Ніна Головченко. Про метамодернізм (думки вголос)

Ніна Головченко. Про метамодернізм (думки вголос)

Здається, час гламурно-нав’язаного шоу-бізнесу типу Марув / Паш / Кошевой (як би цього «артіста» не всовували у кліпи Пономарьова коштом 95-го кварталу) та ін. із його псевдоцінностями минув?..

Як минув час красівих
дєвочєк-ведучих, типу Оксани Марченко, що «бойко» читають відшліфовані
редакторами тексти, але не мають особистої потуги, — просто мають грошовитих
«пап», типу Медведчука (правда, залишки отаких дєвочєк ще упхнули в
#єдині_новини, через що їх часом неможливо дивитися).

Так само минув час
перекрашених, типу Влащенок і Гончарових, що неприхованою стервозністю та
кулуарними шляхами все ще тримаються за TV, але нічого посутнього в новій
реальності сказати не в змозі.

На часі – нова українська
ЩИРІСТЬ, яка не цурається теми війни, окупації, волонтерства, ЗСУ,
добровольців, тероборони, і ОСОБИСТОСТІ.

Я про музикантів —
Тараса Компаніченка, Андрія Хливнюка, Юркеша, Сергія Фоменка, Святослава
Вакарчука, Івана Леньо, Тараса Тополю…

Про ведучих – фахових
особистостей, які здатні мислити та аналізувати у прямому ефірі, а не по
написаному: Мирославу Барчук, Дмитра Хоркіна, Галину Бабій, Любу Морозову,
Ларису Губіну, Андрія Сайчука, Павла Рольника, Олексія Близнюка, Світлану
Орловську, Миколу Княжицького, Віталія Портнікова, Віталія Ковача, Сергія
Руденка, Ірину Ваннікову. І навіть Олену Курбанову (я стерв не шаную, але ця
дівчина стрімко розвивається і зберігає щирість у кадрі).

Про письменників, які
не склали руки. Хтось у теробороні – Борис Гуменюк, Сергій Пантюк, брати
Капранови, Мальва Кржанівська. Хтось у ЗСУ (Артем Чех, Роман Семисал), хтось
волонтерить (Сергій Жадан). Хтось в облозі чи під сиренами (Сергій П’ятаченко, Антон Санченко) виставляє
акценти на хаотичному чи монополізованому інформаційному полі. Чи емоційно, але
чесно (як Андрій Кокотюха), у тилу, реагує на вияви рашизму. Чи просто,
ошелешений, замовк…, сподіваюся, не назавжди. А хтось працює в закордонному
інфопросторі (Оксана Забужко, Ірина Цілик, Олександр Михед, Мар’яна Савка…)

Звісно, що це мої
пріоритети, «моя бульбашка», хтось може цей перелік продовжити чи спростувати.
Але я навела цей ілюстративний ряд у зв’язку
з наступною тезою.

Антон
Санченко днями заінтригував формулюванням, де позначив, як на мене, нинішнє
протистояння псевдо і справжніх цінностей не лише в царині держав — РФ та
Україна, а й у царині культури: «Якщо вже про стилі, то це війна бароко проти
постмодерну».

Як на мене, Україна
перебуває на гребні метамодернізму (пост-постмодернізму чи цифромодернізму),
культурі, що в модерній формі (чого тільки варті уміння наших бійців щодо
застосування новітніх технологій  у
бою!), у жорсткій реальності піднімає й утверджує на новій романтичній хвилі
21-го століття справжні, насамперед національні, українські, а також
загальнолюдські цінності: Добро, Тепло, Взаємодопомога, Єднання, Жертовність,
Терпіння, Любов до ближнього… Цей етап української біографії овіяний і патосом
трагедії / страждання, і стоїцизмом, і жертовністю, і героїзмом, але й гумором,
іронією, сатирою. Без такого розлогого спектру емоцій вистояти складно.

Так, це боротьба
справжнього із фальшивим, демократичного з тоталітарним, оригінальних,
естетично цінних і етично значущих образів і цінностей з удаваними й облудними
пріоритетами.

Отож, народжується нація,
її дух, формується її екзистентність, народжується нова якість суспільства, і
народжується новітнє українське мистецтво. Наше головне завдання тепер — не
втратити, встояти, утримати цю висоту, розвивати й пишатися!

Пишатися і кіборгами з
Маріуполя, і котиком / півником із Бородянки, і «Червоною калиною» з далекого,
але дуже символічного 1914 року.

(До слова, дослідниця метамодернізму Тетяна Гребенюк твердить і про англійські джерела цього явища. Отож, і тут без Боріса Джонсона не обійшлося, а отже, ми у гарному товаристві).

Фото — facebook.com

dotsent.golovchenko

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Ніна Головченко. Про метамодернізм (думки вголос)

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Продовження попаданки!

Усім привіт! 

Оновлення книги Академія дружин драконів вже на сайті! 

 

                        Запрошую до прочитання 

поціновувачів фентезі,

Досьє на персонажа

Ім’я: Белла

Фамілія: Франкс

Рід: Франкс

Країна: Україна (перебування в цей момент)

Вік: 16

Ріст: 165 см

Характер: хитра; весела; вигадлива.

Родичі: Ян Косориконіг – зведений брат ; Ольга Косориконіг – опікун.

Сильні

Не варто проходити повз)

Ваша підтримка дуже важлива для мене)Підтримайте мене та цю книгу)І деякий подарунок для вас)

Няня по зальоту

Оце я потрапила! Так, саме такі думки завітали до мене в голову, коли я дізналася, що мені доведеться підміняти

Я теж хочу собі принца!

Привіт всім) Останнім часом мене тягне на історії про королівства)) Як тільки я дочитала до останньої випущеної глави книжку Юліанни “Та єдина, яку він шукав”, то одразу почала шерстити букнет на ще щось подібної тематики

Нова обкладинка та трішки перчику)

Слава Україні! 

Шановні читачі, хочу повідомити, що історія

“День студента”

отримала нову обкладинку! Ось так вона виглядає зараз)  

Також хочу поділитися враженнями про книгу, яку нещодавно почала

Перейти до блогу

Нові автори

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Діана Анджейчик Кількість робіт: 6 Денис Нарбут

Народився 13 березня 1985 року в м.Армянськ (АР Крим, Україна). Після смерті батька, переїхав з матір’ю та братом в м.Вознесенськ, Миколаївська обл. Публікуватися почав з 16 років у друкованих газетах, книгахзбірниках, альманахах у м.Вознесенськ та м.Миколаїв та інтернетпорталах України. Протягом тривалого часу писав мало. З середини 2020 року повернувся до активного написання віршів та публікацій. […]

Ірина Каспрук

Я – Ірина Каспрук. Поетеса, авторка поетичної збірки “Вплітаючи квіти у своє волосся”. Друзі часто називають мене Сонячна, тому більше моєї поезії ви знайдете у соцмережах за #sonyachna. Детальніше ознайомитись з моєю творчістю можна ось тут : https://www.facebook.com/irkaspruk/

Камелія Кількість робіт: 8 Перейти до "Нові автори"