Нон-фікшн, який ми заслужили: книги 2021-го року 

Нон-фікшн, який ми заслужили: книги 2021-го року 

Літературний критик Євгеній Стасіневич ексклюзивно для Читомо вибирає й коментує свій вибір найкращих — тобто найсвіжіших, найоригінальніших — нехудожніх книг року, що минає. Тут знайшлося місце як книжкам українським, так і перекладеним, як класиці гуманітарних досліджень, так і новим несподіваним виданням, що, на думку критика, мають непогані шанси пережити час свого виходу. 

Отже, нон-фікшн 2021-го року виглядає ось як.   

Після війни

Тоні Джадт, Після війни. Історія Європи від 1945 року. — Наш Формат, 2020. Пер. Катерина Зарембо

Замість будь-яких стислих чи коротких історій світу слід прописувати майже тисячасторінковий Postwar, «Історію Європи від 1945 року»: як приклад зухвалості та доброчесності. Оскільки Джадт доводить оповідь і аналіз до 2005-го, то в середньому на кожен післявоєнний рік припадає по півтора десятка сторінок; навіть отак це вже виглядає переконливим. Від «світанку “холодної війни”» через «добу добробуту» і «применшених очікувань» — до «розщеплення Європи» та «Європи як способу життя»: американський історик британсько-єврейського походження, що в анамнезі має кібуци, Кембридж і Париж 70-х, не так витворює широкі панорами, як реконструює те, що для багатьох іще й не стало історією; тим направду сильніший опір матеріалу. Окрема унікальність — посилена увага до східної Європи: Польща, Угорщина, Чехословаччина, Румунія, Балкани. 

 

Там, де Джадт виступає публічним інтелектуалом, він може помилятися (таким є податок на цей рід діяльності), проте як історик він велетенський. Компетентна критичність, що інкрустована емпатією та обрамлена дисципліною. 

Купити книжку.

Я — мене — мені… (і довкруги)

Ю. Шевельов (Юрій Шерех), Я — мене — мені… (і довкруги). — Х.: Видавець Олександр Савчк, 2021. 

Зрозуміло, що будь-яке видання, де значиться «Шевельов», майже автоматично може потрапляти в списки «най»: такими фігурами не лише не розкидаються, — тут і по довгому розмислу не знаєш, кого можна поставити поруч; хіба кілька фігур з давніших часів. Спеціаліст найсерйознішого класу одразу в кількох сферах (мови, література, театр), уламок «великих 20-х». Так, це перевидання другої частини шевельовських спогадів, із підзаголовком «В Європі» (перша частина — «В Україні»). Але, по-перше, попередніх видань на ринку давно не знайти, по-друге, кількість і якість приміток (а їх більше півтори тисячі) та фотографій (три сотні з гаком), підготовлених упорядниками, викликає шанобливе отетеріння, перетворюючи книгу на окреме явище і на полі коментування/ілюстрування, і на території перевидань. А по-третє, це не просто «канонічна» друга частина: сюди додавно «Зустрічі з Романом Якобсоном», що давно б уже мали стати основою серіалу про «холодну війну інтелектуалів», та післямову одного з упорядників, Сергія Вакуленка, яка насправді є спробою реконструювати міфічний третій том («В Швеції — В Америці»). Як її не крутіть, книжка — грандіозна.   

Купити книжку.

Об’єднання митців artes (1929-1935) та інші історії львівського модернізму

Пйотр Лукасевич, Об’єднання митців artes (1929-1935) та інші історії львівського модернізму. — Л.: Центр міської історії Центрально-Східної Європи, 2021. Пер. Андрій Бояров

Книга-альбом, колекція запаморочливих ілюстрацій, рідкісних і подекуди незнаних (всього їх тут понад три сотні), але передовсім польська монографія, що вийшла ще 1975-го року, стала класикою, а тепер перекладена українською, доповнена та відкоментована Андрієм Бояровим. Тобто не лише хрестоматійне дослідження, а й дещо перепрочитане і доукомплектоване; рідкісна річ. З одного боку, міжвоєнне інтернаціональне мистецтво Львова, тобто таки львівський (а не польський чи український) модернізм і авангард, фактаж і хронологія, панорама. З іншого ж, небезпроблемна (чи бувають інші?) історія мистецтв, писана на дослідницькому та інтелектуальному куражі, чиє створення саме вже потребує стати героєм книги. Подружжя Сельських, Ковжун, Хвістек і Фоґель, Стренг і Ган, Левицький і Музика, Ліллє: можна дивитись на це крізь призму логіки арт-середовищ, можна — як на частину глобального або ж інваріант «окремого» модернізму, можна — проводячи аналогії з тим українським мистецтвом, яке перепиняється в Харкові та Києві плюс-мінус саме тоді: у 1929-му. Хоча знати цю монографію не тільки можна, а — необхідно. 

 

І незайвим буде паралельно гортати нещодавно перекладену роботу Мирослава Шкандрія «Авангардне мистецтво в Україні», концептуально може закоротитись.  

Крім «Кобзаря». Антологія української літератури 1792-1883

Михайло Назаренко, Крім «Кобзаря». Антологія української літератури 1792-1883. У двох частинах. — К.: Laurus, 2021.

Важко сказати, коли востаннє щось подібне траплялось з історією української літератури. Може, наприкінці 90-х, коли ще працювала Соломія Павличко. Ненатужна актуалізація бозна-коли написаних текстів (а іноді — й ніколи небачених навіть філологами), стрімке перепрочитування, аргументований, але без перевантажень аналіз. Михайлові Назаренку вдалося те, про що так часто говорять, та чого майже ніколи не досягають: гальванізувати і збадьорити наше класичне 19 сторіччя. Гоголь, Квітка, Костомаров, Барвінок, Франко, — а поруч Капніст, Духнович, Федькович, Стороженко, Падура. А ще ж стиль викладу, легкість, однак не легковажність: «Можливо, для української культури було би навіть краще, якби генієм виявився Куліш, а не Шевченко», «Устиянович фантазував якраз у дусі свого часу — свого західноєвропейського часу». Хоча з концептулізаціями тут, на відміну від більш механічного «Поховання на могилі», теж усе гаразд: шлях літератури від «малоросійства» до «українства», де важать деталі та зовсім неочевидні внутрішні нурти. Ну і тексти, першоджерела, такий затишний у своїй впізнаваності формат антології. Проте — антології критичної. Великий обсяг, велика справа.  

Купити книжку.

Епістолярний монолог

Епістолярний монолог. — Д.: Коло, Ярослав Стешенко, Епістоляр 2021. Упорядкував Євген Пшеничний 

Бувають красиві книжки, бувають вигадливі, а бувають — захмарні, книги-фетиші, коли сказати «реальний витвір поліграфічного мистецтва» точно не буде гіперболою. «Епістолярний монолог», що абсолютно заслужено здобув Ґран-прі цьогогорічного БукФоруму, може збити з ніг одразу кількома своїми рівнями: Ярослав Стешенко — онук Старицького й один із засновників модерного українського книгознавства, той, хто зміг не піти в табори наприкінці 20-х, але таки загинув на Колимі в 1939-му; некабінетна біографія кабінетного вченого. Бібліограф та бібліофіл, і видання, отже, виходить подвійно бібліофільським: продукт фанатиків, що розказує про фанатика-попередника. Адже скрізь тут вклеєні обкладинки тогочасних журналів, екслібриси (які Стешенко колекціонував), копії документів. Листи книгознавця до Дорошенка, Ернста, Чистякова. А поруч Зеров, Перетц, Єфремов. І скрізь книги, книги, книги.

 

Концептуалізація фігури Стешенка (не лише інтелігента, бо також інтелектуала-науковця «на переломі») могла би бути й іншою, але навряд міг бути іншим вигляд цієї книги. Саме тому автор макету та верстки Олег Дячок — законний співавтор дива. Видання для обраних, хоча в певному сенсі — прокачаний м’яз для всього культурного поля.   

Іще п’ять видань, якими запам’ятається цей рік:

Лем. Життя не з цієї землі

Войчех Орлінський, Лем. Життя не з цієї землі. — Л.: Човен, 2021. Пер. Андрій Павлишин

Оперативний переклад біографії, на яку давно та інтенсивно чекали. В ідеалі, перед читанням Орлінського, слід знати про великого поляка певні базові речі, тому не сказати, що це книга – буквально для всіх; така, що погамовує наш усе ще голод на добру nobrow-біографістику. Але вона акцентує Лемівський анамнез (Львів, міжвоєння, Голокост), являючи ще одного, загалом проґавленого інтелектуала з когорти «центральноєвропейських джентельменів» (Мілош, Колаковський, Берлін). Складний і як мислитель, і як людина, цей «супермозок» отримав нарешті належну біографію на батьківщині. Хоча далі має бути більше. Всеохопніше.    

Купити книжку.

«Медитації» Декарта у дзеркалі сучасних тлумачень

«Медитації» Декарта у дзеркалі сучасних тлумачень. — К.: Дух і Літера, 2021. Пер. Андрій Хома, Андрій Баумейстер

Друге, виправлене та справді доповнене видання, небувала птаха в наших філософських широтах: не лише першокласний переклад абсолютної класики, легендарного початку модерної філософії (навіть не просто переклад, а трилінгва: латина, французька, українська), а й безпрецедентний науковий апарат і структура посилань, що дають нам рідкісне право пишатися власною гуманітаристикою. А ще ж тексти західних декартознавців, які стають тут і необхідною інтерпретацією (що собі думав Картезій), і широчезною  контекстуалізацією (що думали про нього інші). Перемога з перемог.

Купити книжку.

Українські світи Речі Посполитої

Наталя Старченко, Українські світи Речі Посполитої. — К.: Laurus, 2021.

Нова книга від авторки «Честі, крові і риторики», де найзагальніша рамка є подібною: «інша» Річ Посполита й «інша» шляхта, про які не говорять у школі. В цьому випадку шляхта є руською/староукраїнською, а функціонування її світів охоплює території від побуту до ідентичності, від судів до коронацій: більше сотні концентрованих оповідок, що мають зафундувати для ширшого загалу інший образ тогочасних еліт. Вправити давній — ще з 19-го століття — вивих у суспільній голові. В концепції історикині саме явище руської шляхти та її картини світу забезпечує в драматичному 17-му столітті спадковість і практик, і абстрактніших ідей. Які згодом стануть основою козацьких претензій. Не злам, а трансфер. Грушевському таки слід посунутись.  

Купити книжку.

Слідкуй за розбитим черепом: історія еволюції скелету

Леонід Горобець, Слідкуй за розбитим черепом: історія еволюції скелету. — К.: Віхола, 2021.

Цьогорічна динаміка (кількість плюс якість) «Віхоли» дивує і тішить: Агеєва та Агеєв, Сем’янків, Станчишин, Бльостка, Зарембо. І ось Горобець — молодий (та реально унікальний, бо таких обмаль) науковець: про еволюцію скелета у людей і не тільки, про жаб і риб, «скелетну революцію» та «нові еволюційні путівці», про хребці та плавці. Тут є що докручувати й інтонаційно, й стилістично, але це компетентно, легко, свіжо. Жива книжка. Наукпоп, до якого тягнеться рука. Еволюція наших стосунків з українським нон-фікшном. 

 

А скоро там обіцяють «Прикладну палеонтологію».

Купити книжку.

Служитель залежности: Володимир Щербицький за обставин часу

Олександр Якубець, Юрій Шаповал, Служитель залежности: Володимир Щербицький за обставин часу. — К.: Критика, 2021.

Історики Шаповал, якого представляти непотрібно, і Якубець, що віддавна спеціалізується на першому секретареві ЦК КПУ, який найдовше пробув при владі (17 років), зробили винятково потрібну річ: на високому рівні поговорили з нами про пізню УРСР. Адже нинішня Україна як система інституцій (і не тільки) виростає саме звідти, а не з часів УНР чи останніх акордів визвольних змагань 20-х; певно, для багатьох таке розуміння є болісним, але що ж. Тим необхідніше перестати відмахуватись від кількох десятиліть зверхнім і неточним окресленням по типу «глухий застій». Автори дослідження, яке заразом є й цілком читабельним історичним «портретом в інтер’єрі», можуть в цьому допомогти: початок кар’єри Щербицького і його складні стосунки з Шелестом, кадрова політика та ідеологічні нюанси, що важать ніяк не менше від загальної рамки; стиль управління. А ще тогочасні документи (листи, проєкти, записки) та статті, спогади й інтерв’ю з 90-х і 2000-х. Дивитись на свій анамнез варто широко розплющеними очима. Цьому, до речі, може посприяти також інша нещодавня книга Шаповала «Партійний «націоналіст». Парадокси Петра Шелеста». Уважного  вглядання в історію — на противагу емоційним ритуальним вигукам — забагато не буває.         

Купити книжку.

Оригінал статті на Suspilne: Нон-фікшн, який ми заслужили: книги 2021-го року 

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Букерівська премія-2024 оголосила переможницю

Саманта Гарві стала лавреаткою Букерівської премії з літератури 2024 року за роман «Orbital». Про це повідомили на сайті премії. 
«Команда астронавтів на Міжнародній космічній станції з

Костянтин Сушко. «Хто все ж таки захистить Хортицю?»

“Українська літературна газета”, ч. 10 (366), жовтень 2024
Закінчення. Початок див.: https://litgazeta.com.ua/articles/kostiantyn-sushko-khto-vse-zh-taky-zakhystyt-khortytsiu/
6.
Я, даруйте,  – людина са

Дмитро Лазуткін переміг на поетичному слемі у Відні

Український поет і військовий Дмитро Лазуткін переміг на міжнародному поетичному слемі EUNIC Literaturtage, організованому EUNIC Austria у Відні для підтримки міжнародної культурної спі

Бюджет УІК збільшили лише на 100 млн гривень

На фінансування Українського інституту книги у державному бюджеті 2025 року виділили 278 мільйонів 500 тисяч гривень. Про це йдеться у проєкті бюджету до другого читання.
Серед оновлень

В Індії знову можна видавати й купляти заборонену книжку Рушді

Суд у Нью-Делі (Індія) визнав, що книжку «Сатанинські вірші» британського письменника індійського походження Салмана Рушді дозволяється видавати й поширювати в країні. 
Позивач, індієць

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"