“Не хочу тієї слави”: історія життя письменника і драматурга Панаса Мирного
![“Не хочу тієї слави”: історія життя письменника і драматурга Панаса Мирного “Не хочу тієї слави”: історія життя письменника і драматурга Панаса Мирного](https://cdn3.suspilne.media/images/resize/400x1.78/167978671157bb64.jpg)
28 січня 1920 року помер один з найбільш плідних українських письменників свого часу. Він закликав до боротьби за свободу і рівноправність жінок, виступав проти заборони вшанування пам’яті Тараса Шевченка та вів громадську діяльність під власним іменем, довго не розкриваючи свого літературного псевдоніма.
Усе це про автора новаторських соціальних романів та драматурга з Миргорода Панаса Мирного. До річниці від дня смерті видатного прозаїка Суспільне зібрало факти із його біографії.
Панас Мирний
Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849 у родині повітового cкарбничого. Навчався у Миргородському парафіяльному та Гадяцькому повітовому училищах. А працювати почав у 14 років.
Служив у канцеляріях, бухгалтером губернського казначейства у Полтаві, а згодом – на різних посадах у губернській казенній палаті.
Чиновником Панас Мирний був майже 40 років, дослужився до чину дійсного статського радника. Але справжнім покликанням для нього була літературна діяльність.
Полтава. Губернаторський будинок
Через цензурне переслідування українського слова у Російській імперії ранні твори письменника друкували за кордоном.
Перші його твори – вірш “Україні” та оповідання “Лихий попутав” – з’явилися у львівському журналі “Правда” 1872.
Згодом друком вийшли нарис “Подоріжжя од Полтави до Гадячого” та оповідання “П’яниця”, а 1877 у Женеві − повість “Лихі люди”. У цьому ж місті опублікували і “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – найвідоміший роман письменника.
Цей твір Панас Якович написав спільно з братом Іваном. У романі розповідають про капіталізацію і класове розшарування села. Головний герой − бідний селянин Чіпка. Через злидні він стає розбійником, його арештовують, везуть у Сибір, де чоловік гине.
Панас Мирний був одним з найбільш плідних українських письменників свого часу. З-під його руки вийшло 718 оригінальних та перекладних поезій, 9 драм, 69 великих та малих прозових творів, 40 прозових уривків без назв — усього понад тисячу творів. На жаль, левова частка його творчого доробку залишилася в рукописах.
!["Не хочу тієї слави": 172-га річниця із народження Панаса Мирного із Полтавщини "Не хочу тієї слави": 172-га річниця із народження Панаса Мирного із Полтавщини](https://cdn3.suspilne.media/images/resize/900x1.78/c7b61d2a37ba4ddb.jpg)
Ілюстрація до роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні”
В Україні твори Панаса Мирного почали друкувати тільки у середині 1880-х. Тоді на сторінках альманаху “Рада” опублікували перші дві частини роману “Повія” та оповідання з циклу “Як ведеться, так і живеться”.
Багато творів письменник створив у своїй першій полтавській квартирі, яка була на вулиці Монастирській. Згодом він переїхав на Малосадову (тепер Короленка), а 1903 − у власний будинок у теперішньому мікрорайоні Кобищани. У ньому письменник продовжував роботу над романом “Повія”, написав поему у прозі “Сон”, оповідання “Пригода з “Кобзарем”, “Дурниця”.
Панас Мирний з дружиною та дітьми. Кінець ХІХ -початок ХХ ст.
Майже у 40 років Панас Якович одружився на капітанській доньці Олександрі Шейдеман. Із нею виростив трьох синів. Письменник підтримував тісні зв’язки з Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Михайлом Старицьким, Миколою Лисенком та іншими.
Він був членом нелегальної організації “Унія” у Полтаві. Вона поширювала заборонену українську літературу. Крім того, співпрацював із журналом “Рідний край”, який 1905 року почали видавати у Полтаві.
Тривалий час Панас Якович не розкривав свого літературного псевдоніма. У листі лікарю Івану Зубковському писав: “…багато моїх знайомих знають, хто такий “Панас Мирний”, але я за життя свого не хотів би рекламувати свого прізвища, серйозно вважаючи себе негідним тих прославлянь, які створилися навколо імені Мирного”.
Сучасники згадують, що Панас Якович був надзвичайно скромною людиною.
“Ні, не хочу тієї слави, їй-Богу, не хочу. Вся моя слава – Україна”, – говорив Панас Мирний.
Похорон Панаса Мирного 30 січня 1920 року
Помер письменник 28 січня 1920, похований у Полтаві. У будинку, де він проживав, нині створили меморіальний музей. Відомий широкому загалу письменник став вже після своєї смерті.
Оригінал статті на Читомо: “Не хочу тієї слави”: історія життя письменника і драматурга Панаса Мирного
Блог
90-ті, нульові й непокаране зло у романі «Хазяїн» Маркіяна КамишаМаркіян Камиш — добре відомий читацькій спільноті як сталкер і автор романів про Чорнобильську зону. У його новій книзі «Хазяїн» не буде Чорнобиля, але будуть ландшафти української Півн
У Харкові перейменували вулиці на честь Семенка, Йогансена й УшкаловаУ Харкові перейменують 48 вулиць та 3 станції метрополітену. Про це повідомили на сайті Харківської міської обласної адміністрації.
На мапі Харкова будуть зокрема такі вулиці:
вул. Гр
У Києві музей Булґакова знову облили червоною фарбою19 липня будівлю Київського літературно-меморіального музею Булґакова облили червоною фарбою. Про це музей повідомив на своїй фейсбук-сторінці.
«Замість поваги до закону, участі у грома
У межах всеукраїнського проєкту «Вільні читають українською!» вдалося зібрати близько 20 тисяч книжок для поповнення бібліотек та створення мобільних книжкових куточків у 6 деокупованих
У Мелітополі росіяни незаконно утримують журналістку Ірину ЛевченкоЖурналістку з Мелітополя Ірину Левченко незаконно утримують в одній з катівень у місті. Про це повідомило медіа «Новини Приазовʼя».
За словами сестри журналістки Олени Руденко, Ірину дв
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.