Олександр Ірванець. Ігорю, бий!

Олександр Ірванець. Ігорю, бий!

Продовжуємо проєкт «Воєнний стан» – онлайн-антологію есеїв українських інтелектуалів та інтелектуалок про війну від Meridian Czernowitz. Сто авторів – у ста текстах – розкажуть про власні враження, спостереження й почуття. Створення антології відбувається у межах проєкту «Поглиблення внутрішнього культурного діалогу в Україні»Частина цих текстів – в оригіналі та англомовних перекладах — публікується на Читомо.

Читаємо есей письменника Олександра Ірванця.

Ігорю, бий!

Скоро вже рік, як триває війна в Україні. Мені 62 роки, і за війною я спостерігаю. Спершу зблизька, а тепер ось — здалека. Так вже сталося. І з острахом усвідомлюю в собі ознаки старіння: я почав плакати. У своєму берлінському помешканні я дивлюся через YouTube українські канали — і віднедавна плачу! Плачу від новин з України. Хоч я вже був вважав, що в мене атрофувалися слізні залози — я не плакав років із 15-16, навіть від сильного вітру очі майже не сльозилися.

 

І думаючи постійно про Україну, я — згідно з профдеформацією — згадую насамперед письменників, поетів, особисто мені знайомих.

 

Які тепер там, на війні. Або вже повернулися, відслуживши строк. А їх є чимало, всіх чи й перерахую. Слідкую за ними переважно через ФБ, так вже склалося. Підглядаю, так би мовити, за їхніми життями крадькома, не показуючись.

 

Уже повернувся з війни, полікував рани і знову повернувся на війну вінницький Містер Загадковість Сергій Татчин, художник і поет, автор віршів щемних і сильних. Воює з усією притаманною йому майстерністю Артем Якович Полежака, бог-пересмішник Локі стольного міста Харкова. Рекордсмен за кількістю творів, наш Сіменон (чи й Гюґо!) Андрій Кокотюха теж відвоював чимало, він звільняв Ірпінь і Будинок творчості, і респект йому за це! Воює Сергій Пантюк, воює Дмитро Манженко — обоє поети, точніше, кожен поет зокрема, дуже несхожі за стилями письма, дуже різні. Але поети.

 

Воюють видавець Андрій Гончарук і журналіст Дмитро Крапивенко, я їх теж до своїх зараховую. І постійно думаю, як зміниться наша література після перемоги, звісно ж, також нашої? Якщо когось не згадав — вибачайте. Але ці й не згадані мною письменники принесуть із війни дійсно новий досвід, болісний і сильний. Принаймні я маю таке передчуття.

 

А десь поряд із Гончаруком, там же, на Сході, воює Ігор Мітров. Молодий поет, сінофіл, естет, археолог і пияк, об’єкт замилування і ненависті, тобто ідеальний образ молодого поета сьогодні. Зовнішньо теж. Молодий Маяковський виглядає проти Мітрова затурканим вокзальним бомженятком.

 

Я слідкую за Ігоревою творчістю давно, і приємно споглядати, як міцнішає його письмо, увиразнюється стиль, усталюється власний голос поета.

 

Нещодавно Ігор вмістив чергового вірша на своїй сторінці Фейсбуку. Цитувати не буду, перекажу своїми словами. Ігор, себто оповідач, себто ліричний герой там, на війні, в окопах упаковує свого наплічника, себто рюкзака, у мої часи цей побутовий предмет називався в совєцькій армії “вещмешок”. Він перелічує безліч усілякого солдатського обладнання-устаткування, від одягу до зброї, включно з каскою, рацією, бронежилетом та іншими предметами, що мають вагу. А потім він майже все викладає і пакує всюди набої, набої, набої… Бо кляті московські таргани все лізуть і лізуть, і лізуть…

 

Я перечитав цього вірша кілька разів. І одразу майже сама собою народилася відповідь:

 

ІГОРЮ, БИЙ!

 

Ігорю, бий!

Ігорю, бий і пиши!

 

бий їх усіх це мерзота і покидьки людиноподібні створіння

і навіть якщо існує бодай крихітна імовірність

що у тому планктоні з лайна існує крихітна кількість

істот здатних до якогось у собі зростання

і наприклад тобі у бою протистоятиме якийсь майбутній достоєвський 

бий!

якийсь майбутній толстой

бий не вагаючись

якийсь майбутній тургенєв-тютчев-пушкін-лєрмонтов-єсєнін-бродскій-кабанов

бий!

якийсь майбутній валуєв-столипін-муравйов-постишев

бий!

якийсь майбутній солженіцин-шолохов-акунін

рознеси їх на друзки!

альошу карамазова вронського і безухова павла власова павку корчагіна

мочи їх усіх!

 

і не шкодуй майбутнього хармса чи мандельштама

бо таких серед них нема

 

Такі ото тексти пишуться у зимовому Берліні майже за рік від початку війни…

 

Berlin, Tempelhof, Febr.2023.   

 

Почитати інші есеї циклу «Воєнний стан»

 

Оригінал статті на Suspilne: Олександр Ірванець. Ігорю, бий!

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Побачив світ роман Ольги Полевіної «Тополя за вікном»

Днями у видавництві «ІМЕКС-ЛТД» (Кропивницький)  вийшов роман Ольги Полевіної «Тополя за вікном», який чекав видання 11 років. Майже стільки ж чекав і перший відгук на нього – коректора обласного літера

Українські бібліотеки списали понад 26 млн книжок

У 2022 році з бібліотек України списали 12 мільйонів 971 тисячу книжок, у 2023 — 13 мільйонів 165 тисяч. Про це Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого повідомила у відпов

Які письменники увійшли до списку «людей десятиліття» від NV

Медіа NV уклало перелік зі 100 українців, що з 2014-го визначають життя в країні та ведуть її вперед. Про це повідомили на сайті видання.
Перелік уклали за допомогою авторитетних експер

Українців закликають бойкотувати роздачу пропагандистських газет в окупації

На тимчасово окупованих територіях самопроголошена російська «влада» посилює поширення дезінформації серед місцевого населення. Про це повідомляє Центр національного спротиву.
За інформ

Пригоди із Зеленим Вовком: нова книжка для дітей Анастасії Шульги

Компанія уявних друзів в українському дитліті поповнюється новими персонажами, що не може не тішити. Адже уявний друг — це на 100% ідеальний компаньйон для будь-яких пригод, веселощів і

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"