Не критикою єдиною

2021-09-02 20:12:54 Софія Чайка

Не критикою єдиною

Вітаю шановне товариство.

Трішки про коментарі. Про це сказано вже стільки, що можна складати довідник. До того ж по обидві сторони барикад існує декілька різних течій, іноді абсолютно протилежних. Що ж, висловлюсь і я, якщо щось мене спонукало) Коментар, який би розгорнутий та детальний він не був, завжди залишається суб’єктивною думкою того, хто висловився. Чи варто його читати? Понад усякий сумнів. Чи варто реагувати? Так – якщо вам цікаво і шукаєте конструктиву (а раптом?), ні – якщо вас це зачіпає надто сильно. Дуже негарно виглядає агресія кожного зі співрозмовників. Бо коментарі та відповіді – лише розмова, і не більше. Справжня критика – дещо інше. Та навіть рецензія впливової та поважної людини – не завжди об’єктивна.

Чи треба коментувати прочитане? Бажано, бо кожен автор прийшов сюди, аби мати зворотній зв’язок. Хто його не бажає – пише “в шухдялу” або закриває коментарі. Завжди хочеться почути про створене якомога більше, та навіть одне єдине слово іноді може стати для людини тією “соломинкою”, яка врятує його від негативу, іноді надто деструктивного. Чи повинен автор відповідати за кометарі? В ідеалі – так. Одне слово, чи декілька – це вже залежить від можливостей. Іноді письменник не може написати потрібний розділ до книжки, не те що відповідь на коментар. І причин є багато. Я вважаю поважною кожну з них, бо творча людина надто залежна від багатьох обставин. А якщо вони на письменника не впливають, відповідно це – неемоційна людина. На мою думку людина без емоцій не може написати насправді якісну річ. До чого я веду? Будьмо толерантними один до одного. Якщо всередині вирують емоції, відкладіть коментар чи відповідь на інший день – або не пишіть взагалі. Кожна людина хоче розуміння та підтримки бодай однієї людини. Станьте нею. Є декілька правил, які психологи рекомендують люблячим батькам. Гадаю, всі письменники трішки діти, якого б віку вони не були. Подумайте над цим, перш ніж написати щось.

Ось ці правила. За бажання “люблю” змінюємо на “поважаю”.

Я люблю тебе просто тому, що ти є.
Я люблю тебе, навіть коли ти злишся (сумуєш)
Я вірю, що у тебе все вдасться. Спробуй ще.

Завершу невеличкою рекламою)

Нещодавно завершила “Відчайдушне кохання”. Якщо хтось не читав, рекомендую)

Викладаю на своїй сторінці роман “Віщий сон…” безплатний в процесі написання. Скористайтеся можливістю.

Романтику та силу першого кохання знайдете в романі “Барви любові”.

 

Приємного дня та гарного настрою!)

Софія

 

 

Оригінал статті на Букнет: Не критикою єдиною