Обличчя Криму: книжки про минуле і теперішнє нашого півострова
2023-05-18 07:00:00 Олена Лисенко

18 травня вшановуємо пам’ять жертв геноциду корінного народу Криму і згадуємо понад 200 000 киримли, яких у 1944 році депортувала радянська влада. Хтось з них повернувся додому, а хтось загинув чи осів у регіонах депортації. На жаль, з 2014 року кримці були змушені знову лишити дім (знову через росію) і відправитись в тимчасовий екзиль. Попри анексію, Крим продовжує бути героєм і місцем дії української літератури. Щоб пізнати історію та культуру півострова і познайомитись ближче з його буттям, ми підготували для вас добірку книжок про Крим, які вийшли за останній час.

Дім солі

Тараторіна С. «Дім солі» роман / Світлана Тараторіна. Харків: Vivat, 2023. – 560 с.

Роман Світлани Тараторіної «Дім солі» — це постапокаліптичне фентезі й альтернативна історія Криму — батьківщини авторки. Книжка присвячена бабусі письменниці, яка чекає на повернення додому.

Назва роману невипадкова. Тараторіна розповідає нам про сонячний Кіммерик — півострів, де після захоплення Старшими Братами стаються техногенні катастрофи, які називаються «Спалахами». Так півострів перетворюється у посушливий Дешт. Кіммерик потерпає від суеру — солоної води землі, мутагену, що перетворює звичайних людей на «засолених». В одному зі своїх інтервʼю авторка зізналась, що придумала цей образ, коли дізналася про припинення постачання дніпровської води до Криму з України. Тож не дивно, що одна з героїнь роману каже: «Чужої води можна пити не більше, ніж чотири ковтки».

Окупанти змушені ховатися на своїй науковій станції й намагаються зрозуміти причини Спалахів. Виявляється, що суер вражає не всіх людей — імунітет має воїн Талавір і хлопчик Бекір, який живе з мамою-лікаркою. А врятувати людство може тільки «Золота Колиска» — напівміфічна реліквія, на пошуки якої відправляються Старші Брати, духи Кіммерику і мутовані потвори. Хто її здобуде, у руках того й опиниться влада над півостровом.

Світлана Тараторіна використала у книжці алюзії на інші художні твори у жанрі фентезі й альтернативної історії, а також — на фільми про постапокаліптичне майбутнє. На сторінках цієї епопеї (бо тут їх 560) впізнаємо покликання на Джорджа Орвелла зі старшими братами, кадри чи сторінки з «Дюни» Френка Герберта, пригадуємо батальні сцени із «Зоряних воєн».

Цей роман непросто дається, якщо ви новачок у жанрі. З першої ж сторінки текст кидається на читача — складні слова, закони, постапокаліптичні явища і нова реальність, до якої треба звикнути.

Але цей роман побудований не лише на алюзіях й відсиланнях до інших художніх творів. У ному також присутні чимало паралелей з сучасністю та історією Криму. Згадується, наприклад, 1944-й — рік депортації кримських татар. У романі зустрічаються слова з кримськотатарської мови, Тараторіна також пише про традиції, міфи й легенди півострова. Для неї це важлива частина знайомства українського читача з незнаним досі та забутим Кримом.

Купити книжку.

Загублений острів. Книга репортажів з окупованого Криму

Гуменюк Наталія Загублений острів. Книга репортажів з окупованого Криму / Наталія Гуменюк. Львів : Видавництво Старого Лева, 2020. — 312 с.

Крим став першою жертвою росії у війні проти України. Журналісти створюють репортажі, інтервʼю і фіксують спогади усіх, хто бачив російське вторгнення на власні очі.

Наталя Гуменюк — українська журналістка. Впродовж 2014-2019 років вона їздила в окупований Крим, щоб зібрати свідчення людей — докази російської агресії. Після окупації Крим став для нас островом — відірваним політично, культурно та інформаційно.

Авторка каже:

Не розповідати про реальність Криму для мене і означає — віддавати його, погоджуючись на статус кво. Так, звісно, можна чекати, поки туди якось легально заїде якесь велике західне медіа, але все ж таки це не їхня історія, і не їхня рана.

Вона наголошує, що ситуація в Криму постійно змінюється, тому ми не можемо фіксуватися лише на подіях 2014 року. Потрібно тримати руку на пульсі й підтримувати звʼязок з нашими людьми в окупації, розповідати їхні історії не лише українцям, а й усьому світу.

Герої книжки — громадські активісти, вчителі української мови, українські військові у відставці, киримли, родичі Олега Сенцова та інших безпідставно заарештованих. Ситуація на півострові постійно погіршується: кримців змушують оформлювати російський паспорт, знімати українські автомобільні номери, забороняють вести бізнес і сповідувати іслам. Киримли звинувачують у тероризмі та екстремізмі, кидають у вʼязниці й неправомірно судять.

Сепаратисти збирають гіркі плоди «Кримської весни», деякі активісти продовжують вірити в Україну і чекати на визволення, але більшість респондентів мириться з реальністю і звикає до життя за законами орди.

Купити книжку.

За перекопом є земля: Кримський роман

Левкова А. За перекопом є земля: Кримський роман / Анастасія Левкова. К: Лабораторія, 2023. – 392 с.

Авторка роману «За перекопом є земля» — координаторка літературного конкурсу «Кримський інжир / Qırım inciri» і співупорядниця однойменних антологій української та кримськотатарської прози, поезії, перекладів. Робота і творчість письменниці міцно переплелися з півостровом. За її словами, ця книжка — ода Криму, вона охоплює період з 1990-х років й до окупації півострова 27 лютого 2014 року.

Головна героїня і нараторка — дівчина, у венах якої тече російська кров, а її сімʼя має сумнівне минуле. Дідусь — колишній підполковник КГБ. Водночас вона дружить з українкою Альоною і киримли Алією. Читачі проходять разом з героїнями етапи дорослішання і становлення. Ми бачимо, як з маленької та інфантильної дівчинки постає свідома громадянка. Її вибір — бути українкою, попри історію власної сім’ї.

Назва роману заперечує кримську приказку «За Перекопом землі немає». Вона пояснює відірваність півострова і материка, політичну і культурну сепарацію, у якій довгий час жив Крим.

Найстрашніше те, що для українців ця приказка теж була актуальною: авторка вважає, що нікого не цікавила земля за перешийком. Українців цікавив Крим як море і курорт. Життя кримців, киримли, караїмів не мало привʼязки до загальноукраїнської культури й суспільства.

Про цілковите незнання українцями Криму авторка пише в романі так: «Кримські друзі писали: жах-жах – триколор над Радміном, незрозумілі військові на вулицях, на питання відповідають, що неуповноважені відповідати. Друзі з материка писали таке, що стало ясно: вони нічого, геть нічого не знають про події в Криму».

27 лютого життя півострова змінилося, кримці були змушені вибирати: виїхати на материк, залишитись в окупації й чекати на звільнення, або ж стати частиною злочинної системи. Кожен робить свій вибір.

У романі є дружба, перше кохання, сімейна історія, яка часто переплітається з історією народу, дорослішання і спроба дати відповідь на питання: «хто я?». На території півострова співіснують різні культури, мови й етноси. До 2014-го року вони намагалися давати раду самі собі. Після перемоги над росією ми ніколи не залишимо Крим за перекопом, бо кримці вже зараз невіддільна частина українського суспільства.

Роман має реальних прототипів. Авторка взяла близько 200 інтервʼю у кримців, щоб сформувати цілісний образ півострова. Літературознавець Ростислав Семків називає роман культурологічним і етнографічним, бо основна увага тут присвячена ідентичності: українській, кримськотатарській і «ватній».

Купити книжку.

Кримський інжир / Qırım inciri

Кримський інжир. Чаїр / Qırım inciri. Çavir. Упор. Алім Алієв, Анастасія Левкова. Львів: Видавництво Старого Лева, 2021. — 632 с.

Ми вже згадували, що координаторка конкурсу «Кримський інжир / Qırım inciri» Анастасія Левкова. Щороку в підсумку цього проєкту виходить однойменна антологія у Видавництві Старого Лева. До книжки входять прозові та поетичні твори, дитяча література про Крим українською мовою, також проза і поезія кримськотатарською мовою. А ще перекладні художні твори з української на кримськотатарську мову та навпаки.

Різноманіття жанрів дозволяє почути голоси сучасної літератури й дізнатися більше про культуру та життя Криму: окупованого і того, який ми памʼятаємо до 2014-го року.

У 2022-му році переможців конкурсу визначали Андрій Курков, Катерина Калитко, Джамала, Мар’яна Савка, Севгіль Мусаєва, Ахтем Сеітаблаєв та інші діячі культури. У номінації «Поезія українською мовою про Крим» переміг вірш Валерії Сєргєєвої «Відмикаєш вертеп із Сокиринців». А «Трамонтана» Юлії Ілюхи стала переможницею у змаганні прозових книжок про Крим українською мовою. Ці твори незабаром увійдуть до однойменної антології «Кримський інжир. Куреш». Кураторка проєкту Анастасія Левкова пояснила, що куреш — це традиційне спортивне змагання киримли на поясах, воно відсилає читачів до воєнної теми цьогорічної антології.

Купити книжку.

Крим Керіма

Смирнова Н. Крим Керіма / Наталія Смирнова, ілюстр. Людмила Стецька.. К: Портал, 2021. — 96 с.

Книжка «Крим Керіма» зʼявилась також завдяки згаданому конкурсу «Кримський інжир». Видавництво «Портал» звʼязалося з фіналісткою Наталією Смирновою і замовило книгу для дітей про геноцид киримли радянським союзом. Авторка досліджувала не тільки історію і причини депортації кримських татар, а вивчала культуру, традиції, побут, ремесла і кухню киримли. Саме про це розказує читачам 12-річний Керім, поки його народ переживає одну з найскладніших сторінок у своїй історії.

Наталія Смирнова зізналась, що не могла у тексті написати прямо про причини депортації, адже ні маленький Керім, ні його тато, ні дідусь їх не знали. Киримли виселяли з домівок у товарняках, і родина Керіма теж пережила цей досвід. Попри несправедливість, смерті, нестачу їжі й води, ці люди продовжували вірити у краще. Дідусь Керіма Асан стає у повісті втіленням мудрості та порядності. Його образ нагадує Мойсея, доля якого привести свій народ додому, після блукання пустелями. Він розповідає онуку легенди й притчі, передає мудрість і виховує патріотизм. Дідусь каже: «Коли ми разом — нам все під силу».

Керім оповідає про історичні події подекуди наївно — так, як це робить дитина. У повісті описані традиційні обряди киримли — ми їх бачимо очима хлопчика, опиняємося на весіллі, вчимося народних пісень і танців.

Попри складну тему, яку важко проговорювати з дітьми і дорослими, ця книжка життєствердна. Вона про надію і перемогу, про важливі істини, які ненавʼязливо рекомендують нам триматися разом, щоб протистояти ворогу. Авторка пояснює тут і причини згуртованості киримли, їхнього прагнення не втратити себе остаточно, зберегти свою ідентичність.

Діти й дорослі, які зараз перебувають поза межами дому, мають памʼятати, що добро завжди перемагає зло, а чесність винагороджується сторицею. І вимушена еміграція або життя в окупації — це випробування, які потрібно пережити й не втратити власну ідентичність і людяність.