Ніна Головченко. Про метамодернізм (думки вголос)

Ніна Головченко. Про метамодернізм (думки вголос)

Здається, час гламурно-нав’язаного шоу-бізнесу типу Марув / Паш / Кошевой (як би цього «артіста» не всовували у кліпи Пономарьова коштом 95-го кварталу) та ін. із його псевдоцінностями минув?..

Як минув час красівих
дєвочєк-ведучих, типу Оксани Марченко, що «бойко» читають відшліфовані
редакторами тексти, але не мають особистої потуги, — просто мають грошовитих
«пап», типу Медведчука (правда, залишки отаких дєвочєк ще упхнули в
#єдині_новини, через що їх часом неможливо дивитися).

Так само минув час
перекрашених, типу Влащенок і Гончарових, що неприхованою стервозністю та
кулуарними шляхами все ще тримаються за TV, але нічого посутнього в новій
реальності сказати не в змозі.

На часі – нова українська
ЩИРІСТЬ, яка не цурається теми війни, окупації, волонтерства, ЗСУ,
добровольців, тероборони, і ОСОБИСТОСТІ.

Я про музикантів —
Тараса Компаніченка, Андрія Хливнюка, Юркеша, Сергія Фоменка, Святослава
Вакарчука, Івана Леньо, Тараса Тополю…

Про ведучих – фахових
особистостей, які здатні мислити та аналізувати у прямому ефірі, а не по
написаному: Мирославу Барчук, Дмитра Хоркіна, Галину Бабій, Любу Морозову,
Ларису Губіну, Андрія Сайчука, Павла Рольника, Олексія Близнюка, Світлану
Орловську, Миколу Княжицького, Віталія Портнікова, Віталія Ковача, Сергія
Руденка, Ірину Ваннікову. І навіть Олену Курбанову (я стерв не шаную, але ця
дівчина стрімко розвивається і зберігає щирість у кадрі).

Про письменників, які
не склали руки. Хтось у теробороні – Борис Гуменюк, Сергій Пантюк, брати
Капранови, Мальва Кржанівська. Хтось у ЗСУ (Артем Чех, Роман Семисал), хтось
волонтерить (Сергій Жадан). Хтось в облозі чи під сиренами (Сергій П’ятаченко, Антон Санченко) виставляє
акценти на хаотичному чи монополізованому інформаційному полі. Чи емоційно, але
чесно (як Андрій Кокотюха), у тилу, реагує на вияви рашизму. Чи просто,
ошелешений, замовк…, сподіваюся, не назавжди. А хтось працює в закордонному
інфопросторі (Оксана Забужко, Ірина Цілик, Олександр Михед, Мар’яна Савка…)

Звісно, що це мої
пріоритети, «моя бульбашка», хтось може цей перелік продовжити чи спростувати.
Але я навела цей ілюстративний ряд у зв’язку
з наступною тезою.

Антон
Санченко днями заінтригував формулюванням, де позначив, як на мене, нинішнє
протистояння псевдо і справжніх цінностей не лише в царині держав — РФ та
Україна, а й у царині культури: «Якщо вже про стилі, то це війна бароко проти
постмодерну».

Як на мене, Україна
перебуває на гребні метамодернізму (пост-постмодернізму чи цифромодернізму),
культурі, що в модерній формі (чого тільки варті уміння наших бійців щодо
застосування новітніх технологій  у
бою!), у жорсткій реальності піднімає й утверджує на новій романтичній хвилі
21-го століття справжні, насамперед національні, українські, а також
загальнолюдські цінності: Добро, Тепло, Взаємодопомога, Єднання, Жертовність,
Терпіння, Любов до ближнього… Цей етап української біографії овіяний і патосом
трагедії / страждання, і стоїцизмом, і жертовністю, і героїзмом, але й гумором,
іронією, сатирою. Без такого розлогого спектру емоцій вистояти складно.

Так, це боротьба
справжнього із фальшивим, демократичного з тоталітарним, оригінальних,
естетично цінних і етично значущих образів і цінностей з удаваними й облудними
пріоритетами.

Отож, народжується нація,
її дух, формується її екзистентність, народжується нова якість суспільства, і
народжується новітнє українське мистецтво. Наше головне завдання тепер — не
втратити, встояти, утримати цю висоту, розвивати й пишатися!

Пишатися і кіборгами з
Маріуполя, і котиком / півником із Бородянки, і «Червоною калиною» з далекого,
але дуже символічного 1914 року.

(До слова, дослідниця метамодернізму Тетяна Гребенюк твердить і про англійські джерела цього явища. Отож, і тут без Боріса Джонсона не обійшлося, а отже, ми у гарному товаристві).

Фото — facebook.com

dotsent.golovchenko

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Ніна Головченко. Про метамодернізм (думки вголос)

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Завдяки проєкту «Вільні читають українською!» вдалося зібрати 20 тисяч книжок

У межах всеукраїнського проєкту «Вільні читають українською!» вдалося зібрати близько 20 тисяч книжок для поповнення бібліотек та створення мобільних книжкових куточків у 6 деокупованих

У Мелітополі росіяни незаконно утримують журналістку Ірину Левченко

Журналістку з Мелітополя Ірину Левченко незаконно утримують в одній з катівень у місті. Про це повідомило медіа «Новини Приазовʼя».
За словами сестри журналістки Олени Руденко, Ірину дв

Дорослішання з «Паннами»: підліткова серія Ольги Купріян

Книжкові серії про школярів і школярок, які разом проводять час, втрапляють у халепи, вигадують круті штуки, стикаються з викликами, а головне — укупі дорослішають і розвивають свою дру

Стрічка «Сірі бджоли» стала найкращим ігровим фільмом Одеського міжнародного кінофестивалю

Найкращим українським повнометражним ігровим фільмом Національної конкурсної програми XV Одеського міжнародного кінофестивалю визнали «Сірі бджоли» Дмитра Мойсеєва.
Фільм розповідає про

У Німеччині з об’єднання журналістів виключили автора книжок про путіна

Німецьке об’єднання журналістів Netzwerk Recherche виключило зі своїх лав режисера-документаліста та письменника Губерта Зайпеля. Про це повідомило видання ZEIT ONLINE.
Губерт Зайпель є

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"