світло ранкове, і вечорове,
І полудневе.
 
Влучили дрони в Тельперіона,
Гине він, гине!
Вдруге і втретє цілять ракети
В Лауреліну!
 
В Тельперіона вигасла крона,
Зелень сріблиста…
Меркне і гине й Лауреліна
Золотолиста…
 
Хто це опише? Світло, ясніше
За діаманти,
Тьма пожирає – злóба безкрая
Унґоліанти!
 
Нині без світла всі наші житла,
Лихо нам нині.
Тьма небувала запанувала
В нашій країні.
 
Але надія в душах ясніє
Осиротілих!
Світла насіння скрите, безцінне,
У Сильмарилах!
 
Наші герої візьмуть над тьмою
Скоро вже гору!
Воїнство враже в битві поляже
Скоро вже, скоро!
 
Обов’язково виростуть знову
Наші Дерева:
Світло ранкове, і вечорове,
І полудневе!
10–11.ХІІ.22
Прим. Валінор, за Толкіном, – королівство валарів, безсмертних духів, правителів світу. Унґоліанта – злий дух у подобі гігантської павучихи. За намовою темного володаря Мелькора знищила Тельперіон і Лауреліну –
Два Дерева, які почергово освітлювали Валінор за давніх часів. Сильмарили – рукотворні кристали дивовижної краси, наповнені сяйвом Дерев.
 
РЯДОВИЙ
Він був звичайний рядовий,
Не кращий від загалу,
Й гадав у скромності своїй,
Що робить він замало.
 
Не набивав собі ціни,
Не думав забагато,
А просто в перший день війни
Прийшов до військкомату.
 
Окопи справно він копав —
Піхотою піхота,
Бо знав, що хтось робити мав
І цю важку роботу.
 
Він не світився на ТБ,
Хрестився перед боєм
І зовсім не вважав себе
Якимось там героєм.
 
Та в нього – знаєм завдяки
Світлині журналіста –
На грудях плакали жінки
Зі звільненого міста.
 
На ангела не схожий, він
Звичайним був солдатом,
Але його маляр один
Намалював крилатим,
 
І, хоч звичайний був шолом
На голові у нього,
Ще й німб зобразив над чолом – Знамення Перемоги.
17.ХІІ.22
 
ПРИЧАРУВАЛА ТИ МОГО КОНЯ
(Романс)
Причарувала ти мого коня…
Лишився він один мені за друга…
Стискала серце несказанна туга,
На схилі дня я їхав навмання.
 
Вже відгули походи і бої,
Лише боліли ще недавні шрами…
Чи білий птах майнув під яворами,
Чи рукави мережані твої?
 
В задумі я послабив поводú,
І кінь пішов повільно за тобою.
Цеберку повну ти несла з водою,
І він припав губами до води.
 
Чи він від спраги очманів немов,
Чи то дання було в твоїй цеберці?
Занило солодко мені у серці…
Ти озирнулась, я з коня зійшов.
 
Моя голубко, не було ні дня,
Щоб я не дякував за тебе Богу,
За те, що вечора того п’янкого
Причарувала ти мого коня!
18–19.VI.22

litgazeta.com.ua

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Олена О’Лір. «Знамення Перемоги…»

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Закон про мову зобов’яже місцеві друковані медіа виходити українською

З 16 липня для місцевих друкованих медіа набуває чинності 25 стаття закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», яка зобов’язує медіа мати версії держ

Лондонський книжковий ярмарок очолюватиме новий директор

Новим директором Лондонського книжкового ярмарку стане Адам Ріджвей. Про це Читомо повідомила заступниця виконавчого директора PR-компанії Midas Амелія Найт.
Раніше ярмарок очолював Гар

Оце кіно! Або як розповісти підліткам про кінематограф?

Ольга Бірзул. Твоя книга про кіно. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2024. — 164 с. / 14+
 
Не кожен, хто вважає себе кіноманом, здатен відрізнити фільми нової французької хвилі від ар

Проєкт Читомо і PEN «Слова і кулі» вийде друком у форматі книжки

В Україні виходить друком збірка інтерв’ю з українськими письменниками та журналістами, які стали військовими та волонтерами «Слова і кулі».
До видання увійдуть розмови з людьми, які «р

Створили петицію щодо усунення Булґакова з публічного простору

Громадські активісти закликали підтримати петицію щодо усунення Міхаїла Булґакова з публічного простору Києва. Про це йдеться у петиції на сайті Київської міської ради.
Автор петиції —

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"