Олександр Ірванець. Котяча партизанка

Олександр Ірванець. Котяча партизанка

З циклу “ВОЛИНСЬКІ КОТИ-ЛЕГЕНДИ”

Років 80 тому наша рівненська річка Устя ще не була загнана у бетонне річище і текла значно ширшою, розгалужуючись рукавами та затоками. Найсхіднішою з таких заток був теперішній ставок на Лебединці, який сполучався з Устею нешироким каналом, а вулиця Замкова переповзала його коротким місточком. Рівненські дітлахи в ті часи бавилися не тільки на суші, але й на водному плесі – плавали по ньому на колодах і власноруч збитих із дощок плотиках. Часом цілі флотилії плотів у розпал літа влаштовували “морські бої”, без жертв, але з веселим верещанням і криками.

А під час Другої світової війни в приміщенні теперішнього Музею була канцелярія “Рейхскомісаріату Україна” і резиденція гауляйтера Еріха Коха, бундючного гітлерівського поплічника-чиновника. Радянський розвідник-терорист Ніколай Кузнєцов, який досконало знав німецьку і майстерно прикидався оберлейтенантом Паулем Зібертом, якось отримав дозвіл на аудієнцію в гауляйтера. Він мав намір застрелити Коха й навіть сховав собі у потайну кишеню мундира маленького пістолета. Але в кабінеті гауляйтера прямо біля його столу напівлежали, уважно пильнуючи гостя, два здоровенні добермани із кличками Шнапс та Штрудель. Терорист Кузнєцов під час розмови з гауляйтером поліз до внутрішньої кишені, в яку завбачливо поклав носовичка, – і обидва пси в ту ж мить звелись на рівні лапи із грізним гарчанням. Але вигляд носовичка їх заспокоїв, іще й гер гауляйтер жестом дав знак лежати. Тож Кузнєцов гауляйтера під час тієї зустрічі не застрелив, але вивідав у нього багато цікавого про план “Барбаросса” і ще про кабаре “Бляуе Енгель” із найкращими танцівницями на вулиці Курфюрстендамм у Берліні – гауляйтер мріяв привезти те кабаре з гастролями до Рівного – столиці рейхскомісаріату. На жаль, ця мрія так і не була втілена.

Доберманів на псарні в гауляйтера було чотири – окрім згаданих Штруделя зі Шнапсом, у другу зміну несли варту ще Шніцель і Штолєн. Їхня служба була організована з типово німецькою ретельністю. Доглядали собак два миловидні єфрейтори, блондин і брюнет, з іменами Дітер і Томас. Вивівши на щоденну прогулянку, вони спускали псів із повідків і курили собі, припиваючи з великих кухлів слабеньку цикорієву каву, яку так полюбляє німецький нарід. А вгодовані й натреновані добермани у той час люто ганяли рівненських вуличних котів, не жартома, а по-справжньому безжально кусаючи та шматуючи всіх, кого вдавалось наздогнати і здолати.

Звісно ж, горді рівненські коти, нащадки славних бойових котів Волині, не збиралися мовчки й покірно терпіти подібне звіряче знущання з боку нацистських тварюк. Тож одного теплого літнього дня 1943 року, коли двох доберманів вивели на прогулянку (двоє інших у цей час несли варту в кабінеті Коха) і єфрейтори з кухлями кави, відпустивши псів, умостились на лавці, прикурюючи свої папіроски, сіро-смугастий кіт Мурко визивно підійшов до чорного гауляйтерового мерседеса і, задерши хвоста, пустив на колесо цівку-позначку просто за два метри від оторопілих із такого нахабства Шнапса зі Штруделем. А тут іще інший рівненський котяра, чорний Масько, вискочивши з-за капота мерседеса, нахабно підбіг до Штруделя і лапою з гострими кігтями сильно вдарив того по носі. Доберман із переляку і болю сахнувся й заскавчав. Та в ту ж мить, пригадавши, що він – пес, Штрудель, загарчавши, кинувся на Маська. Шнапс так само стрімко помчав на Мурка. Але спритні коти, блискавично вивернувшись, притьмом погнали до огорожі, миттю пролізли крізь неї і побігли по схилу вниз, до ставка. Добермани крізь огорожу пролізти не могли, розгодовані собачими пайками вермахту, тож мусили оббігати через хвіртку брами й аж тоді наздоганяти Мурка з Маськом. Розлючені псиська стрімко мчали поміж вербами Лебединки, важко хекаючи хижими червоними пащами з гострими жовтуватими зубами. Цівки слини звисали із пащек і майоріли на бігу. Наблизившись метрів на тридцять, добермани розбіглися ширше, затискаючи втікачів між собою і не лишаючи їм відступу. Але коти й далі впевнено мчали собі до води. Захекані добермани вже майже наздогнали котів, коли ті, синхронно стрибнувши вперед, перелетіли метрів шість аж на уламок дитячого плотика з чотирьох нешироких дощок. Інерційної енергії двох міцних котячих тіл вистачило, щоби пліт від їхнього поштовху зрушив з місця і повільно поплив на глибину. Добермани спинились на самому краю берега, перезирнулись і собі кинулись у воду, спраглі помсти й відплати. Хоча пліт із котами відплив уже далеченько, але він уже почав потроху пригальмовувати на спокійній непроточній гладі. Гострі голови доберманів над водою наближалися ривками, не дуже швидко, але впевнено. Мурко з Маськом, настовбурчивши загривки, стали пліч-о-пліч на краю плотика, щоб відбиватися до останнього…

Та у ту ж мить із заростей очерету, яким густо поросли береги ставка, з ґелґотання і шипінням випливла-вилетіла, для прискорення ще й змахуючи крилами, пара лебедів, яка нещодавно вивела собі в тих хащах пташенят. Вони давно мали на доберманів великий зуб – чи, коли йдеться про птахів, великий дзьоб. Німецькі пси під час прогулянок не раз полохали малих лебедят, обгавкуючи їх із берега. Та й на лебідку вони одного разу підступно кинулись, коли вона необережно вийшла на мулистий берег ставка. Лебідь тоді з грізним шипінням примчав на допомогу, і обоє птахів швидко відпливли від берега на глибінь, супроводжувані гучним і злобним псячим брехом. Добермани аж захлиналися від люті, проте ввійти в воду не ризикнули.

А тепер злопам’ятні лебеді були у своїй стихії, тоді як пси – навпаки. За кілька метрів від плота з настовбурченими котами лебеді перетяли шлях німецьким зайдам і зі щирим завзяттям взялися їх сильно та влучно довбати своїми масивними дзьобами: по носах, по очах, по тімені! Гучне жалісне скавчання з-над водного плеса не долинуло до ставки гауляйтера – прибережні верби й очерет надійно глушили звук. Коли єфрейтори Андерс і Болєн, наобіймавшись за кавою, звернули увагу на тривалу відсутність увірених їм службових псів, до берега ставка вже прибило два неживі собачі тіла зі скривавленими черепами й передсмертно вибалушеними очима.

Лебеді з пташенятами того ж вечора перебралися на річище Усті аж по той бік замку, подалі від злих псів та їхніх господарів, а Мурко з Маськом були потроху віднесені на плоті вечірнім південним вітерцем і благополучно висадились на протилежний берег ставка. Легенду про їхній відважний подвиг рівненські коти і сьогодні з гордістю переказують своїм нащадкам.

04.01.2022

Джерело: zbruc.eu.

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Олександр Ірванець. Котяча партизанка

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

90-ті, нульові й непокаране зло у романі «Хазяїн» Маркіяна Камиша

Маркіян Камиш — добре відомий читацькій спільноті як сталкер і автор романів про Чорнобильську зону. У його новій книзі «Хазяїн» не буде Чорнобиля, але будуть ландшафти української Півн

У Харкові перейменували вулиці на честь Семенка, Йогансена й Ушкалова

У Харкові перейменують 48 вулиць та 3 станції метрополітену. Про це повідомили на сайті Харківської міської обласної адміністрації.
На мапі Харкова будуть зокрема такі вулиці:

 вул. Гр

У Києві музей Булґакова знову облили червоною фарбою

19 липня будівлю Київського літературно-меморіального музею Булґакова облили червоною фарбою. Про це музей повідомив на своїй фейсбук-сторінці.
«Замість поваги до закону, участі у грома

Завдяки проєкту «Вільні читають українською!» вдалося зібрати 20 тисяч книжок

У межах всеукраїнського проєкту «Вільні читають українською!» вдалося зібрати близько 20 тисяч книжок для поповнення бібліотек та створення мобільних книжкових куточків у 6 деокупованих

У Мелітополі росіяни незаконно утримують журналістку Ірину Левченко

Журналістку з Мелітополя Ірину Левченко незаконно утримують в одній з катівень у місті. Про це повідомило медіа «Новини Приазовʼя».
За словами сестри журналістки Олени Руденко, Ірину дв

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"