Олег Яськів. Хмари як бароко

Ми вирішили зробити останню зупинку перед в’їздом у зону фронту. Ті закурили, я ж просто спостерігав за їхнім мовчанням. У такій дорозі цигарки смакують навіть тим, хто не палить. Свою я відклав до прибуття.

Олег Яськів, капітан 103-ї окремої бригади сил ТрО ЗСУ, проректор Українського католицького університету, директор Центру Шептицького
Але головною причиною нашої зупинки саме зараз і саме тут були хмари. Немов незбита перина з пір’ям, що заледве утримувалося на мотузках водяного пилу, вони низько громадились над горизонтом, наче проводжаючи нас. «Схожі на гори», – подумав я і всміхнувся. «Як білі слони», – процитував про себе улюблене оповідання.
Але вголос озвався Художник. Він бачив, куди я дивлюсь, та й, зрештою, не було іншого місця, куди можна було б довго і зачаровано дивитися. «Барокові хмари», – промовив він, видихаючи хмарку диму.
Третій, Зламана Нога, який ще не відійшов від травми і помітно накульгував, підвів голову від роздумів і щойно тепер побачив ці хмари. Він їхав в один бік уперше – ми мали невдовзі повернутися, а його залишити. Тому можна було пробачити таку його злочинну неуважність до цих розкішних, немов рубенсівські жінки, хмар.
Про жінок ми не говорили. У такій дорозі про них краще думається, ніж говориться. От закінчиться це все, повернемося – отоді й поговоримо про них уголос, думали ми. Я дивився на Зламану Ногу, його невелику, але вперту статуру, спокійне, немов після масажу-у-спа, обличчя. «І ти маєш повернутися, – думав я, – бо ти вмієш підіймати гроші, робити успіх там, де раніше була лише нудна бюрократія і шкільні лінійки, давати дітям матеріальну мрію і реальні шанси її досягнути». «І ти, Художнику, також повинен повернутися, бо таких, як ти – старих, зморщених померлими друзями, допізніми розмовами, виставковими частуваннями, рок-н-ролом у пластмасових колонках – ми маємо повернути додому цілими. І натхненними. Хоча б такими, як Зламана Нога, що в сини пасує не лише тобі, а навіть і мені», – продовжував я розкурювати свої думки, поки ті двоє курили свої смачні цигарки.
Ми, немов герої Едварда Гоппера, тепер нерухомо дивилися на ті хмари, намагаючись зауважити їхні найменші видозміни. «Нам так у художній школі викладач говорив», – тихо пояснив Художник. «А й справді, до бароко ніхто на них і не задивлявся як слід», – підтвердив я. «А на цих можна спати. Мріяти про жінок. Слухати Шопена», – вечірнє сонце обдавало мене теплом. «Чому Шопена, а не Баха?» – перепитав Художник. «Та хто його знає? – відповів я. – У юності я коли слухав класику, то вмощувався на своєму глибокому кріслі так, щоб видно було хмари, і ніхто не міг заходити до кімнати, бо я розпочинав своє таїнство з музикою. І тоді найкраще пасували ноктюрни Шопена. Я ще думав при цьому, що ці хмари неодмінні у часі і що вони завжди будуть, розчинятимуться і повертатимуться, треба лиш мати сили помічати їх».
Я помовчав. Скоро ми зустрінемося з командиром. Я подарую йому книги. Щоби мав що читати, коли напруга стихатиме і втома важкими снами вкладатиметься поряд. Я залишу у нього Зламану Ногу – нехай здобуває бойовий досвід володаря пташок, він сам хотів, а доля таких любить. Я повезу назад Художника – нехай намалює портрети найвідважніших побратимів і обов’язково жінок посеред них. Він зробить цю серію колекційною і краще за інших, адже знає, що таке дорога, розуміє, за що кожен опиниться на портреті, і вміє помічати хмари. А ще колись він створить для командира екслібрис – такий, щоб навіть через багато років після завершення цієї війни кожен, хто гортатиме його книги, розумів, що то за честь і ласка були служити з ним.
«А ці хмари і справді навдивовижу такі, як були тоді, при Шопені. Таке от бароко», – всміхнувся я. «Поїхали, хлопці», – я відвів голову і подивився вздовж дороги, яка вела на схід.

Оригінал статті на НСПУ: Олег Яськів. Хмари як бароко
Блог
У «Фоліо» пояснили, чому надрукують книжку, від якої відмовилося видавництво ЖупанськогоВидавництво «Фоліо» надрукує книжку «Легенди Смарагдового острова», співавторами якої є Васіліса Мазурчук (Трофимович) і Віталій Кривоніс. Про це на своїй фейсбук-сторінці повідомив ген
Анджеліна Джолі про Вікторію Амеліну: Ми в неоплатному боргу перед усіма, хто ризикує життямПід час урочистої церемонії вручення нагороди Trophée Chopard на Каннському кінофестивалі акторка і гуманітарна діячка Анджеліна Джолі вшанувала пам’ять митців, які загинули внаслідок в
Пішла з життя мовознавиця Марія ПлющУ віці 99 років померла мовознавиця і професорка Марія Плющ. Про це повідомили на сайті факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка державного універ
Через бойкот письменників вручили всі премії PEN America Literary Awards, окрім однієїУ Нью-Йорку відбулася 61-ша церемонія вручення літературних премій PEN America — одна з найважливіших літературних подій США. Про це повідомили на сайті американського PEN.
Впродовж веч
Лавреаткою літературної премії Європейського Союзу 2025 року (European Union Prize for Literature, EUPL) стала італійська письменниця Ніколетта Верна, її нагородили за роман «Дні скла».
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.