На моїй частоті тут нічого не ловить: Іздрик святкує 60

На моїй частоті тут нічого не ловить: Іздрик святкує 60

Самобутньому й харизматичному Юрію Іздрику сьогодні шістдесят. Його іпостасі можна перераховувати безконечно: від авторства легендарного «Воццека» до вокалу в не менш легендарному DRUMТИАТРі. Останнім же часом Іздрик найгучніше звучить через свою неповторну, проникливу й відчайдушну поезію, яку хочеться читати й перечитувати, декламувати й наспівувати, речитативити й шепотіти – у такт голосу автора, що незмінно проступає поміж рядків. Цитати з його віршів переносять на графіті й татуювання, ними зізнаються в коханні й прощаються. Ми відібрали для вас їх понад два десятки, а ви вже вирішуйте, як з ними бути.

 

* * *

 

з кохання виходиш немов із війни –

побитий і хворий на голову

вертаєш у рідні чотири стіни

і там розтікаєшся оловом

і плющить нещадно жорсткий відхідняк

і сором пекучий їбошить –

ну скільки вже можна?

щоразу отак!

вже кинули б краще на гроші..

 

* * *

 

коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять

і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити

 

* * *

 

відсихають слова

наче листя пожовкле

залишаються шепоти хрипи і крики

щораз рідше виходжу із себе назовні

я відвик від людей

і від мови відвик я

на моїй частоті тут нічого не ловить

всі канали забиті срачами й тік-током

я вивчаю мистецтво жорсткої відмови

я плекаю повітряні й водні потоки

 

* * *

 

ти стіна?

я в тобі пробиваю вікно

ти вікно?

я твої розбиваю шиби

ти кришталь а не скло?

а мені все одно –

будь хоч димом

хоч дивом

хоч птахом

хоч рибою

 

 

* * *

 

іноді любити – це мовчати

німоту прийнявши наче смерть

і стояти сторожко на чатах

міста поруйнованого вщерть

берегти руїни стіни трави

чистотіл кропиву лебеду

наче це – найважливіша справа

наче спосіб відвести біду

 

* * *

 

а ти мені снишся безбожно

в продовженнях наших історій

у дзеркало шафи старої

заходжу неначе у храм

а там – коридор порожній

у лабіринтах апорій

і оживають апорії

під видом дитячих травм

 

* * *

 

потоком печалі потопить нас бог

із відчаю чи спересердя

той день було б добре зустріти удвох

і вдвох милуватися смертю

і слухати разом хрипкий її блюз

і кисень отруйний вдихати

і мінуси два рахувати як плюс

і знати що 2 – це багато

 

 

* * *

 

знаєш я думаю ти – безнадійна

думаю я – безнадійний теж

отже і відчай у нас – подвійний

і прірва між нами – майже без меж

але одна – ніжність між нами

але одна – темрява в нас

навіть про це не розкажеш словами

навіть із цього не вишепчеш джаз

 

* * *

 

і як ми скажемо так і стане

і як ми ляжемо так і вийде

і там у боснії чи в киргизстані

чотири сонця у воду зійдуть

 

* * *

 

курити у ліжку

скидаючи попіл в легені

вдивлятися в стелю

немовби в арктичні сніги

курити у ліжку

і дим пропускати крізь вени

і не надавати нічому ні грама ваги

 

* * *

 

осінь

ніч

і потяг мчиться

наче протяг без упину

я люблю крізь ніч дивитись

на простори батьківщини

а вони такі чорнезні

наче то пітьма хтонічна

то у ній ми щойно щезли

і здається вже навічно

 

* * *

 

уже й не спитаю тепер я

а сам не згадаю хоч вбий ти

чи є в цього світу двері

і як з цього світу вийти

з заплутаних цих коридорів

із сонячних цих провулків

із цих паралельних просторів

із цього солодкого вулика

 

* * *

 

осінь така – як вірші про осінь

світло таке неймовірне – господи!

хочеться бігати в листі босим

хочеться в листі у цьому й здохнути

 

* * *

 

вигрібаю в нейтральні води

і дрейфую за теплим вітром

я – мінливий шматок природи

абсорбент для води й повітря

я – медуза планктон амеба

я – органіка я – біомаса

помираю під білим небом

проминаю під чорним часом

 

* * *

 

ми одне одному – як терористи

ми одне одному – біженці

знаємось ми уже днів десь зо триста

і невідомо як вижили

триста спартанців нервово десь курять

глючить трістана й ізольду

здуру зійшлись ми й розбіглися здуру

мало не з першого погляду

 

* * *

 

все тонші відтінки

все глибші тони́

вира́зніші лінії вен

густішає кров і вино восени

і день застигає мов дзен

 

* * *

 

осінь заходить боком-боком

щоб виглядати мо́лодо

дерево тріскає вздовж воло́кон

холодно-га́ряче-холодно

тріскає дерево сохнуть суцвіття

наче ламкі зап’ястя

ти все блукаєш мила цим світом

наздоганяючи щастя

 

 

* * *

 

я спалив собі мозок об тебе

я горів і не раз і не два

я тепер безвідмовний як небо

і порожня моя голова

я тепер – наче попіл від снігу

я тепер – мов із попелу сніг

я втомився від дикого бігу

скільки зміг – за тобою пробіг

 

* * *

 

що я скажу тобі..

горе моє ти..

щастя моє шалапутне..

в світі моєму все іще є ти

наче незрима присутність

майже нечутна

майже невидна

в тінях на стелі спальні –

впевнений привід повірити в привидів

і у зв’язки астральні

 

* * *

 

ми обпікаємо одне одного

і опікаємо

ми обтікаєм потоками водними –

так і зникаємо

я віддаю себе всього тобі

майже повністю

ти бодігардом стоїш при мені

в повній готовності

 

* * *

 

тепер тут усе підгорає мала

усе тут практично востаннє

нам звідси давно вже валити пора

і брати з собою кохання

і брати з собою траву і гриби

і саджанці правильних квітів

бери свої лахи і справді ходи

пора розбредатись по світу.

 

Оригінал статті на Suspilne: На моїй частоті тут нічого не ловить: Іздрик святкує 60

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Премія «Своя полиця» оголосила переможців

Книжкова премія для сучасної жанрової української літератури «Своя полиця» оголосила переможців у сімох номінаціях. Про це Читомо повідомили у мережі «Книгарня «Є», що організовує премі

«Видала громада»: Заснували платформу для друку книжок авторів-початківців

В Україні створили краудфандингову платформу, що дозволятиме авторам-початківцям друкувати дебютні книжки коштом благодійників. Про це засновники проєкту «Видала громада» повідомили в і

Оголосили номінанток премії Women in Arts-2024

Оголосили фіналісток премії Women in Arts у семи номінаціях. Про це повідомили на сайті премії.
У 2024 на здобуття премії в категорії «Література» номінували:
 

поетку, морську піхотин

Кейс BookChef: Vivat, Yakaboo не продають книжки, а КСД і «Книгарня «Є» повернули їх в асортимент

Після оприлюднення розслідування про зв’язки низки українських книжкових бізнесів з росією українські книжкові мережі відмовилися розповсюджувати книжки видавництва BookChef. Нещодавно

Місто індустріальних монументів, людей і моря – яким був Маріуполь до окупації

До другої річниці блокади Маріуполя Вано Крюґер пригадує яким було це місто до початку повномасштабного вторгнення – під час проведення «StartUp Гогольfest». Перша версія цього есею бул

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"